Справа № 640/25918/21 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.
23 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи - Громадянка Ізраїлю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Громадянин Ізраїлю ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Торівельно-комерційне товриство з обмежено відповідальністю з обмеженими інвестиціями фірма "Харків-Москва", Державний реєстратор Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківського району Гаспарян Гамлет Аветікович про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи - Громадянка Ізраїлю ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Громадянин Ізраїлю ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Торівельно-комерційне товриство з обмежено відповідальністю з обмеженими інвестиціями фірма "Харків-Москва", Державний реєстратор Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківського району Гаспарян Гамлет Аветікович, в якому просив про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Разом з адміністративним позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд заборонити всім державним реєстраторам суб'єктів державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, включаючи державний реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб'єктам державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії та проводити державну реєстрацію будь-яких змін до відомостей про юридичну особу - Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» (код ЄДРПОУ 14344275), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення адміністративного позову задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Міністерство юстиції України та третя особа - ОСОБА_1 , подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, апелянти просять скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року та 01 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзиви на апеляційні скарги до суду не надходили, що не перешкоджає їх розгляду по суті.
У судове засідання учасники судового процесу не з'явились та явки уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.
З огляду на зазначене та керуючись приписами ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи убачається, що заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ОСОБА_1 та громадянкою Ізраїлю ОСОБА_3 вчиняються активні дії з метою переоформлення належних їм корпоративних прав у Торгівельно-комерційному товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» (код ЄДРПОУ 14344275) та/або вчинення інших реєстраційних дій відносно даної юридичної особи для унеможливлення відновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_2 та ускладнення процесу виконання судового рішення у майбутньому.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити реалізацію виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У відповідності до вимог частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи може вжити визначені цією статтею заходи забезпечення адміністративного позову.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачем за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
У той же час, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Подаючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, так як ОСОБА_1 та громадянкою Ізраїлю ОСОБА_3 вчиняються активні дії з метою переоформлення належних їм корпоративних прав у Торгівельно-комерційному товаристві з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» (код ЄДРПОУ 14344275).
У той же час, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед, тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Так, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 та від 07 квітня 2020 року у справі № 826/13413/18 щодо «очевидності» ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов'язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
При цьому, подаючи заяву про забезпечення позову, позивачем не наведено конкретних обставин, які, на його переконання, могли б свідчити про неможливість поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, без вжиття судом заходів забезпечення позову.
У матеріалах справи відсутні жодні докази щодо наявності обставин, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення у даній справі.
У свою чергу, під час прийняття оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції не було наведено доказів та не зазначено причин, з яких вбачається крайня необхідність для вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб.
Таким чином, дослідивши встановлені обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянтів, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 КАС України.
Враховуючи наведене, доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норми права, що призвело до невірного по суті вирішення питання, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви про забезпечення позову - слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 242, 246, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року про забезпечення позову - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 23.02.2022р.)