Миколаївської області
Справа №477/128/17
Провадження №2/477/59/22
15 лютого 2022 року м. Миколаїв
Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судового засідання - Савун С.І.,
за участю:
представника позивача (представника відповідача за зустрічним позовом) - не з'явився,
представника відповідача (представника позивача за зустрічним позовом) - Пірог С.В.,
розглянувши питання розподілу судових витрат в цивільній справі за
первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Діонісій VN” до ОСОБА_1 про відшкодування працівником підприємства завданих збитків,
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю “Діонісій VN” про визнання недійсним договору про повну матеріальну відповідальність,
26 січня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю “Діонісій VN” (далі - ТОВ “Діонісій VN”) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з нього 195152 грн 87 коп відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником підприємству в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 липня 2017 року позов був задоволений повністю.
Проте, ухвалою суду від 21 травня 2021 року заочне рішення за заявою відповідача було скасовано і справа призначена до судового розгляду в загальному порядку.
Далі, ухвалою суду від 15 червня 2021 року, під час підготовчого провадження, прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ “Діонісій VN” про визнання недійсним договору з цим підприємством про повну матеріальну відповідальність від 24 листопада 2015 року.
Рішенням суду від 16 грудня 2021 року в задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов - задоволений. Ухвалюючи рішення суд визначив необхідність проведення окремого судового засідання для вирішення питання розподілу судових витрат.
В призначений день та час на засідання сторони не з'явилися, але їх неявка не є перешкодою в розгляді питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В статті 141 ЦПК України передбачені положення щодо розподілу судових витрат між сторонами, зокрема у ч. 1 даної статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки первісний позов задоволений не був, то сплачений ТОВ “Діонісій VN” судовий збір в сумі 2927 грн 31 коп відшкодуванню не підлягає.
З врахуванням задоволення зустрічного позову судовий збір, сплачений
ОСОБА_1 в сумі 908 грн підлягає стягненню з ТОВ “Діонісій VN” на його користь.
Крім того суд вважає необхідним стягнути із ТОВ “Діонісій VN” на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подання заяви про скасування заочного рішення, оскільки його заява була задоволена, а сплата судового збору можлива була для можливості перегляду рішення за його участю (участю представника).
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга ціє ж статті).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
У частині четвертій статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположених свобод, зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України».
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
В поданій зустрічній позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач мав понести під час розгляду справи, а саме: судовий збір - 908 грн, професійна правнича допомога - 6000 грн, яка включала вивчення та аналіз матеріалів справи зі складанням позовної заяви - 2000 грн, представництво позивача в суді - 4000 грн.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З врахуванням задоволення зустрічних позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом - ТОВ “Діонісій VN”.
Представником ОСОБА_1 було подано завірені документи про надання правничої допомоги та їх оплату: договір від 07 червня 2021 року, а також квитанція про перерахування 6000 грн.
Заяв про визнання неспівмірними витрат на правничу допомогу не надійшло.
Враховуючи об'єм та складність справи, обсяг виконаних робіт щодо підготовки до справи та складання процесуальних документів, тривалість розгляду справи судом за участю представника позивача за зустрічним позовом (близько 1,5 години), та виходячи з критерію реальності адвокатських послуг, а також принципу співмірності та розумності їхньої вартості, суд приходить до висновку про правомірність розміру понесених позивачем за зустрічним позовом судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.
Тому, беручи до уваги встановлені обставини та вимоги закону, суд вважає за необхідне постановити додаткове рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат, стягнувши із відповідача за зустрічним позовом понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати.
З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України, суд
Ухвалити в справі додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.
Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Діонісій VN” на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 7362 (сім тисяч триста шістдесят дві ) грн, з яких 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн - за подання заяви про перегляд заочного рішення, 908 (дев'ятсот вісім) грн - судовий збір за подання зустрічного позову, 6000 (шість тисяч) грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня постановлення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду ; строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
В судовому засіданні було ухвалено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 23 лютого 2022 року.
Суддя Р.В.Козаченко