Справа № 456/6389/21
Провадження № 3/456/16/2022
іменем України
22 лютого 2022 року місто Стрий Львівської області
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Микитин В.Я., розглянувши матеріали, котрі надійшли від Стрийського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_2 , проживаючої фактично по АДРЕСА_3 , з середньою освітою, заміжньої, має на утриманні двоє малолітніх дітей, непрацюючої, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановленими законодавством України пільгами не користується, раніше протягом року до адміністративної відповідальності не притягалась,
за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
ОСОБА_1 06.12.2021 року близько 15:00 год. за фактичним місцем свого проживання, що в АДРЕСА_3 , не створила належних умов для життя, навчання та виховання своїй малолітній дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме утримувала її у зазначеному помешканні, котре є неприбраним, у такому помешканні відсутності продукти харчування, при цьому сама ОСОБА_1 зловживала спиртними напоями, чим допустила ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання зазначеної дитини.
ОСОБА_1 , будучи двічі належно та завчасно повідомленою за зазначеною нею ж адресою свого фактичного місця проживання про місце, дату та час розгляду цієї справи, у судові засідання жодного разу не з'явилась, про причини своєї неявки суддю не повідомляла. Крім того, інформація про розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП кожного разу розміщувалася на офіційному веб-порталі «Судова влада України» цього місцевого суду у розділі «інформація для громадян з найменуванням ГРОМАДЯНАМ (https://stm.lv.court.gov.ua).
Також, в силу ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, а тому суддя на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП України вважав за доцільне розглядати дану справу за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою дотримання вимог ст. 38 КУпАП щодо строків накладення адміністративного стягнення. При цьому, така позиція судді узгоджується з рішенням Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України» (заява № 36665/02), котре набуло статусу остаточного та відповідно до котрого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У своїх багатьох рішеннях Європейський Суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне праовпорушення, дійшов такого висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 150 СК України закріплюються такі обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до частин 1 та 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наведених вище вимог законодавства не дотрималась, так як її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів статей 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 910236, котрий складений 09.12.2021 року у чіткій відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення вимог чинного СК України та Закону України «Про охорону дитинства»;
- поясненнями ОСОБА_1 від 09.12.2021 року, в котрих остання, з-поміж іншого, вину визнала та щиро розкаялась у вчиненому. Підтвердила, що дійсно через складні сімейні обставини та сварки з чоловіком була змушена покинути місце свого постійного проживання й залишити при цьому свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на його батька - ОСОБА_4 , а сама переїхала тимчасово проживати у АДРЕСА_3 , забравши при цьому малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначила, що дійсно не створила у вказаному житлі належних умов для життя, навчання та виховання своїй малолітній дочці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та почала вживати спиртні напої, однак у подальшому цього більше не допустить;
- копією свідоцтва про народження малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию реєстраційної служби Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області 17.04.2014 року, з котрого вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є її матір'ю;
- матеріалами перевірки, проведеної на підставі рапорту начальниці СЮП ВП Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області майора поліції О. Марцинюк від 08.12.2021 року, разом із фототаблицею, згідно котрих при обстеженні квартири АДРЕСА_4 , було виявлено неналежні санітарно-гігієнічні умови проживання, а саме в квартирі холодно, не прибрано, а також відсутні продукти харчування. При цьому ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Беручи до уваги вищевикладене, суддя вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки остання, будучи особою, яка являється матір'ю малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку забрала проживати із собою, у помешканні, куди тимчасово переїхала та фактично проживає, не забезпечила належних умов для її життя, виховання та виховання, що, власне, нею не заперечується та підтверджується наявними у справі матеріалами, чим порушила вимоги чинного СК України та Закону України «Про охорону дитинства».
Проте, вирішуючи питання про накладення стягнення за вчинення правопорушення, суддя дотримуючись вимог статей 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, санкція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає накладення попередження або штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, ступінь її вини, наявність на її утриманні двох малолітніх дітей, майновий стан, в аспекті того, що вона не працевлаштована, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, а також, щире розкаяння винуватої, як ту обставину, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 34 КУпАП, суддя приходить до висновку, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у вигляді попередження. На переконання судді, застосування такого заходу, як попередження, буде необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які дані, котрі б підтверджували звільнення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору, а, відтак, слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення на таку особу адміністративного стягнення, у розмірі 496 грн. 20 коп..
На підставі викладеного та керуючись статтями 9, 33-35, 40-1, 184, 245, 251-252, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 коп. судового збору.
Оскільки дана постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження винесена за відсутності ОСОБА_1 , то цю постанову у частині накладення адміністративного стягнення, виходячи з положень ч. 2 ст. 306 КУпАП, слід виконати у спосіб вручення її копії у порядку і строки, передбачені статтею 285 КУпАП, особі, на яку накладено зазначене адміністративне стягнення.
Копію постанови протягом трьох днів вручити під розписку або вислати особі, щодо якої її винесено , про що зробити відповідну відмітку у справі.
Порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір».
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу, за наслідками розгляду справи по суті.
Строк пред'явлення даної постанови до виконання у частині стягнення судового збору становить три місяці.
Суддя В.Я. Микитин