справа № 2/325/52/2022
325/1503/21
23 лютого 2022 року смт. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Васильцової Г.А., секретарі Міняйло А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поставки товару,
Позивач звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить розірвати договір поставки автомобіля під замовлення № 124, укладений 24 травня 2021 року; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 80 000,00 грн.. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Позов обґрунтований тим, що 24 травня 2021 року між ним в якості замовника та компанією «Мanheim deutschland GmbH» був укладений договір поставки під замовлення автомобіля «Mercedes-Benz GLE43» вартістю 24200 Євро. За умовами договору (п. 1.1 ) він був повинен перерахувати на рахунок відповідача кошти, а продавець у свою чергу повинен був доставити автомобіль в смт. Приазовське. Тобто, договором визначене місце виконання договору продавцем: смт. Приазовське Запорізької області. Термін виконання договору визначений п. 2.1 - до 04.06.2021 року. 24 травня 2021 року ним на рахунок відповідача на виконання вимог договору було сплачено 80000,00 грн.. Проте, після сплати грошових коштів продавець перестав виходити на зв'язок, у зв'язку з чим, він був вимушений звернутися до правоохоронних органів. Договір поставки автомобіля при цьому на сьогодні не виконаний. Відповідно до вимог пункту 5.1 він, як покупець може вимагати розірвання договору та вимагати повернення замовнику повну суму сплачених за договором коштів. Посилаючись на викладене, а також на норми ст.ст. 526, 652 ЦК України просить розірвати договір поставки та стягнути з відповідача грошові кошти. Крім того, просить стягнути судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 05 січня 2022 року відкрито спрощене провадження по справі.
Протокольною хвалою суду від 31 січня 2022 року відкладено розгляд справи.
Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.
В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає, проти заочного вирішення справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання повторно не з?явився, відповідно до п.1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; не повідомив суд про причину своєї неявки; відзив на позов не надав.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене та згідно ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.
Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно доказів наявних в матеріалах справи, 24 травня 2021 року між позивачем та компанією «Мanheim deutschland GmbH» був укладений договір поставки під замовлення № 124 автомобіля «Mercedes-Benz GLE43» вартістю 24200 Євро.
Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору, строк повного виконання договору до 04 червня 2021 року.
На виконання вимог договору поставки автомобіля під замовлення № 124, укладеного 24 травня 2021 року, ОСОБА_1 було сплачено 80000,00 грн.
Кошти були перераховані на розрахунковий рахунок, зазначений в договорі, який належить відповідачу - ОСОБА_2 , про що свідчить копія квитанції RC NPBIS5QYPCGK8009PS9G від 24 травня 2021 року.
Як зазначає позивач, умови договору не виконані, автомобіль не був по поставлений.
Доказів на спростування вказаних доказів відповідачем не надано.
Відповідно до вимог пункту 5.1 у разі не виконання умов договору, покупець може вимагати розірвання договору та вимагати повернення замовнику повну суму сплачених за договором коштів.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Як вбачається з позовної заяви відповідачем у справі є ОСОБА_2 , а однією з позовних вимог є розірвання договору поставки автомобіля під замовлення № 124, укладений 24 травня 2021 року, укладеного між позивачем та компанією «Мanheim deutschland GmbH», яка не залучена до участі у справі у якості відповідача.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача та якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, суд залучає до участі співвідповідача чи замінює неналежного відповідача лише за клопотанням позивача.
Позивач у справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
В постанові Верховного Суду від 27.01.2021 по справі № 291/1024/18-ц зазначено, що неналежний суб'єктний склад є підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Таким чином, враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині позовних вимог про розірвання договору поставки автомобіля під замовлення № 124, укладений 24 травня 2021 року, укладеного між позивачем та компанією «Мanheim deutschland GmbH».
Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення грошових коштів, суд приходить до наступного.
Згідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що умови договору не виконані, суд вважає, необхідним задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 80000,00 грн.
Щодо судових витрат суд зазначає, що
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючі, що позовні вимоги задоволені частково, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 454 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором поставки товару - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , грошові коти в сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) 00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційної скарги.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Дата складення рішення суду 23.02.2022 року.
Суддя Г.А. Васильцова