23 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 300/1773/21 пров. № А/857/21103/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рокон» до Івано-Франківської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішень про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Микитин Н.М.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 19.10.2021р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
16.04.2021р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Рокон» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем Галицькою митницею Держмитслужби наступні рішення:
рішення про коригування митної вартості товарів № UA209250/2021/000227/2 від 31.03.2021р., яким митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «LEGRAS», модель FM, номер шасі НОМЕР_1 , маса 7,96 тон, вантажопідйомність 27,04 тон, визначена за другорядним (резервним) методом у розмірі 6153 євро;
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00381;
рішення про коригування митної вартості товарів № UA209250/2021/000231/2 від 01.04.2021р., яким митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «DOLL», модель Z210, номер шасі НОМЕР_2 , маса 8,9 тон, вантажопідйомність 27,6 тон, визначена за другорядним (резервним) методом у розмірі 4752 євро;
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00389 (Т.1, а.с.4-7).
Розгляд справи проведено судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (Т.1, а.с.61-62).
Ухвалою суду від 26.08.2021р. допущено заміну відповідача Галицької митниці Держмитслужби її правонаступником - Івано-Франківською митницею (як відокремленим підрозділом Державної митної служби України) (Т.1, а.с.153-154).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані рішення про коригування митної вартості товарів № UA209250/2021/000227/2 від 31.03.2021р., № UA209250/2021/000231/2 від 01.04.2021р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №№ UA209250/2021/00381 та UA209250/2021/00389; стягнуто за рахунок бюджетних Івано-Франківської митниці на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 6810 грн. (Т.1, а.с.160-173).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Івано-Франківська митниця (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України), яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.175-178).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що серед представлених до митного оформлення документів є довідка про транспортні витрати, відповідно до якої транспортування товарів здійснюється власними силами за маршрутом Дмосін - Шегині. Однак, в електронному журналі пункту пропуску через кордон від 27.03.2021р. в якості перевізника значиться фірма CAUGTOUT s.r.o (Rybna 716/24, Prague 1, CZ), тобто, перевезення проводиться найманим перевізником. З огляду на викладене, подані до митного оформлення довідки про вартість транспортування не можуть слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат.
В той же час договір на перевезення товарів до митного оформлення і на вимогу митного органу не був наданий. За таких обставин суд дійшов помилкового висновку про те, що понесені позивачем витрати на транспортування товарів є підтверджені документально.
Окрім цього, платіжні доручення №№ 7 і 8 на суми 2500 євро і 3000 євро відповідно датовані 05.02.2021р., а товар відправлено лише 26.03.2021р. Також на цих документах є відсутніми відмітки банківської установи і платника, що викликає сумнів щодо підтвердження ними відповідних платежів.
За таких умов митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості імпортованих товарів, про конкретні недоліки зазначив в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, при цьому останній витребував лише ті документи, що могли усунути вказані сумніви.
Для визначення митної вартості оцінюваних товарів використано вартісні характеристики із альтернативних товарів за схожими фізичними характеристиками та призначенням, відповідно до митних декларацій /МД/ № UA209270/2021/002463 від 10.03.2021р., № UA807200/2021/2730 від 25.02.2021р.
Враховуючи вищевикладене, та у порядку, встановленому ст.55 МК України, Галицька митниця Держмитслужби із врахуванням інформації, наданої декларантом до митного оформлення та відомостей, наявних у органу доходів і зборів, прийняла спірні рішення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів.
Зважаючи на викладене, вважає, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складені з дотриманням вимог чинного законодавства, що стверджується усталеною судовою практикою по аналогічних справах.
Позивачем ТзОВ «Рокон» скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.1, а.с.211-213).
Ухвалою апеляційного суду від 02.02.2022р. витребовано від позивача ТзОВ «Рокон» наступні додаткові докази по справі (в належно завірених копіях):
первинні документи, на підставі яких сформовані довідки № 1-29/03 від 29.03.2021р. та № 2-29/03 від 29.03.2021р. про розмір витрат на транспортування напівпричепів до кордону України, зокрема, договір на здійснення перевезень, рахунок-фактура, акт виконаних робіт, документи про оплату вартості послуг перевезення тощо;
письмові пояснення щодо визначення в електронному журналі пункту пропуску через кордон від 27.03.2021р. в якості перевізника фірми CAUGTOUT s.r.o (Rybna 716/24, Prague 1, CZ).
Також від відповідача були витребовані письмові вимоги, які були скеровані декларанту, щодо надання додаткових документів та докази їх направлення відповідним видом зв'язку (Т.1, а.с.232-235).
На виконання вказаної ухвали суду сторонами скеровані додаткові письмові докази по справі (Т.2, а.с.1-10, 12).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, між ТзОВ «Рокон» та фірмою «MALEX MARCIN MALEK» (Польща) укладено контракти купівлі-продажу, а саме:
№ 1/2021 від 28.01.2021р. - предметом якого є напівпричіп металевий трьохосний марки «DOLL», модель Z210, номер шасі НОМЕР_2 , за ціною 2500 євро (Т.1, а.с.22-25);
№ 2/2021 від 28.01.2021р. - предметом якого є напівпричіп металевий трьохосний марки «LEGRAS», модель FM, номер шасі НОМЕР_1 , за ціною 3000 євро (Т.1, а.с.26-29).
31.03.2021р. позивачем для здійснення митного оформлення придбаних напівпричепів подані наступні митні декларації для електронного декларування:
№ UA209250/2021/006040, у якій заявлена митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «DOLL», модель Z210, маса 8,9 тон, вантажопідйомність 27,6 тон, визначена декларантом за ціною контракту № 1/2021 від 28.01.2021р. у розмірі 2500 євро (Т.1, а.с.9);
№ UA209250/2021/005930, у якій заявлена митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «LEGRAS», модель FM, маса 7,95 тон, вантажопідйомність 27,04 тон, визначена декларантом за ціною контракту № 2/2021 від 28.01.2021р. у розмірі 3000 євро (Т.1, а.с.8).
Разом із митними деклараціями митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема:
рахунки-фактури (інвойси) №№ 162/01/2021, № 161/01/2021 від 29.01.2021р.;
платіжні доручення в іноземній валюті №№ 7 та 8 від 05.02.2021р.;
зовнішньоекономічні контракти на придбання двох напівпричепів №№ 1/2021, 2/2021 від 28.01.20201р.;
документи про реєстрацію напівпричепів;
копії митних декларацій країни відправлення №№ 21PL402010E0424166, 21PL402010E0426751 від 26.03.2021р. (Т.1, а.с.18-33).
Після отримання вищенаведених документів під час митних консультацій відповідач надіслав декларанту електронне повідомлення з необхідністю надати документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару (Т.1, а.с.34).
Заявою від 31.03.2021р. позивач повідомив відповідача про те, що всі наявні документи надані та просив прийняти рішення раніше 10-денного терміну (Т.1. а.с.35).
Розглянувши подані позивачем електронні митні декларації й інші документи відповідач прийняв:
рішення про коригування митної вартості товарів № UA209250/2021/000227/2 від 31.03.2021р., яким митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «LEGRAS», модель FM, визначена за другорядним (резервним) методом у розмірі 6153 євро. В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості: митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом, уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2, 3 ст.53 МК України. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів, Відповідно до ч.2 ст.53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом (ст.64 МК України). Методи 2-5 визначення митної вартості (ст.59-63 МК України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.ст.59, 60 МК України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.ст.62, 63 МК України). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209270/2021/002463 від 10.03.2021р.;
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00381;
рішення про коригування митної вартості товарів № UA209250/2021/000231/2 від 01.04.2021р., яким митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «DOLL», модель Z210, визначена за другорядним (резервним) методом у розмірі 4752 євро. В мотивувальній частині рішенні (графа 33) визначено обставини прийняття оскаржуваного рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості: митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом, уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2, 3 ст.53 МК України. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до 2 ст.53 МК України декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Відповідно до вимог ч.6 ст.54 МК України неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № 807200/2021/2730 від 25.02.2021р.;
картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209250/2021/00389 (Т.1., а.с.10-17).
Розглядуваний спір стосується правомірності рішень відповідача щодо відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також щодо коригування митної вартості товарів.
Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, тобто, представлені митному органу документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в МД.
Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Окрім цього, такому витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Також однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Сукупність наведених обставин не враховано відповідачем під час прийняття спірних рішень.
Водночас, аналіз змісту представлених для митного оформлення документів свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних ТзОВ «Рокон» двох напівпричепів, ввезених з Республіки Польща на митну територію України, та підтверджують заявлену митну вартість зазначених товарів.
Ціна продажу імпортованих товарів визначена відправником у рахунках-фактурах, тому рахунки-фактури (інвойси) №№ 162/01/2021, 161/01/2021 від 29.01.2021р. та платіжні доручення в іноземній валюті №№ 7, 8 від 05.02.2021р. підтверджують придбання позивачем товарів за задекларованою ціною.
Судом критично оцінені зауваження щодо недоліків платіжних вимог про сплату коштів та довідок про вартість транспортування товарів, при цьому вказані твердження відповідача не заявлялися під час процедури митного оформлення товарів.
Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що наведені висновки суду першої інстанції у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не суперечать нормам матеріального права, з наступних підстав.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
ч.6 ст.54 - орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.
Зокрема, позивачем за допомогою митного брокера для здійснення митного оформлення двох напівпричепів металевих, ввезених з Республіки Польща на митну територію України, були подані митні декларації для електронного декларування, а саме:
№ UA209250/2021/006040, у якій заявлена митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «DOLL», модель Z210, була визначена декларантом за ціною контракту № 1/2021 від 28.01.2021р. у розмірі 2500 євро
№ UA209250/2021/005930, у якій заявлена митна вартість напівпричепа металевого трьохосного марки «LEGRAS», модель FM, була визначена декларантом за ціною контракту № 2/2021 від 28.01.2021р. у розмірі 3000 євро.
Разом із митними деклараціями митним брокером надано відповідачу документи для підтвердження митної вартості товару, зокрема: рахунки-фактури (інвойси) №№ 162/01/2021, 161/01/2021 від 29.01.2021р., платіжні доручення в іноземній валюті №№ 7, 8 від 05.02.2021р., зовнішньоекономічні контракти на придбання двох напівпричепів №№ 1/2021, 2/2021 від 28.01.2021р., документи про реєстрацію напівпричепів, копії митних декларацій країни відправлення.
Аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних ТзОВ «Рокон» двох напівпричепів металевих трьохосних, ввезених з Республіки Польща на митну територію України, та підтверджують заявлену митну вартість зазначених товарів.
Ціна продажу імпортованих товарів є ціною, що зазначена постачальником у рахунках-фактурах, тому останні та платіжні доручення в іноземній валюті підтверджують ту обставину, що позивач придбав оцінюваний товар за ціною, визначеною у рахунках-фактурах.
Твердження відповідача про те, що у поданих позивачем платіжних дорученнях відсутні будь-які відмітки банку та платника, є безпідставними оскільки вони окрім, цифрових значень списання коштів, також містять відомості: про особу, яка оплачує ТзОВ «Рокон», отримувача коштів і його банківських реквізитів фірма «MALEX MARCIN MALEK» та підтверджують, що позивач здійснив оплату за допомогою міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів SWIFT-ВІС, відповідно до рахунків-фактури (інвойси) №№ 162/01/2021, 161/01/2021 від 29.01.2021р., які є невід'ємною частиною зовнішньоекономічних контрактів на придбання двох напівпричепів №№ 1/2021, 2/2021 від 28.01.2021р.
Також під час апеляційного розгляду справи позивачем долучені до справи спірні платіжні доручення з відповідними відмітками банківської установи (Т.1. а.с.214, 215).
В частині довідок про вартість транспортування товарів №№ 1-290/03, 2-29/03 від 29.03.2021р. (Т.1, а.с.123, 135) колегія суддів враховує, що згідно письмових пояснень позивача транспортування напівпричепів проводилося шляхом їх буксирування попутним вантажним транспортом, належним фірмі CAUGTOUT s.r.o (Rybna 716/24, Prague 1, CZ). Договір на перевезення відбувся шляхом прийняття перевізником до фактичного виконання замовлення ТзОВ «Рокон» на доставлення напівпричепів в попутному напрямку в Україну. За надані послуги узгоджена вартість в розмірі 5000 грн. була сплачена перевізнику готівкою в Україні (Т.2, а.с.12).
Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затв. наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012р., для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Інших витрат пов'язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивачем не понесено.
Отже, якщо за твердженням декларанта додаткових витрат, пов'язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідках про транспортні витрати), навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що додаткові витрати все ж таки здійснювалися, то митниця повинна довести наявність цього факту.
Відтак доводи відповідача про відсутність у позивача документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу визначення митної вартості є безпідставними.
З урахуванням наведеного висновки у спірних рішеннях про неможливість визнання митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, є безпідставними.
При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Додатково колегія суддів враховує, що у своїх заявах про початок митної консультації відповідачем витребовувано документи, необхідні для підтвердження митної вартості товарів. Однак, чіткого переліку вказаних документів митним органом не визначено (Т.2, а.с.1-7).
Також доводи щодо помилковості довідок про витрати на транспортування товарів та платіжних доручень в іноземній валюті не покладалися в основу прийняття спірних рішень відповідача.
Вказана зміна кваліфікації підстав для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови суб'єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб'єктів владних повноважень. Запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.
Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх дані підтверджували в повній мірі ціну товару.
Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставним та необґрунтованим.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС митних органів та навів номери і дати митних декларацій, митну вартість з яких взято за основу. Проте відповідач не надав суду документів, які б підтверджували таку вартість. При цьому сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників ЄАІС.
Аналогічні висновки з цих питань викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 821/1617/18, від 21.12.2018р. у справі № 815/1670/17, від 07.08.2018р. у справі № 808/1619/16.
Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.
Оскільки оскаржувані рішення не містять зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказані рішення митного органу не відповідають вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Між тим, як вбачається із рішень № UA209250/2021/000227/2 від 31.03.2021р., № UA209250/2021/000231/2 від 01.04.2021р. про коригування митної вартості товарів, у них зазначено лише про неможливість застосування методу 2а (ст.59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів.
Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем не надано.
Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.
Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість ввезених напівпричепів згідно з ч.2 ст.53 МК України.
Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їхню вартість, відповідачем не доведено.
Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду по наведеній категорії справ, яка викладена у постановах від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а, від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15, від 20.02.2018р. у справі № 809/1884/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Отже, на підставі наведених норм, у зв'язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийняті рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідачем не обґрунтовано митну вартість на рівні 6153 та 4752 євро внаслідок коригування за резервним методом та неможливість використання як достовірної інформації, наданої декларантом при визначенні митної вартості імпортованого товару.
Оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими та не відповідають вимогам митного законодавства.
Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.
Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Івано-Франківську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці (як відокремленого підрозділу Державної митної служби України) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021р. в адміністративній справі № 300/1773/21 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Івано-Франківську митницю (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
І. І. Запотічний
Дата складання повного тексту судового рішення: 24.02.2022р.