24 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 420/8924/20
адміністративне провадження № К/9901/35963/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Дашутіна І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року (головуюча суддя Левчук О.А.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітов А.І., Лук'янчук О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмежено відповідальністю «ТРАНССІГНАЛ» до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНССІГНАЛ» (далі за текстом - ТОВ «ТРАНССІГНАЛ», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі за текстом - ГУ ДПС в Одеській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 квітня 2020 року №0010910506 та №0010920506.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» належним чином повідомляло податковий орган про часткову втрату документів за господарськими операціями з контрагентами. Разом із тим, незважаючи на об'єктивну неможливість проведення перевірки, контролюючий орган не виконав вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), не зупинив її проведення та не надав можливості платнику податків відновити втрачені документи, внаслідок чого перевірка проводилась без дослідження фактичного виконання господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентами. Також, позивач стверджував, що висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на податковій інформації, яка міститься в облікових базах даних податкового органу, які лише частково відображають дійсну інформацію щодо діяльності підприємств-контрагентів. При цьому, в подальшому ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» відновило частину втрачених документів, які свідчать про здійснення господарських операцій, щодо яких було проведено перевірку, та підтверджують їх реальність.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі: скасовано оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на застосування судами норми права (пункту 44.5 статті 44 ПК України) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, у постановах від 15 серпня 2018 року (справа №808/2593/13-а), від 6 листопада 2018 року (справа №815/4320/17), від 2 липня 2019 року (справа №826/3304/17) та від 24 січня 2020 року (справа №816/38/16), в яких КАС ВС зазначив, що достатньою підставою для підтвердження втрати первинних документів є саме акт комісії з переліком втрачених документів та результати розслідування причин їх нестачі. Втім, як зауважує відповідач у вимірі таких висновків КАС ВС, ані до початку перевірки, ані в ході її проведення посадовими особами Товариства відповідних документів не надано. Як наслідок, оскільки до перевірки позивачем не надано акта про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі (знищення) щодо втрачених документів, передбаченого пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі за текстом - Положення №88), заявник касаційної скарги вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано посилання контролюючого органу на відсутність підстав для зупинення перевірки ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» та надання терміну для відновлення документів. Більш того, наданою позивачем довідкою Приморського ВП м. Одеси ГУ НП в Одеській області (без дати та номера) засвідчено факт втрати документів контрагентів позивача, а не безпосередньо документів останнього, що також залишено судами поза увагою.
Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій при дослідженні первинних документів, які не були надані посадовим особам податкового органу під час перевірки, фактично перебрали на себе повноваження контролюючого органу, тоді як завданням адміністративного суду в даному випадку є не перевірка правильності формування платником податків показників податкової звітності, які були предметом податкової перевірки, а перевірка відповідності спірних податкових повідомлень-рішень відповідача критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідач посилається на те, що судами було неповно з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та безпідставно надано перевагу доказам, наданим позивачем, та аргументам останнього.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень. У своїх доводах позивач зазначає, що обставини, які досліджувалися судами у межах справ, на які посилається відповідач, є відмінними, а тому не дають підстав до висновку про подібність спірних правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 та 28 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області направлено на адресу ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» запити щодо надання податкової інформації (пояснень) та її документального підтвердження щодо правовідносин з ТОВ «ДЕНТРА», ТОВ «БУДТЕХАЛЬЯНС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОРЛІОН», ТОВ «КОЛЬН», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВ-БУД», ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС».
У відповідь на вказані запити контролюючого органу позивач листами від 8 січня 2020 року відмовив у наданні запитуваної інформації та її документального підтвердження, аргументуючи таку поведінку невідповідністю отриманих запитів встановленим законом вимогам, а саме - у надісланих запитах не вказано конкретних фактів порушень, які б свідчили про недостовірність визначення даних податкового кредиту та інформації, яка це підтверджує.
19 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено наказ №662, яким вирішено з 21 лютого 2020 року провести виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ТРАНССІГНАЛ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ДЕНТРА», ТОВ «БУДТЕХАЛЬЯНС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОРЛІОН», ТОВ «КОЛЬН», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВ-БУД», ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС» за період з 1 липня по 31 серпня 2019 року.
Керуючись приписами пункту 44.5 статті 44 ПК України, позивач 24 лютого 2020 року письмово повідомив контролюючий орган про те, що у зв'язку зі зміною місця розташування та проведенням ремонтних робіт в офісному приміщенні було частково втрачено первинні документи Товариства, оформлені за наслідками господарських операцій з контрагентами. До листа Товариство долучило копію листа Приморського відділу поліції м. Одеси ГУ НП в Одеській області, в якому зазначено, що при перевірці заяви про втрату документів було встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення за статтями 185, 357 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим матеріали були списані до справи.
В подальшому, 25 лютого 2020 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області надано ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» запит щодо надання документів та пояснень для з'ясування реальності проведених господарських операцій з придбання (поставки) товарів (обладнання, основні засоби) від постачальників.
25 лютого 2020 року посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт про ненадання посадовими особами ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» первинних документів, договорів, регістрів бухгалтерського обліку.
26 лютого 2020 року контролюючий орган повідомив у відповідь на відповідне звернення Товариства про відсутність підстав для зупинення перевірки та надання товариству 90-денного терміну для відновлення документів. Підставою для відмови зазначено те, що в довідці Приморського ВП м. Одеси ГУ НП в Одеській області (без номера та дати реєстрації) зазначено про факт втрати документів контрагентами, а не документів позивача; платником податків не надано акта про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх нестачі (знищення) щодо втрачених документів, передбаченого Положенням; при виході на перевірку за юридичною адресою ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» не встановлено проведення будь-яких ремонтних робіт.
Як наслідок, посадовими особами Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено перевірку ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» та 5 березня 2020 року складено акт перевірки, у висновках якої зафіксовано порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 815185,00 грн завищено суму від'ємного значення на 142702,00 грн.
Підставою для висновків контролюючого органу про завищення платником податків суми податкового кредиту за період з 1 липня по 31 серпня 2019 року слугувало ненадання ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість, ведення яких передбачено законодавством, за результатами господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «ДЕНТРА», ТОВ «БУДТЕХАЛЬЯНС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОРЛІОН», ТОВ «КОЛЬН», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВ-БУД», ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС». Головним управлінням ДПС в Одеській області також було враховано податкову інформацію, в тому числі, отриману від Головного управління ДПС в Запорізькій області.
На підставі встановлених перевіркою порушень 13 квітня 2020 року Головним управління ДПС в Одеській області винесено податкові повідомлення-рішення: №0010910506, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 142702,00 грн; №0010920506, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1222778,00 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Товариство у встановленому законодавством порядку повідомило контролюючий орган про часткову втрату документів, у тому числі й тих, що належали до предмета перевірки, а також вживало відповідних заходів щодо відновлення втрачених документів. За таких обставин судами прийнято до уваги надані Товариством під час розгляду справи копії первинних документів на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами у період, який охоплювався перевіркою. За наслідками дослідження наданої позивачем первинної документації суди дійшли висновку, що такі документи, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів (робіт, послуг).
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Тобто, за змістом наведеної норми документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку.
Статтею 44 ПК України закріплено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.
Відповідно до пункту 44.1, 44.3 означеної статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
За приписами пункту 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Аналіз наведених вище положень зумовив висновок судів попередніх інстанцій про те, що стаття 44 ПК України встановлює для податкового органу обов'язок перенести термін проведення документальної перевірки у разі повідомлення платником податків контролюючого органу за місцем обліку про втрату, пошкодження або знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 цієї статті ПК України, до дати відновлення та надання до такої перевірки відновлених документів, оскільки проведення документальної перевірки правомірності формування податкового кредиту та витрат підприємства в будь-якому випадку пов'язане з необхідністю дослідження первинних бухгалтерських документів платника податків.
З урахуванням викладеного та наявних у справі матеріалів суди дійшли висновку, що в даному випадку ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» було дотримано вимоги пункту 44.5 статті 44 ПК України та повідомлено контролюючий орган за місцем обліку у встановленому чинним законодавством порядку про втрату документів, зазначених в пунктах 44.1 та 44.3 означеної статті.
Перевіряючи аргументи відповідача про те, що до листа від 24 лютого 2020 року про часткову втрату первинних документів ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» надало копію довідки Приморського ВП м. Одеси ГУ НП в Одеській області, якою повідомлено про факт втрати документів контрагентів-постачальників позивача, а не безпосередньо його підприємства, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що базуються на помилковому тлумаченні змісту листа правоохоронного органу, примірник якого міститься в матеріалах справи.
Також суди відхилили як безпідставні посилання відповідача на те, що лист Приморського ВП м. Одеси ГУ НП в Одеській області не містить дати та номера його реєстрації, оскільки вважали, що обставини щодо правильності оформлення відділом поліції означеного листа не впливають на його зміст та не викликають сумнівів у повідомленій в ньому інформації. Судами також враховано, що у листі Приморського ВП м. Одеси ГУ НП в Одеській області містяться відомості про заяву, у відповідь на яку надається такий лист, та, щонайважливіше, її зміст.
Надаючи оцінку посиланням контролюючого органу на те, що позивачем не дотримано вимог Положення №88, згідно з яким у випадку втрати документів керівник підприємства призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі, та посилання на недання акта комісії, складеного за наслідками роботи останньої, затвердженого керівником підприємства, суди виходили з того, що відсутність чи ненадання контролюючому органу таких документів не може свідчити про відсутність підстав для перенесення термінів проведення перевірки, за умови належного повідомлення контролюючого органу про втрату документів відповідно до пункту 44.5 статті 44 ПК України. Своєю чергою, за висновком судів, порядок, строки повідомлення платником податків про втрату документів та, як наслідок, перенесення у зв'язку із цим термінів перевірки, визначено пунктом 44.5 статті 44 ПК України, приписи якого було порушено відповідачем.
У вимірі означених доводів відповідача суди також врахували, що зі змісту повідомлення ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» від 24 лютого 2020 року, адресованого ГУ ДПС в Одеській області, чітко вбачається, які саме документи втрачено та за який період.
Окрім того, з наявних у справі матеріалів суди з'ясували, що 21 лютого 2020 року ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» видало наказ про створення комісії для виявлення причин відсутності документів та проведення розслідування причин відсутності документів, а 20 березня 2020 року посадовими особами Товариства складено та затверджено акт про втрату документів щодо господарських відносин з контрагентами, і відновлення документів.
Суди обґрунтовано зазначили, що ПК України зобов'язує платника податків письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, та саме таке повідомлення визначено достатньою підставою для розгляду контролюючим органом питання щодо можливості чи неможливості проведення перевірки платника податків, та у разі неможливості проведення такої - для перенесення термінів її проведення.
Втім, зі змісту акту перевірки суди з'ясували, що проведення перевірки ТОВ «ТРАНССІГНАЛ» відбулось за відсутності первинних документів, при цьому, контролюючим органом не було вжито передбачених законом заходів для перенесення термінів проведення перевірки.
Враховуючи відсутність у позивача на момент проведення перевірки документів, які слугували підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, про що було в належний спосіб повідомлено контролюючий орган, та неможливість у зв'язку з цим проведення документальної перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дослідження контролюючим органом питання фактичного здійснення господарських операцій було передчасним, й означене питання мало бути з'ясовано під час проведення документальної перевірки у комплексі із дослідженням первинних документів, які стали підставою для формування відповідних показників податкової звітності.
Так, під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій було з'ясовано, що Товариство відновило втрачені первинні документи та, на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ДЕНТРА», ТОВ «БУДТЕХАЛЬЯНС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КОРЛІОН», ТОВ «КОЛЬН», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «КИЇВ-БУД», ТОВ «СТРОЙТЕХБІЗНЕС», надало до суду відповідні договори підряду та поставки, копії актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, договірної ціни на будівництво, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, підсумкових відомостей ресурсів.
Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи копіям первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження; такі документи містять опис господарських операцій, усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені печатками відповідних підприємств, та повною мірою підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій. Фактично у контролюючого органу були відсутні зауваження щодо достатності та правильності оформлення первинних документів, складених за наслідками проведення господарських операцій з контрагентами у період, який охоплювався податковою перевіркою.
Як з'ясували суди з акта перевірки відповідач не визнає господарські відносини позивача з контрагентами з мотивів наявності у розпорядженні контролюючого органу податкової інформації в інформаційно-аналітичних базах щодо таких суб'єктів господарювання, а також припущення щодо неможливості виконання контрагентами позивача господарських операцій (у зв'язку з відсутністю основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо).
Надаючи оцінку означеним доводам податкового органу суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положеннями статті 83 ПК України може бути підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства таким платником. Більш того, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Обґрунтовано відхилили суди й посилання податкового органу на ймовірну неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій, мотивуючи це тим, що право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлюється такими юридичними фактами, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку, підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
При цьому, суди зауважили, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення контролюючими органами зустрічних звірок контрагентів ТОВ «ТРАНССІГНАЛ», або ж доказів проведення документальних перевірок (планових/позапланових) підприємств, за наслідками здійснення господарських операцій з якими позивач формував відповідні показники.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про те, що відповідачем протиправно не надано підприємству можливості відновити втрачені документи, а зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Заперечуючи висновки судів щодо безпідставного незабезпечення контролюючим органом права позивача на відновлення документів, відповідач у касаційній скарзі посилається на те, що останнім належним чином не оформлено факт втрати документів. На обґрунтування своїх мотивів відповідач вказує на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, сформульованих Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, які наведено вище.
Перевіряючи подібність правовідносин у справі, що переглядається, із правовідносинами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, колегія суддів виходить з наступного.
Так, у справі №816/38/16 КАС ВС формулював свої висновки щодо відсутності правових підстав для відображення в податковому обліку наслідків операцій за обставин, коли податковим органом дотримано законодавчо визначену процедуру та платнику податків надано можливість відновити втрачені внаслідок неналежного виконання обов'язків правоохоронними органами документи, натомість платник податків не відновив документи і не подав їх не лише до перевірки, а й до суду.
Направляючи постановою від 2 липня 2019 року справу №826/3304/17 на новий розгляд КАС ВС виходив з того, що судами не досліджено, зокрема, обставин щодо направлення первинних документів до контролюючого органу разом з запереченнями на акт перевірки та встановлення дотримання платником податків строку направлення таких документів.
Посилаючись на постанову КАС ВС від 6 листопада 2018 року у справі №815/4320/17, відповідач не врахував, що в означеній справі касаційний суд, констатуючи недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вказав на те, що суди ухвалили рішення на підставі доказів, що не засвідчені у визначеному законодавством порядку та не надали належної оцінки та обґрунтованого аналізу факту порушення позивачем строку повідомлення контролюючого органу про втрату первинних документів; не встановили чи дотримався позивач поряду призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх втрати або знищення, чи долучені до такої комісії представники відповідних органів; чи оформлялися результати роботи комісії відповідним актом та чи направлявся такий до контролюючого органу.
Ухвалюючи постанову від 15 серпня 2018 року №808/2593/13-а, КАС ВС формулював висновки про обґрунтованість тверджень судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту та виходив не лише із факту відсутності повідомлення правоохоронних органів та наказу про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх нестачі (знищення), але й непідтвердження фактичного здійснення операцій відповідними доказами, в силу обставин, встановлених у ході досудового розслідування кримінального провадження, та у вироку щодо посадових осіб контрагентів позивача.
Отже, різні обставини, що досліджувалися судами у межах справ, на які посилається відповідач, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин. Доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
І.В. Дашутін