Справа № 462/768/22
22 лютого 2022 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,
за участю секретаря судових засідань: Каралюс Т.Р.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суд
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, у якій просить скасувати постанову №02 адміністративної комісії Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 05 січня 2022 року про накладення адміністративного стягнення. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.01.2022 постановою адміністративної комісії Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради №02 позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13600 грн. Згідно вказаної постанови правопорушення позивача виявилось у тому, що вона 09.11.2021 року о 22:30 год. в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 здійснила продаж пива та порушила вимоги ухвали ЛМР від 11.03.2019 року № 4710. Із вказаною постановою позивач не погоджується, так як вказана постанова є протиправною, оскільки винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, який є незаконним. Просить позов задовольнити.
У судове засідання позивач не з'явилася, подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового повідомлення, відзиву на позовну заяву відповідачем не подано.
22.02.2022 року Залізничним районним судом м. Львова зареєстровано клопотання представника Залізничної районної адміністрації без дати про відкладення розгляду справи та надання можливості подати відзив на позов, оскільки ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 16.02.2022 року.
Суд не приймає до уваги подане представником відповідача клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно ували суду про відкриття провадження у справі від 14.02.2022 року відповідачу встановлено строк до 21 лютого 2022 року для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 166 КАС України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно ч. 2, 4 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Разом з тим, представник відповідача не подала суду заяву про продовження встановленого судом строку для подання відзиву, як і не подала відзиву на позов.
Відповідно до вимог ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних матеріалів у справі.
Вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданим заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом встановлено, що 05.01.2022 року адміністративною комісією при Залізничній районній адміністрації Львівської міської ради відносно ОСОБА_1 винесено постанову №02 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 13600,00 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови №02 ОСОБА_1 09.11.2021 о 22:30 год. в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 здійснила продаж пива, чим порушила вимоги ухвали Львівської міської ради від 11.03.2019 року № 4710 «Про заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного)».
Відповідно до частини 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, а так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.
Згідно вимог ст. 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративні комісії виконавчих органів сільських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення і мають право накладати адміністративні стягнення, зокрема, передбачені частиною 2 статтею 156 КУпАП.
При цьому у ході складення матеріалів про адміністративні правопорушення та прийняття постанови за результатами даних матеріалів органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно з приписами ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто будь-яке відхилення або недотримання передбаченого законом (підзаконним) актом встановленого порядку дій органами державної влади, може призвести до порушення законних прав громадян під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, фактом продажу алкогольних та тютюнових виробів є касовий чек, який видається кожному без винятку покупцеві, на чому акцентує увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23.04.2019 р. справа Ж1/81171217/16 адміністративне провадження №К/9901741573/18.
Як вбачається із оскаржуваної постанови №02 від 05.01.2022 року, така не містить інформації про вилучення забороненого предмету торгівлі - пляшки пива, як і не містить інформації про наявність касового чека, що поза розумним сумнівом підтверджувало б продаж вказаного товару.
Крім цього, суд приймає до уваги покликання позивача на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ 791149 не містить відомостей про нормативно-правовий акт, а саме ухвалу Львівської міської ради від 11.03.2019 року № 4710 «Про заборону роздрібної торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (окрім безалкогольного)», вимоги якого порушено ОСОБА_1 , який, натомість вказано у оскаржуваній постанові.
Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення і роз'яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. А згідно ч.2 даної статті ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Відповідно до положень ч.3 ст. 90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, склад адміністративного правопорушення характеризується сукупністю чотирьох елементів: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з них свідчить про відсутність складу порушення в цілому, що згідно з п.1 ст. 247 КпАП є обставиною, що виключає провадження у справі: провадження не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, суб'єктивних висновках, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
При цьому, ЄСПЛ у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Здійснюючи розширений аналіз ч.4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві - обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, норми КАС України покладають на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльність та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів, невиконання відповідачем свого обов'язку довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, свідчить про достовірність повідомлених позивачем обставин і не викликає у суду обґрунтованого сумніву.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, а тому не виконав обов'язку щодо подання доказів на підтвердження обґрунтованості винесеної постанови та доведеності вини позивача ОСОБА_1 .
Згідно з ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, вихованням громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Частиною 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає помилковим висновок про наявність правових підстав винесення постанови № 02 від 05.01.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень згідно з вимогами ст. 77 КАС України належними та допустимими доказами не довів правомірності прийнятого ним рішення, жодних заперечень на позов не подав, як і не подав доказів правомірності винесеної ним постанови. З огляду на викладене, позовні вимоги про скасування постанови № 02 від 05.01.2022 року та закриття справи про адміністративне правопорушення є обґрунтованим та підставними, а тому підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову, із Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст. 19, 62 Конституції України, ст. 2, 5-10, 14, 20, 44, 47, 139, 205, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову №02 адміністративної комісії Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 05 січня 2022 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень - Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради /ЄДРПОУ - 04056084, м. Львів, вул. Виговського, 34/ на користь ОСОБА_1 , /РНОКП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 /, понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 496 /чотириста дев'яносто шість/ гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення або складання тексту судового рішення.
Суддя: Бориславський Ю. Л.