Справа № 697/11/22
провадження № 2-а/697/3/2022
02 березня 2022 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря с/з - Васянович Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі також - ГУ НП в Закарпатській області, відповідач) про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначив, що 25.12.2021 близько 00:25 на 71 кілометрі автодороги Хуст-Рогатин-Львів поліцейським СРПП Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 449595.
Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП. Як зазначено в постанові, позивач керував транспортним засобом на якому не був освітлений задній номерний знак, чим порушив п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху. Позивачу поставлено в обов'язок сплатити грошовий штраф у розмірі 850 грн.
Вважає, що застосоване до нього стягнення є незаконним, неправомірним та необґрунтованим з огляду на відсутність складу адміністративного правопорушення, що мотивоване наступним.
Так, позивач зазначає, що дійсно 25.12.2021 у зазначений час керував транспортним засобом «Шевроле Каптіва», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Під час руху позивача його транспортний засіб обігнав поліцейський автомобіль, який змусив в порушення вимог Правил дорожнього руху зупинитися. Виконуючи вказану вимогу, позивач зупинив автомобіль, до нього під'їхав патрульний автомобіль звідки вийшли працівники патрульної поліції та почали вимагати для перевірки документи, мотивуючи це тим, що позивач порушив Правила дорожнього руху, оскільки під час керування автомобілем, на керованому ним автомобілі в темний час доби не світився задній ліхтар освітлення реєстраційного номеру транспортного засобу.
Позивач зазначив відповідачу про те, що перед користуванням транспортним засобом він перевірив його стан, номерний знак був очищений від бруду, всі світлові прилади працювали і працюють в цей час.
Не дивлячись на це та не пред'явивши відповідних та належних доказів, відповідачем відносно позивача було винесено постанову серії БАВ № 449595, якою притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Позивач заперечив причетність до вказаного правопорушення, заперечив трактування відповідачем події подібним чином, додатково пояснив про те, що перед початком руху він як водій перевіряв справність транспортного засобу і всі світлові прилади були в справному стані. Будь-яких технічних несправностей чи забруднення номерних знаків керований автомобіль не мав. Якщо під час руху освітлення задніх ліхтарів чи бруд на них і мав місце, як це здалося працівникам поліції, то це мало тимчасовий характер, а за відсутності відповідних доказів це лише необгрунтоване припущення відповідача.
З огляду на вказані обставини, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить визнати дії відповідача протиправними та скасувати постанову від 25.12.2021 серії БАВ № 449595 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі як незаконну, судові витрати стягнути з відповідача.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 06.01.2022 справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.16).
07.02.2022 від Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що оскаржувана позивачем постанова є законною та обґрунтованою, оскільки позивач допустив порушення Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а тому працівником поліції правомірно було розглянуто справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення, яка повністю відповідає вимогам законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.31-34).
Від представника позивача - адвоката Гончарука А.В. надійшла відповідь на відзив, в якому просив повернути відзив з додатками на позовну заяву відповідачу.
В судове засідання призначене на 02.03.2022, сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті. В матеріалах справи міститься також заява сторони позивача про розгляд справи без його участі (а.с.23).
Згідно частини третьої статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З врахуванням викладеного, судовий розгляд даної справи проведено в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.12.2021 поліцейським СРПП Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 449595, якою ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 25.12.2021 о 00:25 год. на 71 км а/д Хуст-Рогатин-Львів керував транспортним засобом на якому не був освітлений задній номерний знак, чим порушив п. 2.9. «в» Правил дорожнього руху - керування водієм т.з. з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в сумі 850 гривень.
Не погодившись з вказаною постановою відповідача, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати передбачені ними вимоги, а особи, які порушують їх, відповідно до п. 1.9. цих Правил несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 6 статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Верховний Суд в постанові від 14 травня 2020 року у справі №240/12/17, вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Також Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки, тощо. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Під час розгляду справи, відповідачем не надано жодних доказів, якими було б зафіксовано порушення позивачем положень ч. 6 ст. 121 КУпАП. Посилання на будь-які докази оскаржувана постанова не містить. Сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути єдиним доказом.
Представником відповідача до відзиву на позов також не було додано жодних доказів керування позивачем 25.12.2021 о 00 год. 25 хв. транспортним засобом «Шевроле Каптіва», реєстраційний номер НОМЕР_2 у темну пору доби з неосвітленим заднім номерним знаком.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єкта приватного права, що знаходиться у нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, тому суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є недоведеною.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позов у цій частині підлягає до задоволення, оскільки відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними, то вказана позовна вимога охоплюються вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у даній справі.
Дії особи, яка винесла оскаржувану постанову, щодо розгляду справи відносяться до процесу провадження у справі про адміністративне правопорушення і є процесуальною діяльністю відповідної посадової особи, тобто, є активною діяльністю відповідної службової особи у процесі провадження у справі про адміністративне правопорушення. Такі дії були вчинені відповідно до норм чинного законодавства, в межах повноважень, на виконання цих повноважень та у визначений законом спосіб.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, до повноваження суду не належить прийняття рішення щодо визнання дій відповідача неправомірними.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 496,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №49613 від 04.01.2022 (а.с.1).
Таким чином, судові витрати у виді судового збору, передбаченого Законом України «Про судовий збір» за ставкою щодо виду і розміру позовних вимог, згідно з положеннями ч. 1 ст. 139 КАС України, слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).
Так, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, на підтвердження понесених витрат представник позивача адвокат Гончарук А.В. надав суду: ордер на надання правничої допомоги серії СА № 1020519 від 04.01.2022 (а.с.8); договір про надання правової допомоги № 03/01/2022 від 03.01.2022 (а.с.10-11); детальний опис робіт виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 04.01.2022 (а.с.12) та квитанцію до прибуткового касового ордера від 03.01.2022 про оплату правничих послуг в розмірі 2500 грн. (а.с.13).
Слід вказати, що предметом зазначеної справи є оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., що за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності.
Тому суд не вважає належним чином обґрунтованою суму компенсації витрат на правничу допомогу у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19).
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 1000 грн.
Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати (судовий збір в сумі 496,20 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.) необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 139, 229, 241-246, 255, 286, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 449595 від 25.12.2021 про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень, 20 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень), а всього в сумі 1 496,20 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість гривень, 20 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, місцезнаходження: вул. Ференца Ракоці, 13, м. Ужгород, Закарпатська область, ЄДРПОУ 40108913.
Головуючий Б . К . Скирда