Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 лютого 2022 року Справа№200/19103/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Краматорської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Краматорської міської ради, що виявилися у відмові надати на запит ОСОБА_1 публічну інформацію на підставі Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», а саме: ПІБ осіб які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою АДРЕСА_1 ,
- зобов'язати Виконавчий комітет Краматорської міської ради надати на запит ОСОБА_1 публічну інформацію на підставі Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», а саме: ПІБ осіб які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16 листопада 2021 року ним було надіслано до відповідача запит на публічну інформацію щодо переліку осіб, які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . По кожному отримувачу надати: ПІБ, відомості про кількість членів родини (окремо дорослих та дітей), характеристику житла (кількість кімнат та площа), умови користування житлом та строк. Листом-відповіддю від 25.11.2021 року №08-19/398, відповідач відмовив у наданні запитуваної інформації у частині ПІБ отримувачів житла.
Позивач вважає ненадання відповідачем публічної інформації, яка запитувалася, протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує його право на отримання інформації.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 200/19103/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
27 січня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником відповідача була подана заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України. Заява мотивована тим, що листом від 11.01.2022 № 08-19/8 виконавчим комітетом Краматорської міської ради було надано відповідь на запит позивача від 16.11.2021 №056-2021 щодо переліку осіб, які отримали житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
19 січня 2022 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем була подана заява про уточнення (зміну) позовних вимог, в якій позивач просив суд позовні вимоги викласти в наступній редакції:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Краматорської міської ради, що виявилися у відмові надати на запит ОСОБА_1 публічну інформацію на підставі Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», а саме: ПІБ осіб які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, РНОКПП НОМЕР_2 ).
16 листопада 2021 року позивач звернувся до Виконавчого комітету Краматорської міської ради з заявою про надання інформації відносно переліку осіб, які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . По кожному отримувачу надати: ПІБ, відомості про кількість членів родини (окремо дорослих та дітей), характеристику житла (кількість кімнат та площа), умови користування житлом та строк.
Листом від 25.11.2021 року №08-19/398 Виконавчим комітетом Краматорської міської ради повідомлено позивача про надання інформації щодо розподілу житлових приміщень по АДРЕСА_1 . Також, у листі зазначено, що згідно п.1 ч.3 ст.10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.012011 №2939-VI, персональні дані стосовно «прізвища, ім'я, та по-батькові» отримувачів квартир знеособлені, так як останні не надавали згоду на поширення таких даних, відповідно до ст.16 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297- VI.
З наявної в матеріалах справи Інформації щодо розподілу житлових приміщень по АДРЕСА_1 , доданої до листа від 25.11.2021 року вбачається, що інформація про прізвище, ім'я, по батькові приховані.
Листом від 11.01.2022 № 08-19/8 виконавчим комітетом Краматорської міської ради в доповнення до наданої відповіді на запит позивача щодо інформації від 16.11.2021 №056-2021 щодо переліку осіб, які отримали житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог п.5 ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надано запитувану позивачем інформацію у додатку до листа.
З наявної в матеріалах справи Інформації щодо розподілу житлових приміщень по вул.Абая, 4, доданої до листа від 11.01.2022 року №08-19/8 вбачається наявна інформація про прізвище, ім'я, по батькові.
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон № 2939) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Надаючи тлумачення наведеному визначенню, суд враховує судову практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначену у довідці Вищого адміністративного суду України про вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 01.06.2013, згідно з якою можна виокремити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
У разі відсутності перелічених ознак в інформації, така інформація не належить до публічної.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
У відповідності до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частинами 1, 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Частиною першою статті 22 Закону №2939 визначено випадки, коли розпорядник інформації має право відмови в задоволенні запиту на інформацію, а саме:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч. 2 ст. 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону №2939 у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Як встановлено судом, за результатом розгляду запиту позивача від 16 листопада 2021 року про надання інформації відносно переліку осіб, які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з зазначенням по кожному отримувачу ПІБ, відомостей про кількість членів родини (окремо дорослих та дітей), характеристику житла (кількість кімнат та площа), умови користування житлом та строк, відповідачем було надано відповідь листом від 25.11.2021 року №08-19/398 про надання інформації щодо розподілу житлових приміщень по АДРЕСА_1 , без інформації про прізвище, ім'я, по батькові. Також, у листі зазначено, що згідно п.1 ч.3 ст.10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.012011 №2939-VI, персональні дані стосовно «прізвища, ім'я, та по-батькові» отримувачів квартир знеособлені, так як останні не надавали згоду на поширення таких даних, відповідно до ст.16 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297- VI.
Щодо доводів відповідача у листі від 25.11.2021 року №08-19/398 про те, що персональні дані стосовно «прізвища, ім'я, та по-батькові» отримувачів квартир знеособлені, так як останні не надавали згоду на поширення таких даних, відповідно до ст.16 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297- VI, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно з статтею 11 Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Відповідно до статей 20, 21 Закону № 2657-XII будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
Правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних регулюються Законом України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі - Закон № 2297-VI).
Відповідно до статті 5 Закону № 2297-VI об'єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Персональні дані, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформлені за формою і в порядку, встановленими Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», не належать до інформації з обмеженим доступом, крім відомостей, визначених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції». Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Законом може бути заборонено віднесення інших відомостей, що є персональними даними, до інформації з обмеженим доступом.
Виходячи з норм Закону №2939-VI визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами і на будь-яких носіях та знаходилась у володінні розпорядника на момент звернення особи з запитом.
Системний аналіз визначення публічної інформації, наведеного у Законі № 2939-VI, у взаємозв'язку з положеннями статті 13 Закону №2297-VI, якими передбачено перелік розпорядників публічної інформації, дає підстави для висновку, що інформація стосовно використання бюджетних коштів юридичними особами, які фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, є публічною.
За загальним правилом публічна інформація є відкритою. Винятки з цього правила встановлені, серед іншого, статтею 6 Закону №2939-VI та статтею 21 Закону №2657-XII, які відносять інформацію про фізичну особу (персональні дані) до конфіденційної, яка, у свою чергу, є інформацією з обмеженим доступом, що може бути поширена виключно за згодою особи.
Перелік відомостей, що є інформацією про фізичну особу (персональними даними), визначений законодавством, зокрема, частиною 2 статті 21 Закону №2657-XII та Законом №2297-VI і не є вичерпним та може доповнюватись шляхом прийняття нових нормативно-правових актів.
Однак, частиною 3 статті 5 Закону № 2297-VI визначено, що до такої інформації не може бути віднесена інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону №2657-XII.
Частина 5 статті 6 №2657-XII також встановлює заборону обмеження доступу до інформації про розпорядження бюджетними коштами, зокрема, до інформації про прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, які отримали ці кошти за винятком випадків коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 815/623/16.
Відповідно частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" надано визначення поняття «публічна інформація з обмеженим доступом», відповідно до якої інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Відповідно до статті 7 України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 по справі №1-9/2012 до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Разом з тим, як встановлено судом, ні даним рішенням Конституційного Суду України, ні Конституцією України, ні Законом України «Про доступ до публічної інформації», ні Законом України «Про інформацію» не віднесено до конфіденційної інформації прізвище, ім'я, по-батькові особи.
При цьому, як вбачається з запиту на надання публічної інформації, позивачем не порушувалося питання про надання відповідачем даних про національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреси, дати і місця народження осіб, які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ., а він просив надати лише перелік цих осіб.
Більш того, відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Тобто, законодавцем даною нормою фактично закріплено виключення інформації, доступ до якої не може бути обмежено.
Отже, запитувана позивачем інформація не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі і підлягала наданню на запит.
Разом з тим, як встановлено судом, листом від 11.01.2022 № 08-19/8 відповідачем в доповнення до наданої відповіді на запит позивача щодо інформації від 16.11.2021 №056-2021 щодо переліку осіб, які отримали житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , надано запитувану позивачем інформацію з зазначенням прізвища, ім'я та по батькові переліку осіб, які отримали житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суд не погоджується з доводами відповідача про закриття провадження у справі у звя'зку з відсутністю предмету спору, з огляду на те, що статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений певний строк для розгляду запитів на інформацію.
Окрім того, пунктом 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Пунктами 6, 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
Відповідачем не надано до суду жодних доказів щодо продовження строку надання відповіді на запит, а також належних та допустимих доказів на підтвердження факту повідомлення позивача про продовження строку надання відповіді на запит на інформацію, чи доказів на підтвердження об'єктивних причин неможливості надати відповідь на запит позивача у встановлений законом строк.
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, отримавши запит позивача від 16 листопада 2021 року про надання інформації відносно переліку осіб, які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою: АДРЕСА_1 з зазначенням по кожному отримувачу ПІБ, відомостей про кількість членів родини (окремо дорослих та дітей), характеристику житла (кількість кімнат та площа), умови користування житлом та строк, повинен був у строк, визначений статтею 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надати позивачу у повному обсязі запитувану ним інформацію, що останнім було здійснено лише частково.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина перша статті 77 КАС України).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір 21.12.2021 року у розмірі 908,00 грн.
Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Краматорської міської ради, що виявилися у відмові надати на запит ОСОБА_1 публічну інформацію на підставі Законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», а саме: ПІБ осіб які отримали тимчасове житло у будівлі за адресою АДРЕСА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Краматорської міської ради (код ЄДРПОУ 04052809, юридична адреса: 84313, Донецька область, м.Краматорськ, площа Миру, будинок, 2) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім гривень) 00 копійок на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 23 лютого 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.В. Кочанова