Справа №276/1899/21
Провадження № 1-кп/293/186/2022
03 березня 2022 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження з обвинуваченим ОСОБА_4 та в залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження №12021060460000109 від 16.07.2021 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженя смт.Володарськ-Волинський Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.152 КК України
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження, внесене 16.07.2021 до ЄРДР за №12021060460000109 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
Суд ухвалою від 12.01.2022 задовольнив клопотання прокурора та продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , строком на 60 (шістдесят) днів з дня постановлення ухвали, тобто по 13.03.2022 включно, без визначення розміру застави. Також суд ухвалою постановив відкласти підготовче судове засідання на 10 год 00 хв 24.01.2022 (а.с. 138-144).
24.01.2022 суд відклав розгляд підготовчого судового засідання на 03.02.2022, у зв'язку з неможливістю доставити обвинуваченого ОСОБА_4 до Черняхівського районного суду Житомирської області, який утримується в слідчому ізоляторі установи виконання покарань №8 м. Житомира за адресою: проспект Незалежності, 172, м. Житомир. (а.с.153-154).
03.02.2022 в судовому засіданні суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 03.03.2022 (а.с.167).
23.02.2022 на адресу суду надійшло клопотання прокурора Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .
Підставою для обрання та продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стали ризики визначені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказані вище ризики наявні та не перестали існувати станом на момент подання клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, прокурор вказує на те, що слідчим відділенням ВП№4 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 про те, що останній, неодноразово судимий, останній раз 17.09.2010 Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області за ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі. Після відбування призначеного судом покарання, ОСОБА_6 21.02.2017 звільнений з ДУ «Ізяславська ВК №31». Однак, останній, після відбування покарання, маючи не погашену та не зняту встановленому законом порядку судимість за вчинення зґвалтування, на шлях виправлення не став та повторно здійснив зґвалтування.
Повторно, 16.07.2021 у невстановлений досудовим розслідуванням час у ОСОБА_4 , який перебував за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, направлений на порушення статевої свободи та недоторканості неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У вказаний день близько 03 год. 00 хв. реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_7 , ОСОБА_6 прибув до будинку потерпілої, який розташований в АДРЕСА_3 .
В подальшому, достовірно знаючи про місце схову ключів від вказаного житлового будинку, які знаходились під підвіконням правої сторони вхідних дверей будинку, останній відчинив двері та увійшов до будинку. Після чого, увійшовши до спальної кімнати вказаного будинку, ОСОБА_4 помітив на ліжку неповнолітню ОСОБА_7 , яка спала.
Надалі, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_7 , перебуваючи в середині вказаної кімнати житлового будинку, ОСОБА_4 зняв з останньої нижню білизну та, застосовуючи фізичну силу рук, тримаючи її на ліжку та закриваючи рота, з метою подолання супротиву потерпілої, яка прокинулася та почала кликати на допомогу, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло потерпілої неповнолітньої з використанням своїх геніталій, без добровільної згоди останньої, таким чином зґвалтував останню. Після чого ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
В ході досудового розслідування, 16.07.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, та вказане повідомлення про підозру вручено під підпис останньому.
На думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, що підтверджується зібраними у провадженні доказами в їхній сукупності, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
Крім того, прокурор в своєму клопотанні вказує, що ухвалою слідчого судді Володарсько-Волинського районного суду від 04.08.2021 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави, який в подальшому продовжений останній раз ухвалою Черняхівського районного суду від 12.01.2022 до 13.03.2022 включно, без визначення розміру застави.
Зазначає, що на даний час ризики, які існували на досудовому слідстві при обранні та продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_4 продовжують існувати. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність останніх, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не встановлено.
В обґрунтування доводів щодо необхідності продовження строку дії запобіжного заходу прокурор вказав, що ризики визначені пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати а саме: можливість обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також неможливістю запобігання вказаним ризикам застосуванням більш м'якого запобіжного заходу.
Доказом існування ризику того, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватись від суду є те, що останній неодноразово судимий, останній раз 17.09.2010 Володарсько-Волинським районним судом за ч. 4 ст. 152, ч. 3 с. 185 КК України до позбавлення волі строком у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців, а тому, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 матиме реальну можливість переховатися від суду.
Доказом існування ризику того, що ОСОБА_4 може впливати на свідків, потерпілу у цьому кримінальному провадженні є те, що перебуваючи на волі, з метою уникнення відповідальності, останній матиме реальну можливість, шляхом застосування фізичного насильства або погрози його застосування, шантажем, психічним впливом, умовлянням або підкупом, для зміни останніми показів, які є джерелом доказу в кримінальному провадженні, впливати на останніх, оскільки свідки, потерпіла у даному кримінальному провадженні є родичами та друзями останнього. Крім того, під час вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_4 застосовував фізичну силу, з метою подолання опору потерпілої під час вчинення відносно неї злочину, що вказує на те, що останній може незаконно впливати на потерпілу з метою зміни показань останньої в подальшому в суді.
Доказом існування ризику того, що ОСОБА_4 може вчинити нові кримінальні правопорушення є те, що останній, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 9 років 6 місяців позбавлення волі та будучи звільненим з місць позбавлення волі після відбування призначеного судом покарання, ОСОБА_4 , маючи не погашену та не зняту у встановленому законом порядку судимість за вчинення зґвалтування, на шлях виправлення не став та повторно здійснив зґвалтування, що свідчить про можливість вчинення останнім інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою з метою виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання прокурор також зазначає, що в межах кримінального провадження ухвалою від 12.01.2022 Черняхівський районний суд Житомирської області продовжив ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів по 13.03.2022 включно.
Зважаючи на введення по всій Україні режиму воєнного стану, територіальну віддаленість суду, приймаючи до уваги також той факт, що право доступу до правосуддя є одним із основоположних прав людини, закріплений ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також з метою забезпечення оперативності здійснення кримінального судочинства та необхідності забезпечення безпеки обвинуваченого ОСОБА_8 під час доставки його зі слідчого ізолятору до суду, суд постановив ухвалу від 28.02.2022 про здійснення дистанційного судового провадження, а саме про участь обвинуваченого ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відео конференції, призначеному на 03.03.2022.
01.03.2022 секретар суду повідомив в телефонному режимі захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 , про те, що розгляд клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , призначеного на 03.03.2022 на 10 год. згідно з ухвалою суду від 28.02.2022, буде проводитись в режимі дистанційного судового провадження. Однак, адвокат ОСОБА_9 повідомив, що з'явитися до суду не має можливості у зв'язку з воєнними діями, які відбуваються на території, де він проживає (а.с.182).
Зважаючи на викладене, з метою не порушення прав обвинуваченого ОСОБА_4 , суд 01.03.2022 постановив ухвалу, якою доручив Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Житомирській області вирішити питання про призначення захисника для здійснення захисту обвинуваченому ОСОБА_4 щодо здійснення окремої процесуальної дії, а саме: вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому (а.с.183).
Прокурор в судовому засіданні клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підтримав, просив його задовольнити, з підстав викладених у клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу. Також надав докази отримання даного клопотання ОСОБА_4 та докази направлення клопотання його захиснику ОСОБА_9 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , який призначений Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Житомирській області для здійснення захисту обвинуваченому ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в клопотанні прокурора та застосувати більш м'який захід - домашній арешт, так як він має тісні соціальні зв'язки, а тому не буде переховуватись від суду.
Обвинувачений в судовому засіданні просив суд відмовити в клопотанні прокурора та застосувати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт, так як всі ризики його тримання під вартою відпали, вина його у вчиненні кримінального правопопушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, не доведена; він не має наміру переховуватись від суду та зобов'язується з'являтися на всі призначені судом судові засідання.
Потерпіла, її законний представник та захисник в судове засідання не з'явились.
З'ясувавши думку учасників кримінального провадження, та зважаючи на вимоги кримінально-процесуального законодавства, суд вирішив розгляд даного клопотання розглядати без участі потерпілої, її законного представника та захисника та дійшов до наступних висновків.
Так, згідно клопотання прокурора, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням гені талій, без добровільної згоди потерпілої особи(зґвалтуванні), вчиненими повторно, відносно неповнолітньої, тобто у злочині, передбаченому ч.3 ст. 152 КК України.
З врахуванням положень чинного КПК України є наявні підстави для розгляду клопотання про продовження обвинуваченому строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Так, в судовому засіданні знайшли своє підтвердження та доведені обставини, викладені у клопотанні, в силу вимог ч.1 ст.194 КПК України, а саме:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину за ч. 3 ст.152 КК України, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років;
наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України: переховування обвинуваченого від суду, який усвідомлюючи тяжкість покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення може перереховуватись від суду; незаконного впливу на свідків та потерпілу з метою зміни показів у кримінальному провадженні для побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій. Належних гарантій, які б переважали б за наявними ризиками суду не надано;
наявність можливості щодо вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, так як останній є раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, за який відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнився 21.02.2017 року;
встановлені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що існують ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на переконання суду зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти вказаним вище ризикам.
Згідно з ч. 1ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З урахуванням вимог частини 5 статті 199 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлені раніше ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 не змінились, а ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не зменшились, тобто прокурором доведено їх існування, та які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що унеможливлює застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу.
Разом з тим, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому на думку суду, тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Разом з тим, суд не може погодитись з доводами обвинуваченого та захисника про відсутність ризиків переховування ОСОБА_4 від суду, так як останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та маючи непогашену судимість, знову вчинив умисне особливо тяжке кримінальне правопорушення. Наведені вище обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.
Крім того, суд знаходить безпідставними і доводи обвинуваченого та його захисника про недоведеність наявності ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень. Так, сама поведінка підозрюваного свідчить про можливість та високий ризик вчинення ним нового злочину, виходячи з того, що, як зазначалось вище останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, в попередньому є неодноразово судимим.
Отже, стороною захисту не надано доказів відсутності існування вищезаначених ризиків.
Суд також погоджується з думкою прокурора про недостатність інших, більш м'яких запобіжних заходів запобігти вищевказаним ризикам.
Враховуючи, що суд своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, а тому з урахуванням тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, можливої міри покарання, яка йому загрожує та наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України у кримінальному провадженні, та те, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає 13.03.2022 року, об'єктивної можливості закінчити розгляд кримінального провадження до даної дати відповідно не має, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1,3,5 ч.1ст.177 КПК України.
При цьому, суд вважає, що наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 сімейних зв'язків, постійного місця проживання тощо, неможливо на даний час віднести до тих стримуючих чинників, які б у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання. Наявність на утриманні неповнолітніх дітей не є переконливим доводом для можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу - домашнього арешту, не зможе гарантувати, що він не продовжить вчиняти злочини. На думку суду, домашній арешт не є тим запобіжним заходом, який буде стримувати ОСОБА_4 від подальшого вчинення кримінальних правопорушень, який неодноразово судимий, не зважаючи на свій молодий вік.
Разом з тим приписами ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
При цьому варто звернути увагу, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні не доведені.
Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу обвинуваченому, оскільки він обирався не тільки з урахуванням тяжкості злочину, але й особи обвинуваченого та певних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, проте на даний час розгляд справи не розпочато, вирішується питання призначення до судового розгляду, обставини, на які посилається сторона захисту, як на підставу відмови у продовженні запобіжного заходу, існували і на час обрання запобіжного заходу та були враховані при його обранні, у зв'язку з чим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 194, 314, 316, 331, 376 КПК України суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 60 (шістдесят) днів з дня постановлення ухвали, тобто по 01.05.2022 включно, без визначення розміру застави.
Відкласти підготовче судове засідання на 10 год. 11.04.2022 року, в яке викликати учасників кримінального провадження.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника про заміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження та СІЗО Державної установи «Житомирська УВП (№8)».
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання вказаної ухвали суду в тому самому порядку.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 03.03.2022
Суддя ОСОБА_10