Дата документу 17.02.2022
Справа № 334/4199/21
Провадження № 2/334/366/22
17 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Зоріній С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою але не проживає там з 2003 року. Особисті речі відповідача в квартирі відсутні.
Реєстрація відповідача позбавляє позивачку можливості вільного володіння та користування належною їй власністю, тому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав вказаних у позові.
Відповідач у судовому засіданні проти позову не заперечував, пояснив суду, що він дійсно не проживає за місцем реєстрації.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 02.12.2002 року.
Крім власника квартири в ньому також зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , який з 2003 року за місцем реєстрації не мешкає. Особистих речей відповідачу у квартирі не має, оплату за комунальні послуги він не робить.
Договір про користування квартирою між позивачем та відповідачем не укладався.
Згідно ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 405 ЦК України лише члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим, власником.
Також у статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Як роз'яснено у п.34 та п.35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому суд вважає, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав.
Судом встановлено, що реєстрація відповідача перешкоджає позивачу здійснювати своє право власності на квартиру. В даному випадку усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , не суперечить вимогам чинного законодавства.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10, 81, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 908 (Дев'ятсот вісім) гривень 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 17 лютого 2022 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.