Справа № 324/1182/21
Провадження № 2/324/86/2022
10 лютого 2022 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Кацаренко І.О.
за участю секретаря
судового засідання Божко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Пологи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом. На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що на підставі свідоцтв про право на спадщину серії НМО №424808 та серії НМО №424809 вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
Згідно довідки №1651, виданої виконавчим комітетом Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області 01 липня 2021 року, у вказаній квартирі зареєстровані відповідачі, а саме: ОСОБА_2 (онук позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 (син позивачки), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З лютого 2019 року по теперішній час відповідачі не проживають за місцем реєстрації, особистих речей у квартирі позивачки вони не залишили, будь-яких витрат по комунальних платежах та утриманню квартири не несуть, що підтверджується актом від 12 липня 2021 року.
ОСОБА_1 не може оформити житлову субсидію та не має змоги розпорядитись належним їй житлом на свій розсуд. Отже, реєстрація відповідачів у належній позивачці квартирі створює для останньої перешкоди у користуванні її власністю, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, але надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу, у якій позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити, а також просила не викликати і не допитувати свідків та не стягувати з відповідачів на її користь судовий збір.
Відповідач ОСОБА_3 , який є також і законним представником малолітнього відповідача ОСОБА_2 , у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, із заявами про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи з певних підстав до суду не звертався, але подав до суду заяву про визнання позовних вимог.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що визнання позову відповідачем ОСОБА_3 , який є також і законним представником малолітнього відповідача ОСОБА_2 , не суперечать вимогам законодавства України і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому є підстави для ухвалення рішення про задоволення позову.
У судовому засіданні встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом серії НМО №424808 від 08 червня 2017 року та серії НМО №424809 від 08 червня 2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Черкун В.І., належить квартира АДРЕСА_1 .
Володіння позивачкою на день розгляду справи по суті вказаною квартирою на законних підставах підтверджується також копіями Витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі №47992776 від 08 червня 2017 року та №47992869 від 08 червня 2017 року, а також копіями Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №89067856 від 08 червня 2017 року та №89068242 від 08 червня 2017 року.
У вказаному будинку зареєстровані, але не проживають відповідачі ОСОБА_2 - онук позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 - син позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією довідки №1651, виданої виконавчим комітетом Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області 01 липня 2021 року, а також копією акту, складеного та підписаного ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджують, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно не проживають у квартирі АДРЕСА_1 , з лютого 2019 року.
При цьому, із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18 січня 2019 року, перекладеного на російську мову і посвідченого нотаріусом нотаріального округу м.Липецька Липецької області Російської Федерації Акуловою О.А. 16 грудня 2019 року, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є громадянин України ОСОБА_3 та громадянка Російської Федерації ОСОБА_6 , набув громадянства Російської Федерації 13 вересня 2019 року.
Крім того, із копії паспорта громадянина Російської Федерації, виданого 05 червня 2021 року УМВС Росії по Липецькій області, встановлено, що ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Пологи Запорізької області Української РСР, зареєстрований 23 червня 2021 року за адресою: АДРЕСА_2 . Також у копії вказаного паспорта є відмітка про наявність дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом враховано, що ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст.15, п.4 ч.2 ст.16, ст.ст.386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло: жилий будинок, садиба, квартира.
Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України, ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Статтею 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на час подання позову до суду) реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно ч.1 ст.7 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час подання позову до суду) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, оскільки відповідачі не є власниками (співвласниками) квартири, яка належить позивачці, не проживають в ній без поважних причин більше трьох років, витрати по утриманню квартири не несуть, комунальні послуги не сплачують, а також мають зареєстроване місце проживання у Російській Федерації, суд вважає, що реєстрація відповідачів у належній позивачці квартирі порушує права останньої як власника квартири. Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.9-10, 12, 18, 128 ч.11, 247 ч.2, 259 ч.6, 263-265, 268 ч.6, 354 ЦПК України, ст.ст.317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.150 ЖК України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Визнати громадян Російської Федерації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою, яка належить ОСОБА_1 і розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 11 лютого 2022 року.
Суддя: Кацаренко І. О.