23 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 158/1/22 пров. № А/857/3226/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу громадянина Сомалі ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 січня 2022 року (прийняте у м. Ківерці, суддею Костюкевичем О. К., складене у повному обсязі 05 січня 2022 року) в справі № 158/1/22 за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина Сомалі ОСОБА_1 про затримання іноземця до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні,
04 січня 2022 року Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернулася до Ківерцівського районного суду Волинської області із вказаним позовом та просила затримати громадянина Сомалі ОСОБА_1 до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 січня 2022 року позов задоволено. Затримано громадянина Сомалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його примусового видворення, до розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, але не пізніше до 05.07.2022. Строк затримання рахувати з часу винесення рішення.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив громадянин Сомалі ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що 06 січня 2022 року УДМС України у Волинській області у відповідь на адвокатський запит представника - адвоката Самолюка В. В. повідомило, що станом на 05 січня 2022 року заява відповідача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту не надходила. Вказує, що на час прийняття оскаржуваного рішення про затримання відповідача були відсутні визначені для того законом підстави, оскільки згідно з частиною 2 статті 289 КАС України, затримання до завершення процедури прийняття рішення за заявою про визнання біженцем можливе лише щодо іноземців, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту в Україні вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви. Звертає увагу, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх законних інтересів, оскільки станом на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач вже був затриманий рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 липня 2021 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, яке було чинне та не скасоване і діяло до 08 січня 2022 року, за таких умов допущене подвійне затримання відповідача різними рішеннями суду, що законом не передбачено. Зазначає, що судом першої інстанції допущено незаконний обрахунок строків затримання відповідача, оскільки строк затримання, визначений рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 липня 2021 року закінчувався 08 січня 2022 року.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують оскаржуваного рішення суду першої інстанції; жодних доказів в обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права відповідачем при поданні апеляційної скарги не надано.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.
Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2021 громадянина Сомалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк шість місяців з моменту його фактичного затримання.
10.08.2021 відповідач був поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України № 04-02/1214 від 22 грудня 2021 року повідомлено начальника 94 прикордонного загону про те, що 22 грудня 2021 року громадянин Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся із заявою до УДМС України у Волинській області про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту в Україні (а. с. 16).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував його тим, що оскільки у судовому засіданні встановлено факт звернення відповідача із заявою про надання йому статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту в Україні, відповідача слід затримати до розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні на строк не більше 6 місяців, які слід рахувати з моменту винесення рішення.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. ст. 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
У статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04 листопада 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 11 вересня 1997 року, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”.
Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” іноземця або особу без громадянства може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або їм може бути надано тимчасовий захист у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст. 14 цього Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:
1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України;
2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Згідно із ч. 2 ст. 289 КАС України заходи, визначені цією статтею, також застосовуються адміністративним судом, визначеним частиною першою цієї статті, за позовом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України до іноземців та осіб без громадянства, які до прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства вчинили порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, до завершення процедури розгляду цієї заяви.
Інструкцією про порядок дій посадових осіб Державної прикордонної служби України та взаємодії з територіальними органами Державної міграційної служби України під час звернення іноземців чи осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, затвердженою наказом МВС від 10 серпня 2016 р. № 772, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2016 за № 1212/29342, визначено порядок дій посадових осіб органів та підрозділів охорони державного кордону (Морської охорони) у разі звернення іноземців або осіб без громадянства із заявами про визнання біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а також порядок подальшої взаємодії з територіальними органами ДМС, якою згідно абзаців першого та другого підпункту 3 пункту 4 розділу II унормовано, що посадові особи підрозділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження: забезпечують подання до адміністративного суду за місцезнаходженням органу охорони державного кордону у визначений законодавством України строк позов про затримання іноземця та особи без громадянства до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, відповідно до частини другої статті 289 КАС України.
Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Згідно із ч. 4 ст. 30 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” у разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.
Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що затримання іноземця до завершення процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні можливе лише за обставин вчинення ним порушення законодавства України з прикордонних питань і неприйняття рішення про визнання цього іноземця біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Тому, для забезпечення виконання цілей частини другої статті 289 КАС України судами виносяться рішення, в резолютивній частині яких зазначається умова затримання до завершення процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 липня 2021 року у справі № 308/8672/21 затримано громадянина Сомалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України на строк до шести місяців з моменту фактичного затримання.
Листом Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України повідомлено начальника 94 прикордонного загону про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянин Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся із заявою до УДМС України у Волинській області про визнання біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту в Україні. Вказано, що вищевказаний громадянин поміщений до Волинського ПТПІ за рішенням начальника 94 прикордонного загону (а.с.16).
У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про затримання відповідача до завершення процедури розгляду такої заяви про статус біженця.
Разом з тим, у матеріалах справи є адвокатський запит представника відповідача адвоката Самолюка В.В. від 05 січня 2022 року до УДМС у Волинській області, поданий під час розгляду справи у суді першої інстанції, у якому адвокат просив надати інформацію чи перебуває на даний час на розгляді в УДМС України у Волинській області заява про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, складена у грудні 2021 року у Волинському ПТПІ, зокрема, громадянином Сомалі ОСОБА_1 (а.с.38).
Так, до апеляційної скарги долучено лист УДМС України у Волинській області №0701.4-82/0701.1.2-22 від 06 січня 2022 року, у якому повідомлено, що станом на 05 січня 2022 року заяви вказаних осіб до Управління не надходили (а.с. 60).
Крім того, представник відповідача адвокат Самолюк В.В. долучив до матеріалів справи лист УДМС України у Волинській області № 0701.4-820/0701.1.2-22 від 17 лютого 2022 року, у якому у відповідь на запит від 16 лютого 2022 року щодо перебування на розгляді в Управлінні заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зокрема, громадянина Сомалі ОСОБА_1 повідомлено, що заяви вищевказаних осіб на розгляді в Управлінні не перебувають (а.с. 77).
Колегія суддів зазначає, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач вже був затриманий рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 09 липня 2021 року з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, яке набрало законної сили і діяло до 08 січня 2022 року.
Враховуючи наведене, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення щодо громадянина Федеративної Республіки Сомалі ОСОБА_1 не розпочата процедура розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, то відсутні підстави для його затримання до завершення процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у позивача були відсутні підстави подання адміністративного позову в порядку частини 2 статті 289 КАС України, однак з урахуванням того, що строк затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України закінчувався 08 січня 2022 року, відповідач мав право звернутись із позовом про продовження строку затримання іноземця із метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для затримання громадянина Сомалі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його примусового видворення, до розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про необгрунтованість адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та відсутність підстав для його задоволення.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 229, 289, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу громадянина Сомалі ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 05 січня 2022 року в адміністративній справі № 158/1/22 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина Сомалі ОСОБА_1 про затримання іноземця до вирішення питання про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 23 лютого 2022 року.