Справа №: 486/1815/21 Провадження № 3/486/54/2022
02 лютого 2022 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.
при секретарях - Коршак О.В., Матіївій В.В.
за участю: особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, працюючого генеральним директором ТОВ «Гранд Інвест Сервіс», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 742556 від 04.11.2021 року, та серії ВАБ № 742557 від 06.11.2021 року ОСОБА_1 , будучи генеральним директором ТОВ «Гранд Інвест Сервіс», допустив порушення карантинних заходів від COVID-19 встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року, не припинивши роботу ФОП ОСОБА_2 , яка 04.11.2021 року о 10.15 год., здійснювала прийом відвідувачів та не мала документів на підтвердження вакцинації або негативного тесту ПЛР та ФОП ОСОБА_3 , яка 06.11.2021 року о 09.19 год. здійснювала прийом відвідувачів та не мала документів на підтвердження вакцинації або негативного тесту ПЛР.
Постановою судді від 22.12.2021 року справи про адміністративні правопорушення згідно протоколів серії ВАБ № 742557 від 06.11.2021 року та серії ВАБ № 742556 від 04.11.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 КУпАП, об'єднано в одне провадження.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень та пояснив, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 є самостійними суб'єктами господарської діяльності, які жодним чином, не підпорядковані йому, як генеральному директору ТОВ «Гранд Інвест Сервіс» та на власний ризик провадять свою господарську діяльність, і особисто приймають рішення щодо діяльності. Таким чином вважає, що відносно нього не правомірно складено протоколи про адміністративні правопорушення, оскільки він не є суб'єктом відповідальності. Просив закрити провадження у справі.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, суд приходить до наступного.
За змістом ч.2 ст. 7 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 вказаного Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2», на усій території України з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року встановлено карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року» внесені зміни згідно яких назва постанови викладена в редакції: «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Кабінет Міністрів України постановив, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжити на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 та від 20 травня 2020 р. № 392.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236, «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до ст. 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України встановлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, запровадивши на території України на період дії карантину обмежувальні протиепідемічні заходи.
Відповідно ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Згідно п.2) ст. 278 КпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Разом з тим, вказана норма є бланкетною правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.
Посадова особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 742557 від 06.11.2021 року, зазначила, що ОСОБА_1 порушив постанову КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, без деталізації порушення, що унеможливлює повну кваліфікацію правопрушення.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 742556 від 04.11.2021 року зазначено, про порушення ОСОБА_1 пп.9 п.3-5, зазначеної постанови.
Так, пп.9 п.3-5 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню натериторії України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» визначено, що на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється діяльність ринків, крім продовольчих.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 742556 від 04.11.2021 року долучено фото, із зображення на якому не можливо ідентифікувати місцезнаходження та осіб на ньому, та встановити події, які б підтверджували обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Окрім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що зазначені в протоколах фізичні особи підприємці, які здійснювали підприємницьку діяльність в умовах карантину, є самостійними суб'єкти господарювання та йому не підпорядковані.
Аналіз норми ст. 44-3 КУпАП, а також положень Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог щодо заборони та обмежень роботи суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю, може нести спеціальний суб'єкт, а саме - виключно суб'єкт господарювання.
Згідно з ч.1ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (ч.2ст. 55 ГК України).
Таким чином, суд вважає, що фізичні особи підприємці ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які здійснюють підприємницьку діяльність, мають нести адміністративну відповідальність як юридичні особи, а тому ОСОБА_1 не є належним суб'єктом правопорушення за протоколами про адміністративні правопорушення складеними відносно нього, за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення, це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Такий комплекс передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
З огляду на викладене ОСОБА_1 не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44 -3 КУпАП.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На підставі вищенаведеного, суд приходить до переконання, що складені протоколи про адміністративні правопорушення не можуть бути визнані належними доказами по даній справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки протокол за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликати сумніви у суду.
Відповідно до ст. 44-3 КУпАП, відповідальність настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Підсумовуючи викладене, всупереч положенням ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначені докази в справі про адміністративне правопорушення, надані суду матеріали не містять належних, беззаперечних та достовірних доказів, які б доводили факт порушення ОСОБА_1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а відповідно і наявності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Оскільки вина особи не може ґрунтуватись на припущеннях, відповідно до п. 1) ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в розумінні п.1) ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад правопорушення передбаченого ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись п.1) ст. 247, ст. 283, п.3) ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Южноукраїнського міського суду Олександр Іванович Савін