Cправа № 127/30708/21
Провадження № 3/127/9223/21
про закриття справи
14 лютого 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Гуменюк К.П., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції у Вінницькій області за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 403110 від 07 листопада 2021 року, що цього ж числа, о 00 год. 05 хв. в м. Вінниці по вул. Брацлавська, 13, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: мав запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою винуватість не визнав, зазначивши, що не керував транспортним засобом, а керувала транспортним засобом його дружина - ОСОБА_2 . Також додав, що в той вечір він разом із друзями перебував у сауні по вул. Привокзальній, 19 в м. Вінниці. По завершенню, він зателефонував своїй дружині, щоб та його разом із друзями забрала із закладу. По її приїзду він сів на переднє пасажирське, а друзі на заднє сидіння автомобіля. Проїжджаючи по вул. Брацлавсська в м. Вінниці, автомобіль під керуванням його дружини був зупинений працівниками патрульної поліції. Після чого, патрульний підійшов зі сторони переднього пасажирського сидіння і повідомив, що він бачив, як ОСОБА_1 керував транспортним засобом та в момент коли поліцейський підходив до автомобіля, помітив, як він помінявся місцями з пасажиром. В подальшому патрульний, зазначаючи про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, запропонував пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки ним виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. На що ОСОБА_1 відмовився з тих підстав, що не керував транспортним засобом, а тому і не має підстав для такого огляду.
У судовому засіданні адвокат Левицька О.І. надала пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_1 та зазначила про відсутність доказів, які б давали підстав вважати винуватість ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 дала пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_1 , додатково пояснила, що на підтвердження своїх доводів нею, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, було надано особисті письмові пояснення, в яких вона зазначала про те, що керування транспортним засобом здійснювалось нею, а ОСОБА_1 в цей час перебував на передньому пасажирському сидінні, а друзі - на задньому сидінні.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомив, що 06 листопада 2021 року він разом зі своїм товаришем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 після спільного тренування поїхали в баню до готельно-ресторанного комплексу, що розташований по вул. Привокзальній в м Вінниці в якому перебували до 24 год. По завершенню, ОСОБА_1 зателефонував своїй дружині, щоб вона їх всіх забрала. По її приїзду ОСОБА_1 сів за переднє пасажирське місце, а свідок з товаришем на заднє сидіння. Проїжджаючи по вул. Брацлавська, автомобіль під керуванням дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 та в ході спілкування поліцейський виявив в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння. Однак ОСОБА_1 відмовився від його проходження, зазначивши, що він не керував транспортним засобом. В подальшому відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повідомили, що приблизно о 00 год. 10 хв., 07 листопада 2021 року, проїжджаючи по вул. Брацлавська були зупиненні працівниками поліції, які повідомили, що їх буде залучено у якості свідків для фіксування відмови громадянином від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Свідки повідомили, що в їх присутності ОСОБА_1 відмовився від такого огляду. Чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом їм не відомо, оскільки вони не були очевидцем даної обставини.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника адвоката Левицької О.І., свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 403110 від 07 листопада 2021 року, що цього ж числа, о 00 год. 05 хв. в м. Вінниці по вул. Брацлавська, 13, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: мав запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані поліцейським за частиною 1 статті 130 КУпАП України.
Відповідно до вимог п. 2.5 а Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП України встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів що, знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, визначальними для кваліфікації діяння за статтею 130 КпАП України є встановлення спеціального суб'єкта такого адміністративного правопорушення, оскільки суб'єктом зазначеного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
При цьому основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, отже зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
А тому обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КпАП України.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 27 Постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справа про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим із того моменту, коли він почав рухатись.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому орган (посадова особа) за змістом статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Із відеозапису нагрудної камери DSJX300002_АВ0002, який збережений на оптичний носій із назвою файла «20211107084942000801» (час фіксації: з 23:58:21 - 00:03:18, 06-07 листопада 2021 року), з якого почалось фіксування обставин, вбачається, що поліцейський прямує до автомобіля, який припаркований на краю проїзної частини. Поліцейський підходить зі сторони передніх пасажирських дверей. Далі на відео слідує, що по приходу поліцейського опустилось вікно вказаних вище дверей, на передньому пасажирському сидінні перебуває ОСОБА_1 , а за кермом свідок ОСОБА_2 . Поліцейський повідомляє, що він побачив, як водій з пасажиром помінялись місцями та пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння (00:01:29 сек.). У своїх поясненнях ОСОБА_1 заперечує керування транспортним засобом у зв'язку із чим відмовляється від огляду.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що свідками залучено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Як вбачається із письмових пояснень останніх від 07 листопада 2021 року, що вони були очевидцями того, що ОСОБА_1 07 листопада 2021 року о 00 год. 28 хв. керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками (алкогольного, наркотичного) сп'яніння і у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Із відеозапису нагрудної камери DSJX300002_АВ0002, який збережений на оптичний носій із назвою файла «20211107085158000813» (час фіксації: з 00:21:57 - 00:26:35) встановлено, що поліцейським роз'яснюється свідкам про те, що вони фіксують лише відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ними не фіксується те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (фіксація відео, починаючи з 00:25:06).
За наведеного, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були лише очевидцями відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, очевидцями керування останнім транспортним засобом вони не були, що підтверджується їхніми поясненнями в суді та дослідженим відеозаписом.
Із відеозапису нагрудної камери DSJX300002_АВ0002, який збережений на оптичний носій із назвою файла «20211107084942000801» (час фіксації: з 23:58:21 - 00:03:18) судом встановлено, що поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про те, що керування ним транспортного засобу зафіксовано на відео (запис, починаючи 00:01:56).
Про те, із оглянутих усіх відео фалів, які містяться на оптичному носієві, судом таку обставину не встановлено. Також не встановлено ту обставину, що водій із пасажиром, який перебував на передньому сидінні помінялись місцями.
Підстав вважати, що пояснення усіх свідків, які були допитані у судовому засіданні є недостовірним доказом по даній справі відсутні, оскільки, вони є послідовними, узгоджуються між собою.
Згідно статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Таким чином обставина, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом судом не встановлена, оскільки не підтверджена відповідними доказами, тому в даному випадку викликає обґрунтовані сумніви наявність законних підстав для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Інших доказів, на підтвердження винуватості, а ніж які були зазначені вище, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює винесення постанови про визнання ОСОБА_1 винуватим.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція КСУ відповідає і правовій позиції ЄСПЛ, який у своєму рішенні Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією і викладених у Рекомендації № R (91), зокрема: забезпечення права особи на захист, в тому числі: знати про можливість застосування адміністративної санкції та про факти, які ставляться їй у провину; мати достатньо часу для підготовки свого захисту; отримати інформацію про характер доказів, зібраних проти неї; обов'язок адміністративного органу нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Всі виявлені під час складання протоколу про адміністративне правопорушення недоліки та сумніви мають застосовуватись на користь особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності.
Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 221, 251, 252, 268, 276, 279, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК