Справа № 347/1259/18
Провадження № 22-ц/4808/235/22
Головуючий у 1 інстанції Крилюк М. І.
Суддя-доповідач Томин
21 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.
за участю секретаря Максимів Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Косівського районного суду, ухвалене суддею Крилюк М.І. 12 червня 2020 року в м. Косові у справі за позовом ОСОБА_1 до Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про стягнення боргу за договором позики,
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.01.2016 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений борговою розпискою. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які остання зобов'язувалась повернути до січня 2017 року. 03.03.2017 року відповідачем було повернуто кошти в сумі 500 доларів США та одночасно в цей же день зазначено додатково суму боргу 1180 доларів США. Станом на 15.06.2018 року борг відповідачем не повернуто та не виконано боргового зобов'язання, яке в загальному розмірі складає суму 11180 доларів США.
В добровільному порядку відповідач не бажала погасити вказану суму заборгованості, що стало приводом звернення в суд із вказаним позовом.
В ході судового розгляду справи по суті боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Косівського районного суду від 23.05.2019 року провадження у справі було зупинено до з'ясування кола осіб, які є спадкоємцями померлої ОСОБА_2 .
Відповідно до відомостей приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу спадщину після смерті боржника, відповідача в справі ОСОБА_2 ніким не прийнято.
Ухвалою Косівського районного суду від 07.05.2020 року залучено Кутську селищну раду до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , яка у випадку відсутності спадкоємців може прийняти спадщину як відумерлу після смерті ОСОБА_2
10.06.2020 року позивачем уточнено позовні вимоги. Просила визнати дійсним правочин - договір позики від 17 січня 2016 року, за яким вона надала в борг - позичила ОСОБА_2 кошти в сумі 11180 доларів США, що еквівалентно 311698,40 грн.; звернути стягнення боргу померлої на спадкове майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 в межах суми боргу.
Заочним рішенням Косівського районного суду від 12.06.2020 року позов ОСОБА_1 до Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про стягнення боргу за договором позики задоволено. Визнано дійсним правочин - договір позики від 17 січня 2016 року, за яким ОСОБА_1 надала в борг - позичила ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти в сумі 11180 доларів США, що еквівалентно 311698,40 грн. Звернуто стягнення боргу померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в сумі 11180 доларів США, що еквівалентно 311698,40 грн., в межах вказаного боргового зобов'язання, на належне останній на праві власності майно - житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
АТ «УкрСиббанк» як особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи та інтереси, подало апеляційну скаргу на дане рішення суду. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що за життя ОСОБА_2 відповідно до укладених з АКІБ «УкрСиббанк» Кредитного договору №11084891000 від 27.11.2006 року, Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11396094000 від 19.09.2008 року, Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11396152000 від 19.09.2008 року отримала кредитні кошти та зобов'язалася їх повернути, сплатити проценти на умовах, вказаних у договорах.
В забезпечення кредитних зобов'язань за вказаними договорами ОСОБА_2 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» Договір іпотеки від 28.11.2006 року та Іпотечний договір від 19.09.2008 року та передала в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Одночасно з укладенням договорів іпотеки були зареєстровані заборона відчуження та обтяження іпотекою.
У зв'язку з невиконанням боржником кредитних договорів рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2015 року по справі №347/267/2015-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованість за Кредитним договором №11084891000 від 27.11.2006 року у розмірі 20924,17 доларів США, заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом №11084891000 від 27.11.2006 року у розмірі 5983 грн. 74 коп., заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11396152000 від 19.09.2008 року у розмірі 7438,87 доларів США, заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом №11396152000 від 19.09.2008 року у розмірі 1849 грн. 00 коп., а також судові витрати в сумі 3654 грн.
Рішенням Косівського районного суду від 18.05.2016 року по справі 347/1360/15 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11396094000 від 19.09.2008 року у розмірі 2246,65 доларів США та пеню у розмірі 2061,75 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 252,12 грн. із кожного.
З листа Косівського РВ ДВС від 22.07.2020 року банку стало відомо, що боржник ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 вказані судові рішення залишаються невиконаними, заборгованість за кредитними договорами не сплачена.
Дана заборгованість та нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і обтяжена іпотекою на користь АТ «УкрСиббанк», входили до складу спадщини ОСОБА_2
04.09.2020 року банк звертався до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу з вимогою повідомити спадкоємців про наявність вимог банку та необхідність сплати заборгованості, а також надання інформації про спадкоємців та факт видачі свідоцтва про право на спадщину.
Листом від 18.09.2020 року нотаріус повідомила банк про заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_5 від 17.05.2019 року. Однак згодом даною особою було подано заяву про відмову від прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом не видавались, а отже повідомити спадкоємців померлої про наявність майнових вимог банку не можливо.
У зв'язку з цим 21.01.2021 року АТ «УкрСиббанк» звернулося в суд про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою. Рішенням Косівського районного суду від 26.07.2021 року по справі №347/141/21 заяву АТ «УкрСиббанк» як кредитора про визнання спадщини відумерлою задоволено.
В подальшому АТ «УкрСиббанк» було подано позов до Господарського суду Івано-Франківської області з вимогами до Кутської селищної ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1 . 04.11.2021 року Кутська селищна рада подала відзив у даній справі, в якому серед іншого зазначила, що рішенням Косівського районного суду від 19.10.2020 року у справі №347/375/21 право власності на предмет іпотеки визнано за іншим кредитором - ОСОБА_1 . Під час ознайомлення з даним рішення суду встановлено, що судом також була розглянута справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кутської селищної об'єднаної територіальної громади Косівського району Івано-Франківської області про стягнення боргу за договором позики. Таким чином банк дізнався про порушення своїх прав оскаржуваним рішенням суду.
Вважає, що дане рішення суду порушує права банку як кредитора/іпотекодержателя, а незалучення його до участі у даній справі є безумовною підставою для скасування такого рішення, що підтверджено практикою Верховного Суду по вирішенню тотожних спорів.
Зазначає, що даним рішенням суду першої інстанції звернуто стягнення на предмет іпотеки з порушенням пріоритетного права АТ «УкрСиббанк» на задоволення вимог за основним зобов'язанням за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права та вимоги яких на передане в іпотеку майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Іпотека АТ «УкрСиббанк» на спірне нерухоме майно є дійсною та не припинилася з відкриття спадщини та з переходом права власності до правонаступників (спадкоємців). Суд першої інстанції безпідставно залучив до участі у розгляді справи як правонаступника нерухомого майна Кутську селищну раду, оскільки під час вирішення спору про право не встановив юридичний факт про визнання спадщини відумерлою, який мав бути встановлений під час розгляду справи в окремому провадженні по окремій справі. Також місцевий суд не встановив чи ОСОБА_1 зверталася з позовом до Кутської селищної ради про визнання спадщини відумерлою. Тобто станом на 12.06.2020 року спадщина ОСОБА_2 не була визнана судом відумерлою, а тому вимоги в цій справі є безпідставними. Більше того, право власності на будинок та земельну ділянку, належні спадкодавцю, станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду не було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав за Кутською селищною радою. Отже суд незаконно задовольнив позов до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою та без врахування пріоритету права вимоги АТ «УкрСиббанк».
Просить скасувати рішення Косівського районного суду від 12.06.2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_1 .
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.
Інші сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області подав до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутності.
Позивач подавала клопотання про відкладення попереднього судового засідання. Причини неявки в дане судове засідання суду не повідомила, повідомлялася про час та місце слухання справи належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 17.01.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем в справі ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений відповідною борговою розпискою. За умовами вказаного договору відповідач отримала в борг від позивача 10000 доларів США, які зобовязалася повернути до січня 2017 року (т. 1, а.с. 9).
Згідно розписки від 03.03.2017 року ОСОБА_2 віддала за січень-лютий 2017 року 500 доларів США процентів. Зазначила, що ще винна 100 доларів США до цієї суми. Повинна віддати до червня 2017 року 10000 доларів США + 1180 доларів США (т. 1, а.с. 8).
Фактично борговими розписками, долученими до матеріалів справи, підтверджено укладення між сторонами договору позики , за умовами якого позивач надала в борг відповідачу ОСОБА_2 кошти в сумі 10000 доларів США та 1180 доларів США. Загальна сума боргу складає 11180 доларів США.
Ухвалою Косівського районного суду від 18.12.2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 . В порядку забезпечення позову накладено арешт на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 , де б воно не знаходилося в межах суми , що не перевищує 350000,00 грн. (т. 1, а.с. 59, 100).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.02.2019 року ухвалу Косівського районного суду від 18.12.2018 року змінено, зменшено розмір суми, в межах якої накладається арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 до 293136 грн. (т. 1, а.с. 101-102).
ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.05.2019 року (т. 1, а.с. 95).
Ухвалою Косівського районного суду від 23.05.2019 року провадження у справі було зупинено до з'ясування кола осіб, які є спадкоємцями померлої ОСОБА_2 .
Згідно відповіді приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Маркуц У.М. від 03.12.2019 року на запит адвоката позивача, від 25.05.2020 року №60/01-16 на запит суду даним нотаріусом 17.05.2019 року була заведена спадкова справа №29/2019 після смерті ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_5 . Однак на підставі ст. 1273 ЦК України протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України спадкоємцем за законом було подано заяву про відмову від прийняття спадщини. Відповідно, свідоцтва про право на спадщину за законом та/або за заповітом не видавались (т. 1, а.с. 97).
Ухвалою Косівського районного суду від 07.05.2020 року залучено Кутську селищну раду до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , яка у випадку відсутності спадкоємців може прийняти спадщину як відумерлу після смерті ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 114).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що борговими розписками долученими позивачкою до матеріалів справи підтверджено укладення між сторонами договору позики , за умовами якого позивачка надала в борг - позику відповідачці ОСОБА_2 кошти в сумі 10000 доларів та відповідно 1118 доларів США. Загальна сума боргу складає 11118 доларів США. Зі змісту даних розписок вбачається, що вони містять усі істотні умови, характерні для договору позики. Таким чином, заборгованість за борговим договором, оформленим борговими розписками, підлягає стягненню на користь позивача. ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_2 померла. Судом було залучено до участі у справі Кутську селищну раду як правонаступника позивача. З метою забезпечення позову судом було постановлено ухвалу від 18.12.2018 року, яка змінена постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.02.2019 року, якою в порядку забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми 293136 грн. Відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить будинковолодіння по АДРЕСА_2 , а тому підставними і такими, що підлягають до задоволення є позовні вимоги позивача в частині звернення стягнення боргу померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в сумі 11180 доларів США, що еквівалентно 311698,40 грн. в межах вказаного боргового зобов'язання на належне останній на праві власності майно - зазначений житловий будинок.
Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками з огляду на наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником коштів із зобов'язанням їх повернення.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У правових висновках у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13, від 2 липня 2014 року у справі №6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі №6-996цс17 зазначено, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №707/2606/16-ц (провадження №61-28762св18), від 26 вересня 2018 року у справі №483/1953/16-ц (провадження №61-33891св18), від 27 червня 2018 року у справі №712/14562/17-ц (провадження №61-26174ск18), статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач на підтвердження укладення договору позики між нею та ОСОБА_2 надала розписки про те, що відповідач позичила в неї грошові кошти та зобов'язався повернути їх до січня 2017 року, а згодом - до червня 2017 року.
Таким чином у даній справі письмова форма договору позики внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передачі грошової суми позичальнику. Наявність між сторонами позикових відносин підтверджується наявними у позивача договорами позики, які свідчать як про факт отримання боржником коштів за орзписками, так і про зобов'язання повернути ці кошти. Оскільки у визначені договором позики строки грошові кошти позивачу повернуті не були, у останньої були підстави для звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 95), після її смерті свідоцтва про право на спадщину за законом та/або за заповітом не видавались (т. 1, а.с. 97).
Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Особи, які мають право або зобов'язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.
Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
Відповідно до положень статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Ухвалюючи рішення про задоволення змінених позовних вимог про звернення стягнення боргу померлої на її спадкове майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Косівського районного суду від 18.12.2018 року, зміненою постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.02.2019 року, в порядку забезпечення позову було накладено арешт на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_2 , де б воно не знаходилося в межах суми 293136 грн. (т. 1, а.с. 101-102); позивач є кредитором померлої.
Однак, ОСОБА_1 в порядку вищезазначених норм права не зверталася до суду із заявою про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, ОСОБА_2 відповідно до укладених з АКІБ «УкрСиббанк» Кредитного договору №11084891000 від 27.11.2006 року, Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11396094000 від 19.09.2008 року, Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11396152000 від 19.09.2008 року отримала кредитні кошти та зобов'язалася їх повернути, сплатити проценти на умовах, вказаних у договорах (т. 1, а.с. 158-171).
В забезпечення кредитних зобов'язань за вказаними договорами ОСОБА_2 уклала з АКІБ «УкрСиббанк» Договір іпотеки від 28.11.2006 року та Іпотечний договір від 19.09.2008 року та передала в іпотеку банку житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 . Одночасно з укладенням договорів іпотеки були зареєстровані заборона відчуження та обтяження іпотекою (т. 1, а.с. 172-181).
У зв'язку з невиконанням боржником кредитних договорів рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.10.2015 року по справі №347/267/2015-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Кредитним договором №11084891000 від 27.11.2006 року у розмірі 20924,17 доларів США, заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом №11084891000 від 27.11.2006 року у розмірі 5983 грн. 74 коп., заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11396152000 від 19.09.2008 року у розмірі 7438,87 доларів США, заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредитом №11396152000 від 19.09.2008 року у розмірі 1849 грн. 00 коп., а також судові витрати в сумі 3654 грн. (т. 1, а.с. 181-186).
Рішенням Косівського районного суду від 18.05.2016 року по справі 347/1360/15 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11396094000 від 19.09.2008 року у розмірі 2246,65 доларів США та пеню у розмірі 2061,75 грн., суму сплаченого судового збору у розмірі 252,12 грн. із кожного (т. 1, а.с. 187-190).
Після смерті ОСОБА_2 вказані судові рішення залишаються невиконаними, заборгованість за кредитними договорами не сплачена.
Дана заборгованість та нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і обтяжена іпотекою на користь АТ «УкрСиббанк», входили до складу спадщини ОСОБА_2 .
Листом від 18.09.2020 року приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу повідомила банк про заведення спадкової справи за заявою ОСОБА_5 від 17.05.2019 року. Однак згодом даною особою було подано заяву про відмову від прийняття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом не видавались, а отже повідомити спадкоємців померлої про наявність майнових вимог банку не можливо.
21.01.2021 року АТ «УкрСиббанк» звернулося в суд про визнання спадщини після смерті ОСОБА_2 відумерлою. Рішенням Косівського районного суду від 26.07.2021 року по справі №347/141/21 заяву АТ «УкрСиббанк» як кредитора про визнання спадщини відумерлою задоволено (т. 1, а.с. 229-234).
В подальшому АТ «УкрСиббанк» було подано позов до Господарського суду Івано-Франківської області з вимогами до Кутської селищної ради про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2 .
Як зазначено в правових висновках, викладених в постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №520/7281/15-ц (провадження №61-7033св21), при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
Отже, положення статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов'язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих приписів: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов'язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред'явити свою вимогу до спадкоємців протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
Відповідно до частин п'ятої - сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог(частина п'ята статті 13 Закону України «Про іпотеку»).
Разом з тим, суд першої інстанції не виконав вимог, передбачених процесуальним законодавством України щодо встановлення кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна та його вартості, не врахував порушення прав та інтересів АТ «УкрСиббанк» та не залучив його до участі у справі, хоча даний спір стосується майна померлої, на яке останнє як кредитор та іпотекодержатель має право вимоги.
Згідно з частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Апеляційний суд враховує, що згідно з цивільним процесуальним законом на стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів. А тому ухвалене рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Наведене узгоджується також з висновками Верховного Суду в постанові 30 липня 2020 року у справі №645/5298/16-ц (провадження №61-15072св18).
Таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, заочне рішення Косівського районного суду від 12 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи з дитинства, про що свідчить копія Посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.10.2016 року (т. 1, а.с. 6).
Отже витрати АТ «УкрСиббанк» по сплаті судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 4675 грн. 47 коп. слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Заочне рішення Косівського районного суду від 12 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про стягнення боргу за договором позики відмовити.
Компенсувати Акціонерному товариству «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, 04070) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 4675 (чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 47 коп. судового збору, сплаченого у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: В.А. Девляшевський
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 2 березня 2022 року.