Справа № 569/22185/21
28 лютого 2022 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Галінської В.В.
секретар судового засідання Калетинець Т.В.,
справа №569/22185/21
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі по 5000,00 гривень на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач протягом останніх років не надає коштів на утримання дітей, її заробітна плата не дозволяє покривати усі витрати на харчування, побутові потреби та лікувально-профілактичні заходи, необхідні для підтримання здоров'я синів. Вказує, що відповідач є військовослужбовцем та отримує заробітну плату в розмірі 17000-18000 гривень на місяць, а тому має можливість сплачувати аліменти у зазначеному нею в позові розмірі, інших утриманців відповідач не має.
Ухвалою суду від 10 листопада 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 грудня 2021 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву на позов, відповіді та заперечень.
В судове засідання позивач подала клопотання, в якому просила справу розглянути у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задоволити, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з"явився, 22.02.2022 року за вх. №9254/22вх подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає повністю.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з"ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №1518 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №2905.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. Рішення суду набрало законної сили 17 грудня 2020 року.
Як стверджує позивач діти проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Отже, з досліджених у судовому засіданні доказів встановлено, що позивач та відповідач разом не проживають, їхні діти проживають з позивачем, між батьками дітей не досягнуто домовленості щодо порядку, способу, форми та розміру участі відповідача в утриманні дітей.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов"язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов"язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов"язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні "М.С. проти України" повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси (див. справу "Нойлінґур і Шурук", № 41615/07, § 135, 06.07.2010 року, і "X проти Латвії", заява №. 27853/09, § 96, ЄСПЛ 2013 р.). Найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків (див. справу "Сахін проти Німеччини", заява № 30943/96, §66, ЄСПЛ 2003 р.VIII).
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов"язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов"язків щодо дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов"язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров"я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 184 СК України, - суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров"я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, та зважаючи на визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред"явлення позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Приймаючи до уваги, що позивач при подачі до суду позовної заяви була звільнена від сплати судового збору, та враховуючи положення ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 992,40 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів про стягнення аліментів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 5000,00 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 01 листопада 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі у розмірі 2500,00 гривень щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 11 січня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складене 28 лютого 2021 року.
Суддя -