Номер провадження 22-ц/821/565/22 Справа № 6-141/11
про відмову у відкритті апеляційного провадження
01 березня 2022 року м.Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Гончар Н. І. Вініченка Б.Б., Фетісової Т.Л.
заслухавши доповідь судді - доповідача Гончар Н.І. при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадженняза апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2011 року у цивільній справі за поданням державного виконавця Макаренка С.С. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання зобов'язань за кредитним договором,
18 лютого 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2011 року у вказаній справі.
21 лютого 2022 року Черкаським апеляційним судом надіслано запит до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області про витребування цивільної справи № 6-141/11.
22 лютого 2022 року на адресу суду надійшла відповідь Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області № 4581/22 про те, що вказана справа знищена Золотоніським міськрайонним судом згідно з актом знищення № 11 від 03 грудня 2018 року (закінчення строків зберігання справ). Апеляційному суду надіслано засвідчену копію ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2011 року.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Р.Б. вказує, що про існування зазначеної ухвали суду ОСОБА_1 не було відомо, та довідався останній про її існування наприкінці січня 2022 року, коли планував виїхати за кордон у службове відрядження, маючи на меті укласти міжнародний договір із підприємством-нерезидентом. Однак, ОСОБА_1 виїхати за межі України не вдалося у зв'язку з наявною інформацією у Державній прикордонній службі України про обмеження останнього у праві виїзду за кордон. Зазначає, що оскаржувана ухвала суду апелянту була видана 11 лютого 2022 року.
У зв'язку з наведеним скаржник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2011 року, скасувати вказану ухвалу та відмовити у задоволенні подання державного виконавця Макаренка С.С. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Принцип правової визначеності - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Р.Б. вказує, що ОСОБА_1 нічого не було відомо про оскаржувану ухвалу та про існування якої він довідався наприкінці січня 2022 року.
Проте, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин скаржник не надає, тому відсутні підстави вважати, що наведені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2011 року є поважними.
Враховуючи наведене, а також те, що представник ОСОБА_1 - адвокат Пилипенко Р.Б. подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції через 10 років після ухвалення оскаржуваного судового рішення, не навівши об'єктивних обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу в строк передбачений законом, апеляційний суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18).
Керуючись статтями 354, 358 ЦПК України, апеляційний суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пилипенка Ростислава Борисовича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2011 року у цивільній справі за поданням державного виконавця Макаренка С.С. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон до виконання зобов'язань за кредитним договором.
Копію ухвали направити учасникам справи, а скаржнику - разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді