Справа № 716/2138/21
22.02.2022 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючої судді Стрільця Я.С.,
за участю секретаря судового засідання Якимик К.В.,
представника позивача - Венерського О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП України в Чернівецькій області Білоуса Олександра Борисовича та Головного управління національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 , в особі представника Венерського О.С., звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Білоуса О.Б. та ГУНП України в Чернівецькій області, в якому просить скасувати постанову серії БАБ № 372493 від 18.10.2021, про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.6 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 850 гривень, а також відшкодувати йому понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позову посилається на те, що 18.10.2021 інспектором СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП України в Чернівецькій області Білоус О.Б. відносно нього винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №372493 від 18.10.2021 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Згідно вказаної постанови він, 18.10.2021, о 03 год 40 хв, в темну пору доби, керував транспортним засобом «FIAT», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Головна в с. Юрківці Чернівецького району Чернівецької області, з неосвітленим заднім державним номерним знаком НОМЕР_1 , символи якого неможливо зчитати з відстані 20 м, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України.
Проте, позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху він не порушував, транспортний засіб, яким керував позивач, не мав жодних технічних несправностей, з якими забороняється його експлуатація, в тому числі номерний знак був достатньо освітлений, а тому дії відповідача по складанню відносно нього постанови є незаконними, необґрунтованими та такими, що не відображають дійсних обставин справи. Відповідачем не надано доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.
В свою чергу представник відповідача ГУНП в Чернівецькій області Верешко І.В., заперечуючи проти заявлених позовних вимог, у поданому до суду 02.12.2021 відзиві на позовну заяву зазначив, що твердження позивача про неправомірність винесеної щодо нього постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.6 ст. 121 КУпАП є надуманими, оскільки поліцейський під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 діяв виключно на підставі діючого законодавства та у спосіб, встановлений нормативно-правовими актами. Водночас зазначив, що доказом, який підтверджує факт керування позивачем транспортним засобом з номерним знаком, що не освітлювався у темну пору доби, є відеозапис, який проводився на мобільний пристрій поліцейського, оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення бодікамери у поліцейських не працювали (були розряджені блоки живлення). При цьому зауважив, що позивачем, в свою чергу, не надано жодних доказів, які б підтверджували відсутність в його діях складу інкримінованого правопорушення. З метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи представник відповідача Верешко І.В. заявив клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 , якому відомі обставини, що належить з'ясувати по вказаній справі.
Не погоджуючись із наведеними у відзиві доводами, представник позивача Венерський О.С надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що наданий відповідачем відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки всупереч вимогам Інструкції із застосування функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018, яка містить чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких поліції надано право проводити відео фіксацію - відеофіксація здійснювалася поліцейським на власний мобільний пристрій. Поряд з цим оскаржувана постанова взагалі не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, що нівелює його доказове значення.
Позивач ОСОБА_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, його інтереси в суді представляв адвокат Венерський О.С., який повністю підтримав заявлені до суду позовні вимоги, обґрунтувавши їх обставинами, викладеними в заявах по суті справи та просив їх задовольнити.
Відповідачі - інспектор СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП України в Чернівецькій області Білоус О.Б. та представник ГУНП України в Чернівецькій області, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Водночас, в матеріалах справи міститься клопотання представника ГУНП України в Чернівецькій області про розгляд справи без участі їх представника.
Відповідно до п.1 ч.3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
За умовами ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше, як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо) неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що 18.10.2021 інспектором СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП України в Чернівецькій області Білоус О.Б. відносно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 372493 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9 «в» ПДР за ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
Так, зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 18.10.2021, о 03 год 40 хв, у темну пору доби, керував транспортним засобом «FIAT», д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Головній в с. Юрківці з неосвітленим заднім державним номерним знаком НОМЕР_1 , символи якого неможливо зчитати з відстані 20 м, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч.6 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 «в» розділу ІІ «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» ПДР України - водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
В свою чергу, диспозиція ч. 6 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Позивач оспорює правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що належні та допустимі докази його вини у вчиненні вищевказаного правопорушення відсутні.
Таким чином, між сторонами виникли спірні правовідносини, з приводу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до положень ст.ст. 23 і 35 Закону України від 02 лютого 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» підставою для зупинення і проведення поліцейськими підрозділів Національної поліції України перевірок технічного стану колісних транспортних засобів (подалі КТЗ) під час їх експлуатації є наявність видимих або звукових ознак, що свідчать про технічну несправність КТЗ в процесі його експлуатації на автомобільній дорозі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч.6 ст. 121 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, в тому числі ч.6 ст.121 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст.121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - керування водієм транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком - працівниками поліції до суду надано диск DVD-R із відеофіксацією правопорушення, яка проводилася на мобільний пристрій (а.с.34).
Факт проведення відеофіксації правопорушення на мобільний пристрій підтвердив у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , інспектор СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області, який також вказав, що номерний знак не підсвічувався частково, світила лише одна лампа підсвічування заднього номерного знаку.
Приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Водночас, Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристроїв за допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію та не надає право поліцейським здійснювати відоефіксацію власними мобільними пристроями.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 17 липня 2019 у справі №295/3099/17 та від 13 лютого 2020 у справі №524/9716/16-а, приписами частини 3 статті 283 КУпАП передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищенаведеного, оскільки оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозаписи, подані відповідачем на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху, суд погоджується з аргументами представника позивача про те, що подані відповідачем докази не відповідають критеріям належності та допустимості, тому не можуть бути прийняті судом до уваги.
Інші докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачі суду не надали.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, підтверджуючих правомірність його рішення, суд вважає, що підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Таким чином, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 - слід закрити.
Згідно ч.3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Що стосується відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, слід зауважити, що нормами КАС України не встановлено обов'язку попереднього визначення розміру витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Венерським О.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.03.2015 № 000029) на підставі договору про надання юридичної допомоги №108/21 від 22.10.2021, укладеної між позивачем та адвокатським об'єднанням «Вектор права» членом якого є адвокат Венерський О.С. та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2021, виданому адвокатським об'єднанням «Вектор права».
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача попередньо подавався до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи від 26.10.2021 та Звіт (акт) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи від 26.10.2021, відповідно до змісту яких загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі підготовки позовної заяви та участі в судових засіданнях становить 1 год. 15 хв., загальна вартість наданих послуг 3000 грн, з розрахунку 2400 грн за годину послуг. Оплата наданих послуг підтверджується квитанцією від 22.10.2021 (а.с.14).
В подальшому до закінчення розгляду справи, представником позивача надано Додаткову угоду № 1 від 16.12.2021 до договору про надання юридичної допомоги №108/21 від 22.10.2021, яка була укладена між позивачем та його представником у зв'язку із збільшенням планового обсягу надання правової допомоги під час розгляду даної справи, відповідно до якої сторони погодили, що вартість послуг за 1 годину роботи становить 1000 грн.
Згідно звіту (акту) про надані послуги у зв'язку із розглядом справи №716/2138/21 від 22.02.2022 загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі підготовки позовної заяви та участі в судових засіданнях, за період з 22.10.2022 по 22.02.2022, становить 6 год. 00 хв., загальна вартість наданих послуг 6000 грн.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134, частини восьмої статті 139 КАС України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відтак, проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу суд, зважаючи на те, що стороною відповідача не заявлялася вимога щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що міститься у матеріалах судової справи, а тому вимоги сторони позивача щодо здійснення розподілу судових витрат є обґрунтованими та не спростованими та підлягають до задоволення.
Крім того, судом встановлено, що позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 22.10.2022, на зазначену суму (а.с.15).
З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернівецькій області також слід стягнути судові витрати, понесені позивачем за сплату судового збору в розмірі 454 гривні.
На підставі ст.ст. 245, 251, 258, 268, 285 КУпАП, керуючись ст.ст. 9,14,19,72,77, 90, 139, 246, 250, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову серії БАБ № 372493 від 18.10.2021, винесену інспектором СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП України в Чернівецькій області Білоус Олександром Борисовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.6 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу, в розмірі 850 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.6 ст. 121 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Чернівецькій області ( вул. Головна, 24, м. Чернівці, код ЄДРПОУ - 40109079) на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, а також 6000 ( шість тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області.
Копія рішення невідкладно надсилається учасникам справи.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Заставнівським РВ УМВС в Чернівецькій області, РНОКПП: НОМЕР_3 ;
Представник позивача - адвокат Венерський Олександр Сергійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000029 від 27.03.2015, адреса місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Головна,56/4;
Відповідач - Білоус Олександр Борисович, інспектор СРПП ВП №3 (м. Заставна) ЧРУП ГУНП України в Чернівецькій області, адреса місцезнаходження: м. Заставна Чернівецького району Чернівецької області, вул. Незалежності,49 «А»;
Відповідач - Головне управління національної поліції в Чернівецькій області, адреса місцезнаходження: вул. Головна,24, м. Чернівці, код ЄДРПОУ: 40109079.
СУДДЯ Ярослав СТРІЛЕЦЬ