Справа № 451/1793/21
Провадження № 3/451/13/22
іменем України
23 лютого 2022 року місто Радехів
Суддя Радехівського районного суду Львівської області Куцик-Трускавецька О.Б., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Червоноградського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1
за частиною 1 статті 130 КУпАП, -
встановив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №174678, 04.12.2021 о 20 год 15 хв в м. Радехів по вул. Стоянівська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та мови, поведінка не відповідає обстановці) від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння водій відмовився в КНП Радехівська ЦРЛ, про що свідчить висновок лікаря №29, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав.
Захисник Овсієнко С.А. у судовому засіданнізазначив, що наявні в матеріалах справи докази у підтвердження винуватості його підзахисного у вчиненні інкримінованого йому діяння є недопустимими. Зокрема, висновок про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений 04.12.2021 о 20:55 год передує даті складання протоколу про адміністративне правопорушення - 04.12.2021 о 20:50 год. Наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним. Окрім цього, сам огляд на стан алкогольного спяніння проведено з грубим порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, надані у судовому засіданні, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.
Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній, зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статей 245, 280 та 256 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен надати належну оцінку.
Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням, окрім керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таке положення ПДР є формою правового забезпечення працівників поліції у процесі визначення здатності водіїв здійснювати безпечне керування транспортними засобами.
Водієм, згідно з п.1.10 ПДР, є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Керування транспортним засобом та набуття статусу учасника дорожнього руху є передумовою для виникнення у особи, яка керує транспортним засобом, низки обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
За таких обставин, користуючись правом та реалізуючи бажання керувати транспортним засобом, ОСОБА_1 одночасно прийняв на себе і обов'язок неухильно підкорятися вимогам нормативно-правових актів України, визначених для водіїв транспортних засобів, в тому числі на вимогу працівників поліції проходити медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, окрім самого протоколу, доведена:
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, яким засвідчується, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер»;
висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за №60, з якого вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду;
долученим до матеріалів справи компакт-диском, на якому містяться 3 відеофайли з місця події, знятими уповноваженою особою (поліцейським), в яких відображені обставини, що мали місце 04.12.2021 за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та огляд водія на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, які узгоджуються з викладеними у протоколі обставинами;
розпискою, відповідно до якої ОСОБА_1 підтвердив, що його доставлено працівниками поліції за місцем його проживання;
поясненнями ОСОБА_2 , які підтверджують обставини, що відбувалися в закладі охорони здоров'я під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння;
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №481274 від 04.12.2021, складеної уповноваженою особою за порушення ОСОБА_1 п. 9.1 «г» ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП та частиною 2 статті 122 КУпАП.
Оцінюючи вищевказані докази у їх сукупності, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки вони містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню у справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою на те посадовою особою.
У своїй сукупності безпосередньо досліджені судом докази є достатніми для прийняття рішення, оскільки беззаперечно доводять факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Аналізуючи доводи захисника Овсієнко С.А. про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервним, суд зазначає наступне.
З долученого до матеріалів відеозапису події вбачається, що працівники поліції здійснювали відеофіксацію за допомогою засобів, які хоча і не ведуть безперервну відеозйомку (три файли), але обставини вчинення правопорушення: а саме рух автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а також його відмова від проходження обстеження зафіксовані на файлах безперервно і при їх огляді не виникає сумніву у їх достовірності, а отже сам факт відсутності безперервності зйомки під час несення служби працівниками поліції не є підставою для визнання відеозаписів недопустимими доказами.
Окрім цього, частиною 1 статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16 лютого 2021 року, який набув чинності 17 березня 2021 року, частина 2 статті 266 КУпАП викладена в новій редакції, за змістом якої під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Пунктом 6 Інструкції, а також Пунктами 4, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), передбачене обов'язкове залучення свідків під час огляду особи на стан сп'яніння, а також при відмові водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я, що не відповідає чинній редакції частини 2 статті 266 КУпАП.
Частиною 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону встановлено обов'язок Кабінету Міністрів України у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з ч. 3 ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
У даному випадку застосуванню підлягає саме частина 2 статті 266 КУпАП в чинній редакції, що не містить застереження про безперервність відеофіксації порушення, а також Порядок та Інструкція, в частині, що не суперечать їм.
Тому, у даному випадку суд визнає належним і допустимим доказом, який підтверджує обставини, викладені в протоколі, небезперервний відеозапис, який долучено до матеріалів справи та міститься на DVD-диску.
Окрім цього, суд звертає увагу, що під час огляду водія ОСОБА_1 в закладі охорони здоров'я, останній двічі просив уповноважених осіб припинити відеозйомку.
У судовому засіданні ОСОБА_1 не зміг пояснити суду наміри такого прохання.
Аргументи захисника щодо розбіжностей в часі складання висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а саме: що складання протоколу про адміністративне правопорушення (04.12.2021 о 20:50 год) передує годині акту огляду (розбіжність у п'ять хвилин) не спростовують висновків суду щодо наявності факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відтак, вище зазначені аргументи захисника, суд вважає безпідставними та розцінює їх як усталену модель захисту від притягнення до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, розповсюджену форму таких доводів та форму реалізації права на захист з метою уникнення адміністративної відповідальності та покарання за вчинене правопорушення.
Згідно вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Таким чином, суд всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 суд враховує: характер та суспільну небезпеку вчиненого ним правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, яка доведена повністю, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення, те, що ОСОБА_1 не спростував факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення та не надав суду відомостей про оскарження обставин адміністративного правопорушення та кваліфікацію його дій, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, та доходить переконання, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Накладення судом на ОСОБА_1 такого адміністративного стягнення, за перелічених фактичних обставин, буде необхідним та достатнім для його виховання у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З огляду на викладене та зважаючи на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Радехівський районний суд Львівської області,-
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО. Б. Куцик-Трускавецька