"02" березня 2022 р.
Окрема думка судді
02.03.2022 р.
Вважаю, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_3 , прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_4 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року підлягали до часткового задоволення, а вирок суду першої інстанції повинен був бути скасований як незаконний з наступних підстав.
Вважаю за необхідне звернути увагу на те, що судове рішення повинно бути ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови повинен обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності конкретними доказами та вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого правопорушення.
В силу ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України суд першої інстанції в мотивувальній частині обвинувального вироку повинен дати аналіз всім зібраним у справі доказам щодо їх допустимості, достовірності і достатності, викласти формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, обґрунтувати свій висновок в частині доведеності вини обвинуваченого конкретними доказами, вказати які саме фактичні дані підтверджують обставини вчиненого злочину і навести мотиви за якими суд не бере до уваги окремі докази.
Однак, суд першої інстанції, допускаючи істотні порушення кримінального процесуального закону, не спростувавши доводи обвинуваченого про його непричетність до вчиненого злочину, обмежившись простим перерахуванням досліджених доказів та наведенням їх змісту, не проаналізувавши сукупність досліджених ним доказів, не вказав які саме фактичні дані вони підтверджують, як співвідносяться між собою та чи достатні для прийняття відповідного процесуального рішення про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Зокрема, суд першої інстанції не спростував доводи сторони захисту стосовно того, що встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини правопорушення не відповідають правовій кваліфікації, яку надано діям обвинуваченого та суперечать сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції не наведені належні та допустимі докази, які доводять, що тілесні ушкодження у потерпілого отримані саме внаслідок дій обвинуваченого та носили умисний характер.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. (Справа "Салов проти України").
Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, в зв'язку з чим суд зобов'язаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду ОСОБА_5