Ухвала
18 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 2-1408/2008
провадження № 61-1866 ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження заочного рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
У 2008 році ОСОБА_2 звернулася до суду із указаним вище позовом.
Заочним рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано житлову квартиру, розташовану по АДРЕСА_1 , позначену на плані літерою «А», загальною площею 81,4 кв. м, житловою площею 52 кв. м, загальною вартістю 39 662,50 грн, кладову № 7 у підвалі та 1/8 частини хліва загального використання - спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на кімнату 7-6, площею
11,7 кв. м, кімнату 7-7, площею 13,5 кв. м, кладову 7-5, площею
1,1 кв. м, 1/2 частину коридору 7-1, площею 5,95 кв. м, лоджію, площею
2,8 кв. м, кладову № 7 у підвалі. Визнано за ОСОБА_3 право власності на кімнату 7-8, площею 19,8 кв. м, кімнату 7-9, площею 7 кв. м,
1/2 частину коридору 7-1, площею 5,95 кв. м, балкон, площею 1,8 кв. м,
1/8 частину хліва загального користування.
Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на кухню 7-4, площею 8,3 кв. м, ванну, площею 2,5 кв. м, туалет 7-2, площею 1 кв. м, залишивши їх в спільному користуванні. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , як особа, що не брала участі у справі, на підставі статті 352 ЦПК України подала апеляційні скарги 11 травня та 27 вересня 2021 року.
Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 25 жовтня та 16 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження у цій справі.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 від 11 травня та 27 вересня 2021 року на заочне рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 року.
До Верховного Суду26 січня 2022 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на заочне рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 рокута постанову Вінницького апеляційного суду від 23 грудня 2021 року, в якій просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 щодо оскарження заочного рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 року необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно із статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Ураховуючи те, що за апеляційними скаргами ОСОБА_1 заочне рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 рокуне переглядалось в апеляційному порядку, підстави для відкриття касаційного провадження на рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження заочного рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 грудня 2008 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара