ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
14 лютого 2022 року м. Київ № 640/5045/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А., розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування 60% розміру заробітної плати при перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років та рішення про обмеження її виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, викладене у листі від 06 січня 2021 року №341-31430/П-02/8-2600/21;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві, провести перерахунок пенсії в розмірі 90% від заробітної плати (грошового забезпечення), без обмеження її виплати граничним розміром на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року за №21-1282зп та виплатити різницю за минулий час з 13 грудня 2019 року; поширення дванадцяти місячного періоду або будь-якого іншого періоду в цьому випадку є неможливим.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно відмовив в здійсненні перерахунку та виплаті йому пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора, виходячи із розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження її граничного розміру.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/5045/21 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (письмового провадження).
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому ГУ ПФУ в м. Києві не погоджується із заявленими позовними вимогами, оскільки перерахунок пенсії позивача був здійснений з 01 квітня 2020 року в межах чинного законодавства, а дії відповідача в межах спірних відносин є правомірними.
У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідачем не наведено жодних заперечень та спростувань щодо викладених позовних вимог.
Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, розмір якої обчислено відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 06 січня 2021 року №341031430/П-02/8-2600/21 на звернення позивача від 08 грудня 2020 року повідомлено, що 01 квітня 2020 року позивачу здійснено перерахунок пенсії в межах чинного законодавства, зокрема, виходячи зі складових заробітної плати прокурора та встановлених розмірів преміювання, щорічної премії, щомісячної надбавки за вислугу років, посадових окладів, у розмірі 60% заробітної плати з урахуванням максимального розміру пенсії.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Частиною дванадцятою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною сімнадцятою статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.
В подальшому до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, внаслідок яких частина сімнадцята статті 501 з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 501 Закону.
Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2015 року, зокрема, внесено зміни:
- частину вісімнадцяту №1789-ХІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Конституційний Суд України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019, відповідно до якого визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Пунктом 3 Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Таким чином, з 13 грудня 2019 року Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) у позивача виникло право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Суд зазначає, що право позивача на перерахунок пенсії виникло у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», а тому положення Постанови №1155 не застосовуються до спірних правовідносин.
При цьому, слід звернути увагу, що Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнята постанова від №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» (далі по тексту - Постанова №657), яка є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, оскільки ця постанова уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням рішення Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, суд дійшов висновку, що з 13 грудня 2019 року позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі Постанови №657.
Суд звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII до 13 грудня 2019 (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом №76-VIII цю первинну редакцію з 01 січня 2015 року було змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», тобто ці зміни внесені в текст статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності.
Таким чином, частина двадцята статті 86 Закону №1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням рішення Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у зразковій справі №560/2120/20, суд дійшов висновку, що з 13 грудня 2019 року позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру № 1697-VII на підставі Постанови №657.
Як встановив суд, позивач звертався до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії від 03 грудня 2020 року, в якій зазначив, що 22 вересня 2020 року звертався із заявою до відділу обслуговування громадян №9 ГУ ПФУ в м. Києві з приводу перерахунку призначеної пенсії, додавши до неї довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) від 18 червня 2020 року №21-1282зп, видану Офісом Генерального прокурора відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7(ІІ)/2019 та від 26 березня 2020 року №6-р/2020; проте, розмір пенсії позивача у листопаді 2020 року вказує, що відповідачем не проведено належного перерахунку пенсії позивача, з урахуванням чого просив усунути допущені порушення та здійснити з 01 квітня 2020 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до вказаних рішень Конституційного Суду України, частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки від 18 червня 2020 року №21-1282зп, виданої Офісом Генерального прокурора, без обмеження граничного розміру пенсії та виплатити різницю між належною до сплати та фактично сплаченою пенсією.
В матеріалах справи міститься копія довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видана Офісом Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1282зп та відповідач не заперечує проти її достовірності.
У вказаній довідці відповідно до Постанови №657 від 30 серпня 2017 року зазначений розмір заробітної плати позивача, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування за нормами чинними на 26 березня 2020 року.
Таким чином, право позивача на перерахунок пенсії виникло з 13 грудня 2019 року, довідка видана Офісом Генерального прокурора та містить інформацію щодо заробітної плати станом на 26 березня 2020 року, тому відмову відповідача в перерахунку пенсії позивачу у зв'язку відсутністю підстав для перерахунку, викладену в листі від 06 січня 2021 року №341-31430/П-02/8-2600/21, суд вважає необґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним рішення відповідача щодо відмови позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років, викладене у листі від 06 січня 2021 року №341-31430/П-02/8-2600/21та таким, що підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1282зп у розмірі 90% від суми заробітної плати без обмеження максимального розміру пенсії суд зазначає таке.
Суд встановив, що позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в розмірі 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених Законом; пенсія позивача обмежена граничним розміром, а саме, 17 690,00 грн. станом на 23 вересня 2020 року.
Частиною п'ятнадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2020 року становить 1638,00 гривень, з 1 липня - 1712 гривень, з 1 грудня - 1769 гривень.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач проводив розрахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням обмеження розміру встановленого частиною п'ятнадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Як встановлено вище, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах 12 та 17 статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
Зміни про обмеження пенсії максимальним розміром внесені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» до частини п'ятнадцятої статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, проте, вказана норма набрала чинності з 01 січня 2015 року, тобто, після призначення пенсії позивачу і не може застосовуватися до нього, відповідно до статті 58 Конституції України.
Крім того, частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням її максимального розміру.
Позовна вимога щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1282зп є передчасною, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві не розглядало заяву позивача в цій частині, у відповіді відповідача відсутні докази відмови позивачу у здійсненні перерахунку та виплати пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що на незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 04 лютого 2019 року за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
В постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі №127/11720/14-а зазначено, що «при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому: внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Як встановив суд, позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ з 09 грудня 1996 року у розмірі 90% від суми заробітної плати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1282зп без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
За таких обставин, суд вважає за необхідне з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене та викладене в листі від 06 січня 2021 року №341-31430/П-02/8-2600/21 та зобов'язати відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1282зп без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
У спірному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмежень її максимального (граничного) розміру, з розрахунку 90% від розміру місячної заробітної плати, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного в листі від 06 січня 2021 року №341-31430/П-02/8-2600/21 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років та зобов'язання відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії позивачу, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1282зп без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п'ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві.
Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладеного в листі від 06 січня 2021 року №341-31430/П-02/8-2600/21 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 18 червня 2020 року №21-1282зп без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 30 днів з моменту складення повного тексту
Суддя: Н.А. Добрівська