465/574/22
3/465/768/22
Іменем України
24.02.2022 року м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Величко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
20.01.2022 року о 00 год. 05 хв. у м. Львові по вул. Окружна, 51 водій ОСОБА_1 керував автомобілем Vоlkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає обстановці). Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, висновок лікаря №000144 від 20.01.2022 року, результат - позитивний.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 «а» ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи завчасно, належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчить повернуте на адресу суду рекомендоване повідомлення про вручення повістки.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до Глави 21 КУпАП України особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, положенням ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено вичерпний перелік категорій справ, коли присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, у зазначений виключний перелік не входить.
З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 був обізнаний про виклик його до суду для розгляду справи про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, про поважність причин неявки суду не повідомив, його поведінку суд вважає зловживанням та свідомим затягуванням розгляду справи.
Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, долучені до нього матеріали, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.
Відповідно до диспозиції частини 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 130 КУпАП, доведена: протоколом серії ДПР18 № 189602 від 20.01.2022 року; відеозаписом з нагрудних камер працівників УПП, яким підтверджується час та обставини вчинення правопорушення, зазначені у вищевказаному протоколі, а також на якому зафіксовано, що ОСОБА_1 заявив про те, що йому соромно за скоєне; висновком № 000144 від 20.01.2022 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому констатовано, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, - які в своїй сукупності вказують на те, що ОСОБА_1 20.01.2022 року дійсно керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Оцінюючи вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого часиною 1 ст. 130 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Таким чином, суд, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 ст. 130 КУпАП.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує: характер вчиненого ним правопорушення, яке становить підвищену загрозу заподіяння шкоди і посягає на громадську безпеку, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Застосування судом до ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення є необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 23 КУпАП.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова.
Суддя Величко О.В.