24 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 569/20199/21 пров. № А/857/2123/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С. М.;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2021 року у справі № 569/20199/21 (головуючий суддя Панас О.В., м. Рівне, повний текст судового рішення складено 14 грудня 2021 року) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №1 роти №2 УПП в Житомирській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Оваденка Андрія Петровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, закриття провадження,-
05 жовтня 2021 року Рівненським міським судом Рівненської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №1 роти №2 УПП в Житомирській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Оваденка Андрія Петровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії ЕАО № 4819670 від 25.09.2021, винесеної поліцейським батальйону № 1 роти № 2 УПП в Житомирській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Оваденком А.П. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн., закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що порушення ПДР не відбулося оскільки ОСОБА_1 не бачив що під час руху ТЗ не горіла лампа правої фари і одразу після зупинки дане порушення було усунуто. Зовнішні світлові прилади встановлювалися не позивачем. Авто перебуває у власності його дружини, яка придбала його на законних підставах саме з цими встановленими світловими приладами. Жодних експертних досліджень з приводу відповідності світлових приладів конструкції ТЗ проведено не було.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2021 року позов задоволено частково. Змінено постанову серії ЕАО № 4819670 від 25.09.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесену поліцейським батальйону №1 роти №2 УПП в Житомирській області молодшим лейтенантом поліції Оваденком А.П., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., в порядку ст. 22 КУпАП звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем - Департаментом патрульної поліції Національної поліції України подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що звільнення особи від адміністративної відповідальності є дискреційним повноваженням органів Національної поліції. Санкція ч.1 ст.121 КУпАП не передбачає можливості застосування усного зауваження до правопорушника. З наявного в матеріалах справи відеофайлу видно, що на ТЗ яким керував ОСОБА_1 встановлена ксенонова фара та блок розпалювання. Дана фара не працює в режимі ближнього світла в темну пору доби. Вказаними діями позивач порушив правила ПДР України, а тому був правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що дана справа відноситься до справ незначної складності в розумінні ст.12 КАС України, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2021 поліцейським батальйону № 1 роти № 2 УПП в Житомирській області ДПП молодшим лейтенантом поліції Оваденком А.П. винесена постанова серії ЕАО №4819670 про адміністративне правопорушення, зареєстроване не в автоматичному режим відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП, якою застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 грн. (а.с. 6).
Як зазначено у вказаній постанові, 25.09.2021 близько 22:26 год. на 236 км. автодороги Київ-Чоп, керуючи транспортним засобом OpelZafira, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 допустив порушення п. 31.4.3 ПДР України, а саме в темну пору доби не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла та були встановлені лампи, що не відповідають конструкції ТЗ.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Частиною першою статті 121 КУпАП встановлено відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (в темну пору доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація автомобіля забороняється, або переобладнаний з порушенням норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В матеріалах справи наявний компакт-диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського моменту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. З даного відеозапису колегія суддів встановила переобладнання транспортного засобу OpelZafira, номерний знак НОМЕР_1 , з порушенням норм і стандартів шляхом встановлення ксенонової фари та блоків розпалювання. Наведене призвело до неможливості роботи правої фари вказаного ТЗ в режимі ближнього світла, що є порушенням п. 31.4.3 ПДР України та тягне накладення на водія такого автомобіля штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на підставі ч.1 ст.121 КУпАП.
Таким чином, оскаржена постанова серії ЕАО № 4819670 від 25.09.2021 винесена правомірно та підставно, а отже не підлягає скасуванню.
Щодо необхідності врахування судом першої інстанції при притягненні до адміністративної відповідальності пом'якшуючих обставин (характер вчиненого правопорушення, щире каяття, важке матеріальне становище, особу позивача) та в силу приписів ст. 22 КУпАП можливості звільнити позивача від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до приписів статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 1 статті 121 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, встановлено, що під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю.
Отже, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема на підставі частини 1 статті 121 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, приймаючи рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження органів Національної поліції, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
Отже, сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 266/3228/16-а.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на зазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до пункту 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин 1 та 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції у справі, що розглядається, неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 241, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2021 року у справі №569/20199/21 - скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського батальйону №1 роти №2 УПП в Житомирській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Оваденка Андрія Петровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, закриття провадження - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук