Справа № 580/6656/21 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Беспалов О.О.
Ключкович В.Ю.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , з порушенням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, яка прийнята у справі № 826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року, яка прийнята у справі № 826/6453/18), а саме із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення, та зобов'язати провести виплату недоотриманих сум грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день звільнення - 24.12.2020, а також недоотриманих сум інших виплат, проведених у зв'язку зі звільненням зі служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що з 29 січня 2020 року, відповідно до п.4 Постанови № 704, з врахуванням положень Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIIІ, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1,12,13,14.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
31 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в Управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.
Відповідно до витягу з наказу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 24.12.2020р. №303 позивача звільнено зі служби цивільного захисту у запас за станом здоров'я.
При звільненні позивачу на його заяву видано копію грошового атестату та довідку про розмір грошового забезпечення за останні 24 місяці служби.
З вказаних документів йому стало відомо, що грошове утримання йому нараховувалося і виплачувалося у розмірі меншому, ніж встановлено діючим законодавством, зокрема у розмірі кратного прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановленого на січень 2018 року, в той час як для розрахунку з 29.01.2020 мав застосовуватися прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2020року.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом в суд.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Оскільки вказаний Закон має вищу юридичну силу за положення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, у редакції до внесення змін, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови від 30 серпня 2017 року № 704, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 вищевказаного Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до п. 4 Постанови № 704 у редакції, що була чинною до 24 лютого 2018 року, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови № 704 також містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З 24 лютого 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), якою п. 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.
Відтак, починаючи з 24 лютого 2018 року відновлено дію п. 4 Постанови № 704 у редакції, яка передбачає використання розрахункової величини, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів також враховує, що згідно з п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Під час розгляду і вирішення цієї справи колегія суддів виходить із того, що положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями - не впливає.
Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління ДСНС у Черкаській області не заперечує, що після 29 січня 2020 року продовжував нараховувати позивачу грошове забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Таким чином за період з 29 січня 2020 року і до дня звільнення зі служби - 24 грудня 2020 року відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що позов в частині вимог, які стосуються визнання протиправними дій Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС у Черкаській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із безпідставним застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення, а також у частині зобов'язання провести перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня по 24 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення - є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудні 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та не суперечать їй.
Натомість позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести виплату недоотриманих сум, що були виплачені у зв'язку зі звільненням зі служби, не є чіткими і не ґрунтуються на письмових доказах, які приєднані до матеріалів справи.
Так, позивач не зазначив перелік виплат, здійснених при звільненні зі служби з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ДСНС у Черкаській області з 24 грудня 2020 року, які, на його думку, були розраховані невірно. Також позивач не надав доказів, які підтверджують нарахування таких виплат і їх розмір.
Водночас саме на позивача, згідно з ч. 5 ст. 77, п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, покладається обов'язок викласти зміст позовних вимог і обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, із зазначенням доказів, що підтверджують обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 05 листопада 2021 року, та є підставою для його скасування.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною другою статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня по 24 грудня 2020 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач І.О. Грибан
Судді О.О. Беспалов
В.Ю. Ключкович
(повний текст постанови складено 23.02.2022р.)