ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
16 лютого 2022 року м. Київ № 640/37428/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Аблов Є.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Держпраці у Київській області
провизнання протиправною та скасування постанови,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 20.08.2019 № КВ137/1762/АВ/СПТД/ФС-516 Головного управління Держпраці у Київській області.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено останній строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - доказів поважності причин пропуску строку.
На виконання вищевказаних вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивачем було подано копію заяви про поновлення строку позовної давності, а також клопотання про продовження строку на усунення недоліків, обґрунтоване тим, що копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем було отримано лише 20.01.2022.
В обґрунтування заяви про поновлення строку позовної давності позивач зазначає, що оскаржувана постанову Головного управління Держпраці у Київській області від 20.08.2019 № КВ137/1762/АВ/СПТД/ФС-516, отримана позивачем не була, що підтверджується відсутністю підпису позивача про отримання постанови, а також те, що за адресою проживання позивача постанова також не направлялась. Позивач, стверджує, що дізналась про оскаржувану постанову лише 13.12.2020 після отримання поштового повідомлення.
Розглянувши вказану заяву, суд виходить з наступного.
Так, частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд можливо, якщо для цього є поважні і об'єктивні причини.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
При цьому, порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №440/3408/19 та в ухвалі від 24.06.2020 у справі №9901/277/19.
Таким чином, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, позивачем оскаржується постанова від 20.08.2019 № КВ137/1762/АВ/СПТД/ФС-516 про накладення штрафу уповноваженими особами Головного управління Держпраці у Київській області.
В заяві про поновлення строку звернення до суду, представником позивача зазначено, що про постанову від 20.08.2019, позивач дізналась 13.12.2021 року, після отримання поштового повідомлення, проте на підтвердження відповідної дати отримання постанови, представником позивача не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували факт отримання постанови саме 13.12.2021 року.
У той же час, позивач звернулась з позовною заявою до суду лише 17.12.2021, тобто, з пропущенням строку на звернення до суду.
Щодо клопотання представника позивача про продовження строку на усунення недоліків, суд зазначає наступне.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
У свою чергу, особа повинна довести належними і допустимими доказами чи зазначити об'єктивні причини, які перешкоджають, у встановлений судом строк, усуненню недоліків позовної заяви.
Суд звертає увагу, що у клопотанні про продовження процесуального строку представник позивач не наводить жодних обставин з посиланням на конкретні докази, які свідчили б про неможливість виконати вимоги ухвали суду від 22 грудня 2021 року.
Крім того, суд не бере до уваги твердженням позивача, що ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 22.12.2021 позивачем було отримано лише 20.01.2022, оскільки з трекінгу відправлень «Укрпошти» №0105107545391 вбачається, що ухвала від 22.12.2021 року вручена 06 січня 2022 року за довіреністю.
Відтак, суд не вбачає правових підстав для продовження позивачу строку на усунення недоліків позовної заяви.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, положення «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або направлення адвокатом запитів до відповідних органів з метою виконання укладеного між позивачем та адвокатом договору про надання правової допомоги не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
З аналізу поданої позивачем заяви про поновлення пропущеного строку, судом встановлено, що остання не вказує жодного належного та допустимого доказу на підтвердження викладених в заяві тез щодо поважності причин пропуску строку на оскарження.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд визнає неповажними підстави, на які посилається позивач в обґрунтування поважності причин пропуску строку для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При цьому, суд звертає увагу, що при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.
Таким чином, виходячи з аналізу викладених вище обставини та наданих доказів у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, з яких пропущено строк звернення до суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, статтями 122, 123, 133 керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні клопотання представника позивача про продовження строку на усунення недоліків в адміністративній справі № 640/37428/21 - відмовити.
2. Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
3. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.
4. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
5. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.В. Аблов