ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
09 лютого 2022 року справа №640/27260/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ГУ ПФУ в м. Києві)
про1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладене в листі від 16 березня 2021 року №2600-0308-8/44888 про перерахунок позивачу пенсії з урахуванням частини статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, яка передбачає обмеження пенсії у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає обмеження максимального розміру пенсії; 2) зобов'язання відповідача здійснити з 26 березня 2020 року перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до вимог статті 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії, в розмірі 90% від середнього заробітку, визначеного у довідці Офісу Генерального прокурора від 12 листопада 2020 року №21-1801зп, згідно з якою розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії позивачу складає 69 339,73 грн., без обмеження її граничного розміру та виплатити різницю між нарахованою і виплаченою пенсією
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 12 листопада 2020 року №21-1801зп у зв'язку з недоцільністю, оскільки перерахунок пенсії буде здійснений, виходячи з розрахунку 60% від суми чинної заробітної плати позивача та з обмеженням максимальним розміром, що призведе до зменшення розміру пенсії.
На думку позивача, вона має право на перерахунок пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру, оскільки при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватися норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а наступні зміни законодавства стосувалися зміни розміру відсотків при призначенні пенсії прокурорам.
Позивач також зазначає, що її право на отримання пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати без обмеження її граничного розміру встановлено постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року у справі №758/10285/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року.
Ухвалою від 05 жовтня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/27260/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, до якого в якості доказів направлення копії відзиву учасникам справи, додав копію поштового реєстру та копію фіскального чеку АТ «Укрпошта».
Копія поштового реєстру та копія фіскального чеку жодним чином не засвідчені.
Належними доказами направлення відзиву іншим учасникам справи є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, копія реєстру відправлення поштової кореспонденції зі штампом поштового відділення тощо, засвідчені відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року №55.
Таким чином, відзив відповідача не відповідає положенням пункту другого частини четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, не може бути прийнятий до розгляду.
Суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач подала відповідь на відзив, в якому повторно обґрунтувала позовні вимоги.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в ГУ ПФУ в м. Києві отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до протоколу від 23 вересня 2011 року №33676 позивачу призначена пенсія за вислугу років з 27 грудня 2010 року, пенсія обчислена, виходячи із 90% від заробітку.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року у справі №758/10285/16-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2017 року, зокрема зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 06 липня 2016 року за №18-1054зп, виходячи з 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, без обмеження її граничного розміру, починаючи з 01 січня 2016 року.
Відповідно до розрахунку пенсії від 25 жовтня 2018 року відповідач на виконання постанови Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року у справі №758/10285/16-а здійснив з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії позивачу, виходячи з 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження її граничного розміру; підсумок пенсії склав 19 995,44 грн.
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 04 березня 2021 року щодо перерахунку пенсії, до якої долучила довідку про заробітну плату від 12 листопада 2020 року №21-1801зп, надану Офісом Генерального прокурора.
У відповідь на заяву позивача відповідач листом від 16 березня 2021 року №2600-0308-8/44888 повідомив позивача, що відповідно до рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019, рішення Конституційного суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, частини другої статті 152 Конституції України перерахунок пенсії прокурорам Офісу Генерального прокурора здійснюється з 01 квітня 2020 року на підставі довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) станом на 26 березня 2020 року.
Відповідач також зазначив, що статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, отже, при перерахунку пенсії згідно наданої довідки розмір пенсії позивача із обмеженням максимального розміру становитиме з 01 квітня 2020 року 16 380,00 грн., з 01липня 2020 року - 17 120,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 17 690,00 грн.
В матеріалах справи міститься довідка від 12 листопада 2020 року №21-1801зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій, видана Офісом Генерального прокурора ОСОБА_1 ; довідка про заробітну плату станом на 26 березня 2020 року видана відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7(ІІ)/2019, та від 26 березня 2020 року №6-р/2020.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення позивачу пенсії визначалось статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.
Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI у статтю 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ внесені зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII у статті 50- 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінені цифрами « 70».
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінені цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в редакції, чинній до 1 січня 2015 року, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
З 1 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
З набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Згідно з частиною двадцятою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи викладене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Отже, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.
В рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема, щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 сформував правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 12 листопада 2020 року №21-1801зп виникло у неї з 01 квітня 2020 року, тобто після втрати чинності статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ в частині перерахунку пенсії.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги щодо здійснення перерахунку пенсії позивача у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Крім того, суд зазначає, що твердження позивача щодо преюдиціального значення під час розгляду цієї справи обставин встановлених постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 серпня 2017 року у справі №758/10285/16-а щодо права позивача на перерахунок її пенсії із розрахунку 90% від суми заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії, є помилковим.
Так, під час розгляду справи №758/10285/16-а Подільським районним суду м. Києва предметом спору було право позивача, зокрема, на проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури від 06 липня 2016 року №18-1054зп про заробітну плату, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХII з розрахунку 90% від середнього заробітку - 22 217,15 грн. з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру суми пенсійної виплати.
Отже, Подільський районний суд м. Києва не розглядав питання перерахунку пенсії позивача з урахуванням норм, встановлених Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.
Суд також зазначає, що частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом, а тому висновки Подільського районного суду м. Києва при розгляді справи №758/10285/16-а не мають преюдиціального значення під час розгляду цієї справи.
Щодо застосування обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, при перерахунку пенсії позивача, призначеної їй відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХII, суд зазначає таке.
Питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність також було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №580/5962/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), який виходив з наступного.
За змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI також внесені зміни до статті 50- 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХII, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХII втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, Верховний Суд в постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, встановлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХII, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.
При цьому, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном.
Суд встановив, що внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 12 листопада 2020 року №21-1801зп, розмір пенсії перевищив максимальний.
З огляду на наведене, враховуючи висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 21 грудня 2021 року у справі №580/5962/20, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 12 листопада 2020 року №21-1801зп без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Суд також відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладеного в листі від 16 березня 2021 року №2600-0308-8/44888, про перерахунок позивачу пенсії з урахуванням частини другої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ, яка передбачає обмеження пенсії у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, та частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачає обмеження максимального розміру пенсії, оскільки, як встановив суд, вимоги позивача щодо перерахунку пенсії позивача без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 12 листопада 2020 року №21-1801зп, є необґрунтованими.
Отже, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко