Справа №143/1464/14-к
Провадження №1-кп/127/752/18
23 лютого 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12014020000000149 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
В проваджені Вінницького міського суду Вінницької області перебуває зазначене кримінальне провадження.
До обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 12.03.2022 року.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання в якому просив суд продовжити запобіжний захід обвинуваченій, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені КПК України. Тобто існують ризики, що перебуваючи на волі обвинувачена зможе перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватися від суду, тому більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої.
Захисник ОСОБА_4 поклався на розсуд суду.
Обвинувачена ОСОБА_7 просила суд відмовити в клопотанні прокурора, оскільки вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного висновку.
При вирішенні питання про продовження терміну дії обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров'я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Також суд, враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі.
Обвинуваченій ОСОБА_7 під час розгляду справи обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодного доказу про зникнення цих ризиків суду не надано, судовий розгляд ще не закінчено, тому на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченій суд не вбачає.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який в разі доведення її винуватості, їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк. Під час розгляду справи в суді ОСОБА_6 переховувалася від суду, внаслідок чого двічі перебувала в розшуку. Таким чином, суд переконаний, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить її належної процесуальної поведінки.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, оскільки підстав для його скасування або зміни не вбачає.
Законом України «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.04.2020 року, який набрав законної сили 23.04.2020 року, пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № № 9-13, ст. 88) викладено новій редакції, а саме тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, дія якого продовжено.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою на підставі пункту 20-5 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України було розглянуто головуючим.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, починаючи з 23.02.2022 року до 23.04.2022 року включно.
Ухвала діє шістдесят днів та може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя :