23 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/7966/21 пров. № А/857/21107/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України,
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року (суддя - Сорока Ю.Ю., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №140/7966/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛКА ТОЙС» до Волинської митниці Державної митної служби України,
про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
У серпні 2021 року позивач ТзОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Волинської митниці Державної митної служби України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA205080/2021/000005/2 від 08.06.2021; 2) стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 5270 грн..
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи їх безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 08.06.2021 №UA205080/2021/000005/2. Стягнуто на користь ТзОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції від 12 жовтня 2021 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці, неповно з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач) покликається на те, що суд першої інстанції стверджуючи про підтвердження позивачем всіх складових митної вартості товару, залишив поза увагою те, що декларантом (позивачем) не було надано до митного органу жодного платіжного документу, який би підтверджував оплату за надані послуги по транспортуванню товару, а довідка про витрати на транспортування не належить до первинних документів. Зазначає, що поглибленій перевірці підлягають документи, щодо яких спрацювала система управління ризиками. Вважає, що у зв'язку з виявленими митним органом неточностями, розбіжностями у наданих декларантом документах, та з не наданням додаткових документів, митну вартість товарів правильно визначено за резервним методом на рівні: устілки пеленатора, заповнені твердою основою (дошка MDF) і покриті синтетичним матеріалом за розміром 50x70 - 60 польських злотих та товару устілки пеленатора, заповнені твердоюосновою (дошка MDF) і покриті синтетичним матеріалом за розміром 50x80 - 65 польських злотих. Звертає увагу також апелянт на неспівмірність витрат на правничу допомогу.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене судове рішення від 12 жовтня 2021 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.06.2020 між ТОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» та фірмою «CEBA SP.Z O.O.» (Польща) було укладено контракт №180517. Згідно даного контракту продавець Польська фірма «CEBA SP.Z O.O.» зобов'язувалась постачати товари в адресу ТОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» відповідно до ІНКОТЕРМС-2010 згідно інвойсів та по ціні зазначеній в інвойсах (а.с. 20-22).
ФОП ОСОБА_1 05.06.2021 на підставі договору доручення №0025/211 від 27.05.2021 з метою митного оформлення товару устілки пеленатора, заповнені синтетичним матеріалом та устілки пеленатора, заповнені твердою основою, подано до Волинської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA205080/2021/001341, а також передбачений МК України перелік документів (а.с. 66).
На підтвердження вартості товару, зазначеного у митній декларації №UA205080/2021/001341, декларантом одночасно подано: - пакувальний лист б/н від 25.05.2021 (а.с. 76-78); - рахунок-фактура №270/05/2021 від 25.05.2021 (а.с. 79-82); - автотранспортна накладна б/н від 27.05.2021 (а.с. 83); - сертифікат з перевезення №PL/MF/AR0109861 від 27.05.2021 (а.с. 84); - документ, що підтверджує вартість перевезення №2/06 від 05.06.2021 (а.с. 85); - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів №180517 від 19.06.2020 (а.с. 86-90).
За результатом опрацювання документів поданих до митного оформлення разом з митною декларацією від 05.06.2021 №UA205080/2021/001341 відповідачем встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, а довідка про транспортні витрати від 05.06.2021 №2/06 не являється первинним документом.
У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку із спрацюванням АСУР, згідно ст.53 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів відповідно до наказу МФУ №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правилі її заповнення»; - висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларант не надав додаткових документів для підтвердження митної вартості, про що повідомив листом від 08.07.2021 (а.с. 108).
У зв'язку з не наданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 - 4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.06.2021 №UA205080/2021/000005/2, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом та митну вартість товару визначено на рівні: устілки пеленатора, заповнені твердою основою (дошка MDF) і покриті синтетичним матеріалом за розміром 50x70 - 60 пол. злотих та товару устілки пеленатора, заповнені твердою основою (дошка MDF) і покриті синтетичним матеріалом за розміром 50x80 65 польських злотих (а.с. 63-65).
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 15.06.2021 №UA205080/2021/001363, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 08.06.2021 №UA205080/2021/000005/2, звернувся із цим позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до митного оформлення було надано документи, які підтверджують заявлену ним митну вартість товару устілки пеленатора, заповнені синтетичним матеріалом та устілки пеленатора, заповнені твердою основою, зокрема, пакувальний лист б/н від 25.05.2021 року; рахунок фактура №27-/05/2021 від 25.05.2021; автотранспортна накладна б/н від 27.05.2021; сертифікат з перевезення №PL/MF/AR0109861 від 27.05.2021; документ, що підтверджує вартість перевезення №2/06 від 05.06.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів №180517 від 19.06.2020. Тобто позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України. Водночас відповідачем не обґрунтовано ціну товару, яка визначена ним у рішенні від 08.06.2021 №UA205080/2021/000005/2 внаслідок проведеного коригування митної вартості за резервним методом, відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року замінено відповідача у справі Волинську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350888) його правонаступником - Волинською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43958385).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Згідно з положеннями статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі №1.380.2019.001625.
Колегія суддів враховує, що у розглядуваній справі підставою для прийняття оспорюваного рішення стало те, що надані до митного оформлення документи не містили всіх відомостей щодо чисельних значень складової митної вартості, а також у зв'язку із спрацюванням АСУР.
Водночас, спрацювання профілів ризиків АСУР на підставі першого митного оформлення імпортером цього товару з даною країною походження товару за останній рік, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути самостійною підставою для такого витребування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.
Слід вказати про те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Вимоги частин третьої-четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У частині десятій статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство імпортувало товар на умовах поставки EXW (згідно з Інкотермс 2010), що означає невключення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами частини десятої статті 58 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 08.06.2021р., відповідач виходив з того, що надана позивачем під час митного оформлення довідка про транспортні витрати від 05.06.2021 №2/06 не є первинними документами відповідно до ст.44.1 Податкового кодексу України, а отже не може підтверджувати дійсність даної господарської операції.
Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року в справі №804/16553/14 зазначив, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Зазначена правова позиція Верховного Суду від 31.05.2019р. по справі №804/16553/14 в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Водночас позивачем було подано рахунок-фактуру №5-05.06.2021 від 05 червня 2021 року, що підтверджено відповідачем долученням його до відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції, що також доводить витрати позивача на транспортування товару.
Відповідно до наказу МФУ №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати, зокрема, рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Відтак, безпідставною є вимога митного органу надати висновки про вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, каталоги, специфікації, враховуючи те, що предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Водночас позивачем подано висновок експерта Волинської торгово-промислової палати №В-604 від 08.06.2021р..
Колегія суддів зазначає, що такий висновок по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця - оцінювача щодо визначення вартості об'єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та носить консультаційний характер.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №810/4440/16.
З урахуванням зазначених вище обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем для підтвердження митної вартості товарів подано до митниці повний пакет документів, який містить усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за основним (першим) методом. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
Щодо твердження відповідача, що позивачем не надано доказів на уповноваження представника на представлення інтересів ТзОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.57 КАС України). Відповідно до ч.4 ст.59 КАС України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Матеріали справи містять ордер від 21.07.2021 року про надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» адвокатом Кривошеєм А.М. на підставі договору №82-21кас від 21 липня 2021 року.
Отже твердження відповідача про ненадання доказів на уповноваження представника на представлення інтересів ТзОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» є безпідставними.
Стосовно співмірності витрат на професійну правничу допомогу, варто зазначити, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору №82-21кас від 21.07.2021 про надання правничої допомоги ТОВ «ВЕСЕЛКА ТОЙС» сплачено адвокату Кривошею А.М. кошти в сумі 3000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №337 від 26.07.2021, рахунок №82-21кас від 21.07.2021, акт приймання-передачі наданих послуг по договору-дорученню про надання правової допомоги від 09.09.2021, опис робіт (наданих послуг) від 09.09.2021 та додаток до договору-дорученню про надання правової допомоги від 21.07.2021.
При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Доводи відповідача щодо зменшення розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу базуються виключно на його суб'єктивній думці про характер наданих адвокатом послуг та їх невідповідності ринковим цінам. Жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, позивачем не наведено.
Враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, час витрачений адвокатом на надання послуг, значення справи для сторони та те, що представником позивача надано докази, які підтверджують понесені позивачем судові витрати пов'язані з отриманням правничої допомоги адвоката, в своїй сукупності, витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 3000,00 грн. відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Волинської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року в адміністративній справі №140/7966/21за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСЕЛКА ТОЙС» до Волинської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль