Справа № 215/8175/21
3/215/315/22
25 лютого 2022 року м. Кривий Ріг
Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Квятковський Я.А. розглянувши матеріали, які надійшли з Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України; який раніше не притягався до адміністративної відповідальності; проживаючого: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №290220, 06.12.2021 року о 16:12 год. в м.Кривому Розі в Тернівському районі по вул.Івана Сірка біля будинку № 81, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом МG 550S д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням технічного засобу Алкотест Драгер 6820, номер результату № 598 - 2,02 промілле. Правопорушення зафіксоване на бодікамеру 00101,180. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, з протоколом не погодився, надав суду клопотання про закриття адміністративного правопорушення, оскільки йому працівниками поліції не було запропоновано проїхати до медичного закладу, оскільки з результатами тесту він не погодився.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №290220 (а.с.1), акт огляду на стан сп'яніння (а.с. 2), пояснення (а.с. 3), рапорт (а.с. 4), Алкотест Драгер 6820, номер результату № 598 - 2,02 промілле (а.с.5), довідку, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також що у останнього відсутня повторність вчинення адміністративного правопорушення (а.с. 6), відеозапис з бодікамер (а.с.7), приходжу до такого висновку.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.266 КУпАП, Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року,зареєстрованої в МЮУ від 11.11.2015 за №1413/27858, пунктом 6 передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутністю лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Так, як видно з відеозапису поліцейської бодікамери ОСОБА_1 пройшов медичний огляд на стан спяніння на місці однак був не згідний з результатами тесту Драгеру, в свою чергу працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 проїхати до КП «КБПЛ НПД» Дніпропетровської області для проходження там огляду на стан сп'яніння.
Також, як випливає з наданого суду рапорту працівника поліції, останній зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , проте будь-які причини зупинки вказаного автомобіля співробітником поліції ні в цьому рапорті, ні в протоколі серії не зазначено. Докази вчинення ОСОБА_1 порушення ПДР України в справі відсутні.
Не підтверджена доказами зупинка автомобіля суперечить положенням Закону України «Про Національну поліцію» та положенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України та Міністерством охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858 3. Така ж правова позиція міститься і постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до рішення Конституційного суду України, від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).
Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, при відсутності достатніх, допустимих і достовірних доказів вчинення правопорушення і наявності вини особи, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя :