465/4392/21
1-кп/465/739/22
Іменем України
23.02.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова, в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № 62020140000001387 від 19.11.2020року про обвинувачення:
ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нововолинськ Волинської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, раніше не судженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 - стрільця помічника гранатометника 3 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , рядового, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України, -
10.01.2020 року рядовий ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Збройних Сил України, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах особливого періоду самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) та по 28.05.2021 року перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , чим вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад десять діб, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.407 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав, щиро розкаявся, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення. Свої дії пояснив необдуманістю щодо настання негативних наслідків. Просить його суворо не карати.
Вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) №195 від 23.08.2019 року; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) №6 від 10.01.2020 року; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №51 від 10.01.2020 року; акт службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 №59 від 24.01.2020 року; рапортом старшого лейтенанта ОСОБА_6 від 10.01.2020 року; письмовими поясненими старшого солдата ОСОБА_7 ; письмовими поясненими старшого солдата ОСОБА_8 ; письмовими поясненими молодшого сержанта ОСОБА_9 ; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) про результати службового розслідування №59 від 24.01.2020 року; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) №67 від 25.03.2020 року; витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по строковій частині) №85 від 15.04.2020 року; контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового, сержантського(старшинського) складу від 23.08.2019 року та особистими поясненнями ОСОБА_10 у суді.
Згідно з ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 407 КК України доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), дані про особу обвинуваченого: раніше не притягався до кримінальної відповідальності, одружений, має постійне місце проживання, знаходився у КНП «Нововолинська центральна міська лікарня» на обліку у лікаря-психіатра з 03.2016 року з приводу діагнозу: Розлад адаптації у вигляді пролонгованої астено-депресивної реакції «на стрес», та упродовж 2020 року щодо надання медичної допомоги до лікарів психіатрів та нарколога даного медичного закладу не звертався; 13.01.2020 року звертався до КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» Волинської обласної ради з проханням про госпіталізацію, був оглянутий лікарем-психіатром, надані амбулаторні рекомендації та на стаціонарному та амбулаторному лікуванні у 2020 році у даному медичному закладі не перебував; на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному центрі Західного регіону не перебував, за амбулаторною медичною допомогою не звертався; по місцю проживання характеризується позитивно; пенсіонер, інвалід ІІІ групи захворюванням пов'язаним із захистом батьківщини та є учасником бойових дій; думку прокурора та захисника; обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття у відповідності до ст.67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_10 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання з застосуванням ст.69 КК України та перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, яке не зазначене в санкції статті і призначити основне покарання у вигляді штрафу 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід не обирався та арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Керуючись ст.ст. 370, 372, 373, 374,376 КПК України -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання з застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.(одна тисяча сімсот гривень).
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.
Суддя ОСОБА_1