Постанова
Іменем України
17 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 630/76/16-к
Провадження № 51-4972 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
засудженої (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015220430004724, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась у м. Люботин Харківської області, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Люботинського міського суду Харківської області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Люботинського міського суду Харківської області від 22 грудня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року вищевказаний вирок залишено без змін.
За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 04 грудня 2015 року, приблизно о 13:00, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкав ОСОБА_8 , 1955 року народження, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно нанесла йому два удари дерев'яними дверцятами від тумбочки в область голови, після цього, продовжуючи свої протиправні дії, взяла на кухні металеве відро та ним нанесла п'ять ударів в область голови ОСОБА_8 , спричинивши останньому численні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, внаслідок отримання яких 10 грудня 2015 року настала його смерть.
У цьому провадженні були також постановлені такі судові рішення.
Вироком Люботинського міського суду Харківської області від 05 серпня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення обвинуваченою кримінального злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 січня 2017 року вирок Люботинського міського суду Харківської області від 05 серпня 2016 року щодо ОСОБА_7 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Скасовуючи виправдувальний вирок, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що суд першої інстанції не вжив заходів до всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, тобто для встановлення фактів і обставин кримінального провадження і перевірки їх доказами, що згідно ч.1 ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати постановлені судові рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що суди попередніх інстанцій надали неправильну оцінку висновкам судово-медичних експертиз; встановленим фактичним обставинам справи, зокрема щодо кількості ударів, завданих ОСОБА_7 потерпілому, та встановлення причинно-наслідкового зв'язку саме між діями ОСОБА_7 та настанням смерті останнього, яка настала через 6 днів після нанесення тілесних ушкоджень; показанням свідків. Зазначає про те, що місцевий суд необґрунтовано відхилив клопотання сторони захисту про призначення судово-почеркознавчої експертизи, а апеляційний суд про повторне дослідження доказів та допит свідків. Стверджує, що судами попередніх інстанцій при призначенні покарання не повністю враховано всі обставини злочину та дані, що характеризують особу засудженої. На переконання захисника, до ОСОБА_7 можливо застосувати більш м'яке покарання, враховуючи всі обставини справи.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник та засуджена підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, просили її задовольнити.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, постановлені судові рішення вважав законними та обґрунтованими
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Згідно із вимогами ст. 370 КПКУкраїни судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що, ухвалюючи обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону. Так, з мотивувальної частини вироку вбачається, що висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який її засуджено, ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Такі висновки суд першої інстанції зробив на підставі даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 10.12.2015 року, слідчого експерименту від 23.12.2015 року, зафіксованими в протоколі та на технічному носії інформації, де ОСОБА_7 відтворила обставини та механізм нанесення нею потерпілому ОСОБА_8 ударів дерев'яними дверцятами від тумбочки та металевим відром, яке вона знайшла в будинку, та їх локалізацію, висновків судово-медичних експертиз № 3412-ДМ/15 від 23 січня 2016 року та № 3/3412- ДМ/16 від 09 лютого 2016 року щодо причин смерті ОСОБА_8 , показань свідків, потерпілої, та інших доказів, зміст яких детально викладений у вироку суду першої інстанції.
Так, згідно висновків судово-медичних експертиз № 3412-ДМ/15 від 23 січня 2016 року та № 3/3412-ДМ/16 від 09 лютого 2016 року причиною смерті ОСОБА_8 є закрита черепно-мозкова травма, яка за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя, утворилася в строк не менш ніж за 3-4 доби і не більше 6-7 діб до моменту настання смерті, протягом яких ОСОБА_8 міг вчиняти самостійні дії (ходити, повзати і т.п.) в обмеженому обсязі, від неодноразового впливу тупих предметів з обмеженою поверхнею, індивідуальні травмуючи особливості якої не відобразились в ушкодженнях, якими могли бути дерев'яна дошко з «ДСП» і металеве відро, які були оглянуті під час проведення експертизи. Між виявленою закритою черепно-мозковою травмою і смертю ОСОБА_8 існує причинний зв'язок. Крім того, судово-медичним експертом були оцінені показання ОСОБА_7 , надані нею під час проведення слідчого експерименту. За висновком експерта показання обвинуваченої в частині механізму утворення тілесних ушкоджень не мають протиріч з об'єктивними судово-медичними даними.
За ініціативою суду першої інстанції під час дослідження висновків судово-медичних експертиз був проведений допит судово-медичного експерта ОСОБА_9 , який підтвердив суду надані ним висновки. В своїх поясненнях експерт також вказав на те, що всі ушкодження, від яких помер ОСОБА_8 , були спричинені у швидкій послідовності в короткий проміжок часу, що підтверджуються одноманітністю їх розвитку; від застосування предметів з обмеженою поверхнею, якими могли були ребро дерев'яної дошки і металевого відра, та з достатньою силою прикладення. Кількість ударів, завданих по голові ОСОБА_8 , ним були зазначені у висновку за кількістю ушкоджень, виявлених на голові. Але достеменно з'ясувати скільки пошкоджень утворилось від одного удару, одне чи два або навіть більше, не виявляється можливим.
Суд надав належну оцінку і висновками судово-цитологічної експертизи № 1382-Ц від 29 січня 2016 року та судово-дактилоскопічної експертизи № 520 від 25 січня 2016 року в сукупності з іншими наявними доказами у справі, та дійшов до обґрунтованого висновку, що між потерпілим і обвинуваченою під час сумісного вживання алкогольних напоїв виникла сварка на ґрунті особистих неприязних відносин через зникнення телефонів, в результаті розвитку якої безпосередньо ОСОБА_7 нанесла чисельні удари по голові ОСОБА_8 дерев'яними дверцятами від тумбочки і металевим відром, від яких у потерпілого утворилось тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Ухвалою суду від 06.09.2017 року було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про призначення судово-почеркознавчої експертизи з тих підстав, що з приводу обставин складання заяви ОСОБА_10 було допитано самого ОСОБА_10 та слідчого ОСОБА_11 , а перевірка обставин отримання слідчим речових доказів не потребує спеціальних знань. Допитаний ОСОБА_10 підтвердив, що він з працівниками поліції поїхав до свого будинку, де знайшов дошку та металеве відро, після повернення до відділу поліції він підписав заяву про те, що видав предмети з власної волі.
Суд апеляційної інстанції у межах своїх повноважень перевірив доводи апеляційної скарги захисника, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги, погодився із висновком місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 та кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 121 КК України, навів в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України докладні мотиви на спростування усіх доводів апеляційної скарги. З наведеними в ухвалі мотивами повністю погоджується і суд касаційної інстанції.
Колегією суддів касаційної інстанції не встановлено порушень апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, як про це зазначає в касаційній скарзі захисник.
Так, у ч. 2 ст. 23 КПК України зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Водночас якщо суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ним, останній не має підстав знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд виходив із доказів, досліджених судом першої інстанції, у зв'язку з чим повторний допит свідків та повторне дослідження вже встановлених обставин визнав недоцільним, а сторона захисту протилежного в клопотанні не обґрунтувала.
При призначенні покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, дані, що характеризують особу обвинуваченої, відсутність обставин, що пом'якшують, наявність обтяжуючої покарання обставини. Призначене судом покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України відповідає вимогам законності, справедливості та індивідуалізації, та буде необхідним та достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати призначене засудженій покарання явно несправедливим через суворість або призначеним у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність Верховний Суд не вбачає.
Істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які є безумовними підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, під час здійснення касаційного провадження не встановлено. Враховуючи наведене, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Люботинського міського суду Харківської області від 22 грудня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_12