24 лютого 2022 року справа № 580/8834/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971010186158 від 21.09.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 20.09.2021 пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках №166/23-00-10-0225 від 16.09.2021 та №167/23-00-10-0225 від 16.09.2021.
Також просила встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні з 20.09.2021 пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723 в розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках №166/23-00-10-0225 від 16.09.2021 та №167/23-00-10-0225 від 16.09.2021.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив в якому зазначив, що чинна редакція статті 37 Закону України “Про державну службу” передбачає право осіб на призначення пенсії державного службовця виключно за наявністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Посади, які займала позивач в органах державної податкової служби не враховуються для обчислення стажу державної служби. Крім того, Законом України “Про державну службу” не передбачено призначення пенсії по інвалідності.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Згідно записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , суд встановив, що остання у період з 01.08.1986 до 06.11.1986 працювала у Держстраху м. Сміла, з 10.11.1986 до 28.10.1994 в управлінні Держстраху Черкаської області (HACK «Оранта»), з 31.10.1994 до 24.04.1997 в ДПА по Придніпровському району (ДПІ по Придніпровському району), з 25.04.1997 до 30.09.2004 працювала в Державній податковій інспекції у м. Черкаси (ДПА у м. Черкаси), з 01.10.2004 до 03.04.2012 в Державній податковій інспекції у місті Черкаси (Черкаська ОДПІ), з 04.04.2012 до 01.07.2013 в Державній податковій інспекції у м. Черкасах Черкаській області ДПС, з 02.07.2013 до 11.02.2015 в Державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, з 12.02.2015 до 23.05.2017 в Державній податковій інспекції у м. Черкасах Головного управлінні ДФС України у Черкаській області, з 24.05.2017 до 28.08.2019 в Головному управлінні ДФС України у Черкаській області, та з 29.08.2019 до 30.06.2020 в Головному управлінні ДПС України у Черкаській області, на посадах, віднесених до посад державної служби.
Згідно довідки Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.09.2021 №2115/Н/23-00-11-0134 стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 30.06.2020 складав 33 роки 10 місяців 25 днів.
Наказом Головного управління ДПС у Черкаській області від 30.06.2020 №132-о позивач звільнена із займаної посади згідно п.3 ч.1 ст.83, ст.86 Закону України «Про державну службу» за угодою сторін.
Відповідно довідки до акта огляду МСЕК від 23.10.2012 позивач є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання) й отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 1058-IV.
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 20.09.2021 про перехід на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу”.
21.09.2021 рішенням №971010186158 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії у відповідності до статті 37 Закону №3723-ХІІ, у зв'язку з тим, що посади, які обіймала позивач в органах державної податкової служби не віднесено до відповідних категорій посад державної служби, передбачених ст.25 Закону №3723-ХІІ.
Вважаючи відмову відповідача у здійсненні її переведення з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця протиправною, позивач звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України “Про державну службу” №889-VIII (далі Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України Про державну службу №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону №3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону №3723-XII).
Як встановлено судом в ході розгляду справи, позивач у період з 01.08.1986 по 30.06.2020 перебувала на державній службі, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та довідкою Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.09.2021 №2115/Н/23-00-11-0134.
Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років та перед зверненням за призначенням пенсії займала посаду, віднесену до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії згідно ст. 37 Закону № 3723-XII.
Відтак, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18.
Посилання відповідача на те, що посади, які займала позивач не відносяться до посад державної служби суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 року № 680 "Питання присвоєння рангів державним службовцям та визначення співвідношень між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, з військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" затверджено Порядок присвоєння рангів державним службовцям.
Відповідно Додатку 6 зазначеного порядку, співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників органів державної служби вказано, що відповідні спеціальні звання посадових осіб податкової служби прирівнюються до рангів державного службовця.
Отже, рішення Головного управління №971010186158 від 21.09.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання призначити та здійснити нарахування й виплату з 20.09.2021 року пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу” у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках №166/23-00-10-0225 від 16.09.2021 та №167/23-00-10-0225 від 16.09.2021, суд зазначає таке.
Головним управлінням під час винесення оскаржуваного рішення не було досліджено питання про загальний стаж позивача на посадах державної служби на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії і, як наслідок наявність чи відсутність права позивача для переведення на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Суд наголошує, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Суд зазначає, що питання щодо призначення пенсії є виключною компетенцією пенсійного органу, а тому належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах, які виникли під час відмови у переведенні на інший вид пенсії на підставі поданої нею заяви від 20.09.2021, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення у відповідності до вимог закону з урахуванням висновків суду.
Під час вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд враховує, що у відповідності до вимог частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З наведених норм процесуального закону слідує висновок, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду та використовується за умови наявності підстав вважати, що відповідачем свідомо вживаються заходи чи бездіяльність, спрямовані на невиконання рішення суду. Натомість позивач не зазначив доводів та міркувань щодо можливого невиконання рішення суду відповідачем, тому встановлювати судовий контроль суд не вбачає за необхідне.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивача звільнено від його сплати на підставі ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №971010186158 від 21.09.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-XII.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.09.2021 про перехід на інший вид пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Сергій ГАРАНЬ