вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" лютого 2022 р. Справа № 911/2862/21
Господарський суд Київської області у складі судді Горбасенка П.В., за участю секретаря судового засідання Андрух Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг”
про стягнення 33 023,62 гривень
представники сторін не з'явились
29.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (далі - ДП МА "Бориспіль"/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” (далі - ТОВ “Аерохендлінг”/відповідач) про стягнення 21 373,23 гривень, з яких: 18 763,55 гривень основного боргу, 611,80 гривень пені, 116,90 гривень 3% річних, 4,62 гривні інфляційних втрат та 1 876,36 гривень 10% штрафу.
Господарський суд Київської області ухвалою від 04.10.2021 позовну заяву Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
18.10.2021, у встановлений судом строк, через канцелярію Господарського суду Київської області від Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивач надав пояснення стосовно заявленого позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 20.10.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 911/2862/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки, зокрема відповідачу для подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
11.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТОВ “Аерохендлінг” просило відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
22.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Аерохендлінг» надійшла заява про залишення позову без розгляду, оскільки, за доводами останнього, позивач зловживає процесуальними правами та безпідставно подав відповідний позов, що на думку відповідача є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до ч. 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заява про зміну предмета позову, яка прийнята судом, а також відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.11.2021, зокрема, постановив перейти до розгляду справи № 911/2862/21 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10.12.2021 та встановив сторонам строки для подання доказів у справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 10.12.2021 у справі № 911/2862/21, занесеною до протоколу судового засідання від 10.12.2021, відклав підготовче засідання на 14.01.2022.
17.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заперечення проти заяви про залишення позову без розгляду.
14.01.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення проти позову та заперечення проти заяви про зміну предмета позову.
Господарський суд Київської області ухвалою від 14.01.2022 у цій справі, занесеною до протоколу судового засідання від 14.01.2022, відмовив в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки наведені відповідачем у заяві аргументи стосовно дій позивача доказово не обґрунтовано, як наслідок не доведено обставин зловживання позивачем процесуальними правами чи безпідставності заявленого позову в розумінні ст. 43 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 21.01.2022.
21.01.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат, відповідно до якої зазначив, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення в цій справі.
Господарський суд Київської області ухвалою від 21.01.2022 в цій справі, занесеною до протоколу судового засідання від 21.01.2022, не починаючи розгляду справи по суті оголосив перерву в судовому засіданні до 04.02.2022.
02.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення, які прийнято судом.
03.02.2022 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання, з огляду на виявлення випадку захворювання на COVID-19 серед повноважних представників ДП МА "Бориспіль", а тому відсутня можливість забезпечити явку представника в судове засідання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Водночас, згідно приписів ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як слідує з матеріалів справи, про дату та час судового засідання позивача повідомлено належним чином.
З огляду на викладені вище процесуальні приписи, оскільки викладені позивачем у клопотанні обставини неможливості явки представника у судове засідання не свідчать про наявність поважних причин такої неявки, тоді як інші підстави для відкладення розгляду справи у розумінні відповідних процесуальних приписів відсутні, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про відкладення судового засідання з розгляду вказаної справи, відтак продовжив її розгляд по суті у судовому засідання 04.02.2022 за відсутності представника позивача.
У судове засідання 04.02.2022 представники сторін не з'явились.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, після виходу з нарадчої кімнати суд
12.01.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належать до державної власності № 1752 (далі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 4.2.14 (7В), реєстраційний номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884 (далі - майно), загальною площею 14,1 кв.м., розміщене на четвертому поверсі пасажирського терміналу “D” за адресою: Київська обл., Бориспіль-7, Аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" код ЄДРПОУ 20572069 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.09.2015 і становить за незалежною оцінкою 909 120,00 грн без врахування ПДВ.
Згідно п. 1.2., 3.1., 3.2., 3.3., 3.6., 10.1. та 10.4. договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення офісу.
Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2015 року - 13 636,80 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 12.01.2016 по 11.01.2017.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном, який надається на запит орендодавця.
Згідно підписаного сторонами 12.01.2016 акта приймання-передачі орендованого майна, за погодження балансоутримувача, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування визначене договором оренди нерухоме майно.
Копії вказаних вище договору оренди та акта приймання-передачі наявні в матеріалах справи.
Надалі, між орендодавцем та орендарем укладено ряд додаткових договорів про внесення змін до договору оренди щодо терміну його дії, зокрема згідно додаткового договору № 4 від 03.03.2020 сторони домовились продовжити термін дії договору на 1 рік до 11.01.2021 включно.
Водночас згідно додаткового договору № 3 від 17.02.2019 сторони, зокрема, домовились пункт 1.1. розділу І та пункт 3.1. розділу 3 договору викласти в такій редакції:
- 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення № 4.2.14 (7В), що знаходиться на четвертому поверсі пасажирського терміналу “D” площею 14,1 кв.м., реєстровий номер за ЄРОДВ 20572069.1435.НЛТНПД1884 (далі - майно), що розташована за адресою: Київська обл., Бориспіль-7, Аеропорт, та перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Бориспіль" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.10.2018 і становить за незалежною оцінкою 1 057 475,00 грн без врахування ПДВ;
- 3.1. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - методика), і становить за перший базовий місяць оренди жовтень 2018 року - 15 862,13 грн без ПДВ.
Копії додаткових договорів до договору оренди наявні в матеріалах справи.
В обґрунтування поданого позову ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” зазначено, що в порушення договору оренди відповідач не сплатив позивачу, як балансоутримувачу, 30% орендної плати за період з квітня 2021 року по вересень 2021 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 229,55 грн, з урахуванням заяви про зміну предмета позову.
Так, зі змісту наведеного у позові та заяві про зміну предмета розрахунку суми основного боргу та наданих позивачем пояснень слідує, що виставлений до сплати у кожному місяці орендний платіж складається з суми 30% відповідного орендного платежу, визначеного у розмірі 100% згідно умов договору, та суми податку на додану вартість, нарахованого на повну суму (100%) орендного платежу, а саме:
- згідно рахунку-фактури № 76/1042 від 30.04.2021 за квітень 2021 року виставлено до сплати 18 559,08 грн та 3 711,82 грн ПДВ, а всього 22 270,90 грн, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 18 559,08 грн - 5 567,72 грн, що разом з сумою ПДВ - 3 711,82 грн, загалом складає 9 279,54 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1444 від 31.05.2021 за травень 2021 року виставлено до сплати 18 800,35 грн та 3 760,07 грн ПДВ, а всього 22 560,42 грн, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 18 800,35 грн - 5 640,10 грн, що разом з сумою ПДВ - 3 760,07 грн, загалом складає 9 400,17 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1658 від 30.06.2021 за червень 2021 року виставлено до сплати 18 837,95 грн та 3 767,59 грн ПДВ, а всього 22 605,54 грн, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 18 837,95 грн - 5651,38 грн, що разом з сумою ПДВ - 3 767,59 грн, загалом складає 9 418,97 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1898 від 31.07.2021 за липень 2021 року виставлено до сплати 18 856,79 грн та 3 771,36 грн ПДВ, а всього 22 628,15 грн, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 18 856,79 грн - 5 657,04 грн, що разом з сумою ПДВ - 3 771,36 грн, загалом складає 9 428,40 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/2111 від 31.08.2021 за серпень 2021 року виставлено до сплати 18 819,07 грн та 3 763,81 грн ПДВ, а всього 22 582,88 грн, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 18 819,07 грн - 5 645,72 грн, що разом з сумою ПДВ - 3 763,81 грн, загалом складає 9 409,53 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/2436 від 31.09.2021 за вересень 2021 року виставлено до сплати 19 044,90 грн та 3 808,98 грн ПДВ, а всього 22 853,88 грн, з яких позивачем обраховано до сплати відповідачу 30% від 19 044,90 грн - 5 713,47 грн, що разом з сумою ПДВ - 3 808,98 грн, загалом складає 9 522,45 грн.
За доводами позивача вказані вище рахунки-фактури та відповідно оформлені акти приймання-здачі виконаних послуг згідно договору отримано відповідачем згідно реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів, копії яких разом з копіями вказаних рахунків-фактур та актів приймання-здачі виконаних послуг додано до позовної заяви.
Позивачем зауважено, що відповідач здійснив лише часткову оплату рахунків-фактури № 76/1042 від 30.04.2021, № 76/1444 від 31.05.2021, № 76/1658 від 30.06.2021, № 76/1898 від 31.07.2021, № 76/2111 від 31.08.2021, № 76/2436 від 31.09.2021, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень.
У зв'язку із зазначеним вище позивач звернувся до відповідача з претензією № 35-28/5-220 від 02.07.2021, відповідно до якої вимагав від відповідача сплатити заборгованість за квітень 2021 року в розмірі 4 639,77 грн.
Надалі, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 35-28/5-232 від 29.07.2021, відповідно до якої вимагав від відповідача сплатити заборгованість за квітень-червень 2021 року в розмірі 14 049,35 грн.
Копії вказаних претензії та вимоги з доказами їх надіслання відповідачу наявні в матеріалах справи.
Отже, посилаючись на те, що відповідач свої грошові зобов'язання за договором оренди не виконав в повному обсязі, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 28 229,55 грн основного боргу.
Своєю чергою відповідач не погодився із заявленим позовом, та зазначив, що він з березня 2020 року звертався до орендодавця та позивача з листами щодо перегляду розміру орендної плати та корегування виставлених рахунків на оплату, з огляду на:
- введення з 12.03.2020 по всій території України карантинних обмежень внаслідок поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 та постанову Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” № 611 від 15.07.2020, згідно якої орендна плата відповідачу має нараховуватись у розмірі 50% від нарахованої за договором орендної плати;
- невідповідність вимогам законодавства виставлених на оплату відповідачу рахунків та актів приймання-здачі виконаних робіт.
Як зауважив відповідач, листом № 50-02.02-4802 від 30.11.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначило про нарахування плати у розмірі 50% від орендної плати.
В підтвердження вказаних вище обставин відповідачем надано копії відповідних листів з доказами їх надіслання.
В розрізі зазначеного вище, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” № 611 від 15.07.2020, відповідач вважає, що він має право на зменшення орендної плати в спірний період.
З огляду на вказане вище, відповідач зазначив, що до сплати позивачу підлягало:
- згідно рахунку-фактури № 76/1042 від 30.04.2021 за квітень 2021 року - 4 639,77 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1444 від 31.05.2021 за травень 2021 року - 4 700,09 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1658 від 30.06.2021 за червень 2021 року - 4 709,47 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1898 від 31.07.2021 за липень 2021 року - 4 714,20 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/2111 від 31.08.2021 за серпень 2021 року - 4 704,77 грн
- згідно рахунку-фактури № 76/2436 від 31.09.2021 за вересень 2021 року - 4 761,21 грн відповідно.
Враховуючи викладене відповідач вказав, що сплачував орендну плату в установленому постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” № 611 від 15.07.2020 (далі - постанова № 611) та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 710 від 05.11.2020 розмірі, в передбачені п. 3.6 договору оренди строки. В підтвердження викладеного відповідачем надано, зокрема, копії платіжних доручень.
З огляду зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Стосовно ж правових підстав для застосування постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” № 611 від 15.07.2020, то позивач вказав, що практичною реалізацією такої постанови є зміна істотної умови договору - зменшення орендної плати, що може бути здійснено лише з моменту внесення відповідних змін до договору у порядку, передбаченому приписами ст. 188 ГК України, ст. ст. 651-654 ЦК України, ч. 5 ст. 16 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, пп. 127, 129-131 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, тобто шляхом укладення письмового договору.
Водночас, за доводами позивача, постанова постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” № 611 від 15.07.2020 не містить ані умов щодо відсутності необхідності укладення додаткових угод про зміну орендної плати, ані можливості змінити орендну плату на підставі листів орендодавця, як наслідок застосуванню підлягають вказані вище норми закону, що мають вищу юридичну силу по відношенню до відповідної постанови.
З огляду на зазначене вище позивач звернув увагу на те, що зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати не вносились ані станом на момент порушення провадження у даній справі, ані на момент її розгляду.
Водночас доводи позивача про необхідність внесення змін до договору щодо розміру орендної плати відповідач заперечив з огляду на те, що він ініціював внесення змін до договору.
Як зауважив відповідач, орендодавець листом повідомив його про відсутність необхідності в укладенні додаткових договорів для застосування знижки згідно постанови № 611.
В розрізі зазначеного вище відповідач вказав, що відповідно до постанови № 611 нарахування орендної плати у розмірі 50% здійснюється не внаслідок вольової дії орендодавця та/або балансоутримувача, а на підставі законодавчих положень та не ставиться в залежність від внесення змін до договору.
За доводами відповідача, пунктом 1291 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, передбачено можливість надання орендної знижки на підставі наказу орендодавця без внесення змін до договору, що відповідно було і здійснено наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях № 710 від 05.11.2020, копія якого наявна в матеріалах справи.
Заперечуючи проти вказаних доводів відповідача, позивач зазначив, що положення пункту 1291 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 не поширюються на спірні правовідносини в цій справі, оскільки такі правовідносини виникли до набрання чинності вказаного порядку.
До того ж відповідачем зауважено, що позивач не є ані стороною договору оренди, ані власником державного майна, а лише як балансоутримувач майна отримує визначену орендодавцем у договорі оренди частину орендної плати, а тому неуповноважений визначати порядок нарахування орендної плати. Так за доводами відповідача, поведінка позивача містить ознаки втручання в правовідносини, що склались між сторонами договору, тоді як ані положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ані іншими актами законодавства не передбачено права балансоутримувача, як особи, що не є стороною договору, з власної ініціативи визначати порядок реалізації правовідносин між сторонами договору.
Відповідач також зазначив, що вказаний вище порядок надання орендної знижки та висновки про відповідне застосування норм права, зокрема постанови № 611 викладено у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 09.12.2021 у справі № 911/354/21, які підлягають врахуванню під час прийняття рішення у даній справі.
Стосовно наведеної вище позиції відповідача, зокрема про необхідність застосування викладених у постановах Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20, від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 09.12.2021 у справі № 911/354/21 висновків, позивач зазначив, що при прийнятті відповідних постанов судом не було враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-19гс15 (№14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 у справі № 916/1689/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г.
Так, на переконання позивача, викладені у вказаних вище постановах висновки підтверджують позицію позивача про те, що постанова № 611 дає право зацікавленій стороні ініціювати внесення відповідних змін до договору, а згідно норм Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 28.10.2009 № 28-рп/2009 положення постанови № 611 не можуть змінювати або встановлювати інший, ніж передбачений законом, порядок внесення змін до договору, як наслідок до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України, ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, які мають вищу юридичну силу, ніж постанова № 611.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до приписів ч. ч. 1, 3, 5 ст. 762, ст. 629 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Договір є обов'язковим для виконання.
З огляду вказаного вище, суд дійшов висновку, що підписання договору оренди відповідачем та користування ним в квітні-вересні 2021 року орендованим майном в силу законодавчих приписів і договірних положень, зокрема пункту 3.6. договору оренди породжує для відповідача обов'язок по сплаті позивачу, як балансоутримувачу, 30% орендної плати, з урахуванням повної суми ПДВ, у передбачені договором строки, а саме до 15-го числа, включно, кожного із вказаних вище місяців.
Стосовно ж розміру необхідної до внесення відповідачем у квітні-вересні 2021 року орендної плати слід зазначити таке.
Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 №211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (з подальшими змінами та доповненнями) з 12.03.2020 на усій території України запроваджено карантин, який неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінету Міністрів України Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 11.05.2020 № 349, від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021 та станом на момент розгляду даної справи не припинено.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:
1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;
2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі:
50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;
25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
Орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Згідно пункту 1 додатку № 2 до вказаної вище постанови № 611 - "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено, зокрема, орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення офісних приміщень (зокрема в аеропортах).
З огляду на вказане вище та визначену пунктом 1.2. договору оренди мету передачі майна в користування - розміщення офісу, суд дійшов висновку, що відповідач має право на зниження орендної плати на 50 відсотків згідно пункту 1 додатку № 2 до постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину”.
Водночас, судом враховано, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 05.11.2020 № 710 визначено, що на період дії карантину нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків суми нарахованої орендної плати таким орендарям, зокрема ТОВ "Аерохендлінг" (договір від 12.01.2016 №1752), що попри те не спростовує імперативно встановленого постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” № 611 від 15.07.2020:
- обов'язку орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, починаючи з дати встановлення карантину незалежно від того, чи звертався до орендодавця орендар з відповідною вимогою/проханням, чи ні;
- права на знижку щодо сплати орендної плати, виникнення якого не ставиться в залежність від наявності чи відсутності відповідного листа/рішення орендодавця.
В розрізі вказаного вище суд звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину” № 611 від 15.07.2020 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод про внесення змін до договору оренди, а нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 такої постанови, є державним регулюванням плати та виникає автоматично, в силу прямої норми закону і не потребує документального переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 911/354/21, від 21.09.2021 у справі № 910/13158/20 та від 26.08.2021 у справі №910/13397/20.
Зазначеним вище спростовуються доводи позивача про можливість зменшення заявленої ним до стягнення орендної плати виключно лише у разі внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди в частині зміни розміру орендної плати, а також про необхідність застосування норм ЦК України, ГК України та Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, які мають вищу юридичну силу, ніж постанова № 611, оскільки положеннями відповідної постанови зміни до договорів оренди не вносяться, а лише тимчасово - на період дії карантину, здійснюється державне регулювання плати, зокрема шляхом її зменшення, що не є тотожним зміні розміру орендної плати, методика розрахунку та визначення якої залишилась незмінною.
Посилання ж позивача на постанови Верховного Суду України від 18.03.2015 у справі № 3-19гс/15 (№ 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012), від 29.03.2017 у справі № 916/1689/15, постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 916/1578/15-г судом не приймаються до уваги, оскільки обставини у вказаних справах, зважаючи на відмінний зміст спірних правовідносин та фактично встановлені обставини у цих справах, не є подібними із обставинами даної справи, а отже не є релевантними для її вирішення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно ст. 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду. Водночас постанова Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 910/13397/20 набрала законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Доводи позивача про необхідність врахування під час розгляду даної справи правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 28.10.2009 № 28-рп/2009, судом відхиляються, оскільки викладені у такому рішенні висновки Конституційного Суду України не стосуються спірних у даній справі відносин та не впливають на вказані вище висновки суду щодо застосування норм права саме до спірних у даній справі правовідносин.
Поряд з тим судом відхиляються посилання позивача, що приписи пункту 1291 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 не поширюють свою дію на спірні правовідносини в цій справі, оскільки такий Порядок доповнено відповідним пунктом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 28.04.2021, тобто в період виникнення спірних у даній справі правовідносин.
Отже, враховуючи встановлені судом вище обставини та зроблені судом висновки щодо необхідності зменшення відповідачу орендної плати на 50% згідно додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину” від 15.07.2020 № 611, суд дійшов висновку, що належною до нарахування та сплати відповідачем на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата в розмірі 30% орендного платежу, визначеного у розмірі 100% згідно умов договору із зменшенням такого платежу на 50%, з урахуванням суми податку на додану вартість, нарахованого на відповідно зменшену суму орендного платежу, а саме:
- згідно рахунку-фактури № 76/1042 від 30.04.2021 за квітень 2021 року - 9 279,54 грн та 1 855,91 грн ПДВ, з яких належних до сплати позивачу 30% - 2783,86 грн, що разом з сумою ПДВ - 1 855,91 грн, загалом складає 4 639,77 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1444 від 31.05.2021 за травень 2021 року - 9 400,18 грн та 1 880,04 грн ПДВ, з яких належних до сплати позивачу 30% - 2 820,05 грн, що разом з сумою ПДВ - 1 880,04 грн, загалом складає 4 700,09 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1658 від 30.06.2021 за червень 2021 року - 9 418,98 грн та 1 883,80 грн ПДВ, з яких належних до сплати позивачу 30% - 2 825,69 грн, що разом з сумою ПДВ - 1 883,80 грн, загалом складає 4 709,49 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/1898 від 31.07.2021 за липень 2021 року - 9 428,40 грн та 1 885,68 грн ПДВ, з яких належних до сплати позивачу 30% - 2 828,52 грн, що разом з сумою ПДВ - 1 885,68 грн, загалом складає 4 714,20 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/2111 від 31.08.2021 за серпень 2021 року - 9 409,54 грн та 1 881,91 грн ПДВ, з яких належних до сплати позивачу 30% - 2 822,86 грн, що разом з сумою ПДВ - 1 881,91 грн, загалом складає 4 704,77 грн;
- згідно рахунку-фактури № 76/2436 від 31.09.2021 за вересень 2021 року - 9 522,45 грн та 1 904,49 грн ПДВ, з яких належних до сплати позивачу 30% - 2 856,74 грн, що разом з сумою ПДВ - 1 904,49 грн, загалом складає 4 761,23 грн.
Так, з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень слідує, що відповідачем на рахунок позивача сплачено:
- 4 639,77 грн з призначенням платежу «оренда приміщення зг.дог.№1752 від 12.01.2016р. по рах. №76/1042 від 30.04.2021р. в т.ч. ПДВ 20% -1855,91 грн», згідно платіжного доручення № 8 від 13.05.2021;
- 4 700,09 грн з призначенням платежу «оренда приміщення зг.дог.№1752 від 12.01.2016р. по рах. №76/1444 від 31.05.2021р. в т.ч. ПДВ 20% -1880,04 грн», згідно платіжного доручення № 21 від 14.06.2021;
- 4 709,47 грн з призначенням платежу «оренда приміщення зг.дог.№1752 від 12.01.2016р. по рах. №76/1658 від 30.06.2021р. в т.ч. ПДВ 20% -1883,80 грн», згідно платіжного доручення № 38 від 14.07.2021;
- 4 714,20 грн з призначенням платежу «оренда приміщення зг.дог.№1752 від 12.01.2016р. по рах. №76/1898 від 31.07.2021р. в т.ч. ПДВ 20% -1885,68 грн», згідно платіжного доручення № 39 від 12.08.2021;
- 4 704,77 грн з призначенням платежу «оренда приміщення зг.дог.№1752 від 12.01.2016р. по рах. №76/2111 від 31.08.2021р. в т.ч. ПДВ 20% -1881,91 грн», згідно платіжного доручення № 72 від 14.09.2021;
- 4 761,21 грн з призначенням платежу «оренда приміщення зг.дог.№1752 від 12.01.2016р. по рах. №76/2436 від 30.09.2021р. в т.ч. ПДВ 20% -1904,49 грн», згідно платіжного доручення № 58 від 12.10.2021, тобто за квітень-вересень 2021 року, а вказані обставини сторонами даної справи не заперечено та не спростовано.
Отже, з урахуванням вказаного вище, арифметично правильна сума орендної плати за період користування відповідачем майном в квітні-вересні 2021 року загалом складає 28 229,55 грн, а тому, враховуючи сплату відповідачем 28 229,51 грн за квітень-вересень 2021 року, арифметично правильна сума боргу складає 0,04 грн, як сума частково неоплачених орендних платежів за червень та вересень 2021 року.
Беручи до уваги наведене вище, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач орендну плату за заявлений період користування майном балансоутримувачу сплатив частково, а також враховуючи встановлений судом арифметично привальний розмір боргу, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 28 229,55 грн основного боргу підлягає задоволенню, як така що доведена позивачем належними доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем, частково у розмірі 0,04 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням орендарем своїх грошових зобов'язань за договором оренди із внесення орендної плати балансоутримувачу та порушенням строків виконання відповідного грошового обов'язку, позивач просить суд стягнути з відповідача:
- 2 822,96 грн 10% штрафу, нарахованого у порядку п. 3.8. договору оренди на 28 229,55 грн сукупної заборгованості за період квітень - вересень 2021 року;
- 1 303,44 грн пені, 238,97 грн 3% річних, 428,70 грн інфляційних втрат, нарахованих:
з 16.05.2021 по 11.11.2021 на 4 639,77 грн заборгованості за квітень 2021 року;
з 16.06.2021 по 11.11.2021 на 4 700,08 грн заборгованості за травень 2021 року;
з 16.07.2021 по 11.11.2021 на 4 709,50 грн заборгованості за червень 2021 року;
з 16.08.2021 по 11.11.2021 на 4 714,20 грн заборгованості за липень 2021 року;
з 16.09.2021 по 11.11.2021 на 4 704,76 грн заборгованості за серпень 2021 року;
з 16.10.2021 по 11.11.2021 на 4 761,24 грн заборгованість за вересень 2021 року.
Заперечуючи проти вказаних вище вимог, відповідач зазначив, що позивач не є стороною договору оренди, а тому такий правочин не може вважатися правочином, вчиненим у письмовій формі між ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” та ТОВ “Аерохендлінг” щодо забезпечення 30% орендної плати пенею та штрафом згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, тоді як відсутні докази вчинення між сторонами інших правочинів для забезпечення відповідного зобов'язання зі сплати 30% орендної плати.
Отже, на переконання відповідача, у позивача відсутні підстави для стягнення сум пені та штрафу.
Також, посилаючись на п. 3.3. договору оренди, відповідач зауважив на безпідставність нарахування інфляційних втрат на суми орендної плати, які вже відкориговані на індекс інфляції. Вказана позиція, за доводами відповідача, підтверджена у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2010 у справі № 40/300.
Також, на переконання позивача, рахунки ним виставлено правильно, а згідно п. 3.11 договору оренди наявні підстави для нарахування та стягнення з відповідача усіх заявлених сум, зокрема штрафу.
Приписами ст. ст. 546, 549, 551, 611 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 3.7 договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Приписами ст. ст. 598, 599, 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи вказані вище законодавчі приписи та обставини необхідності зменшення відповідачу орендної плати на 50%, а також проведення відповідачем 13.05.2021 оплати за квітень 2021 у повному обсязі; 14.06.2021 оплати за травень 2021 у повному обсязі; 14.07.2021 часткової оплати за червень 2021 в розмірі 4 709,47 грн; 12.08.2021 оплати за липень 2021 у повному обсязі; 14.09.2021 оплати за серпень 2021 у повному обсязі та 12.10.2021 часткової оплати за вересень 2021 в розмірі 4 761,21 грн, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат на суми, по сплаті яких відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов'язання, а тому здійснював обрахунок відповідно заявлених до стягнення сум в межах вказаних позивачем періодів, з урахуванням відповідно встановлених обставин справи:
з 16.07.2021 по 11.11.2021 на 0,02 грн заборгованості за червень 2021 року;
з 16.10.2021 по 11.11.2021 на 0,02 грн заборгованості за вересень 2021 року.
Оскільки арифметично правильний розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, обрахований судом в межах заявлених позивачем періодів з урахуванням законодавчих приписів та обставин справи, складає 0,00 грн, 0,00 грн та 0,00 грн відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 303,44 грн пені, 238,97 грн 3% річних, 428,70 грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Доводи позивача щодо правомірності здійсненого розрахунку, зокрема в частині сум орендної плати, на яку нараховано пеню, 3% річних та інфляційних втрат, спростовуються встановленими вище судом обставинами та зробленими на їх підставі висновками, у тому числі і щодо арифметично правильних сум орендної плати.
Заперечення ж відповідача щодо неможливості нарахування інфляційних втрат на суми орендної плати, яка вже відкоригована на індекс інфляції, судом визнаються безпідставними, оскільки право на нарахування інфляційних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає з моменту прострочення та триває до повного виконання грошового зобов'язання, тоді як згідно умов договору та Методики орендна плата за поточний місяць встановлюється шляхом коригування орендної плати за по передній місяць на індекс інфляції за наступний, а тому стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору та Методики не є тотожними поняттями.
В розрізі зазначеного вище суд звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, тоді як сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України є правовим наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Посилання відповідача, щодо питання нарахування інфляційних втрат, на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України, відхиляються судом оскільки обставини в указаній справі не є релевантними для вирішення цієї справи, тоді як зазначалось вище, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, а оцінка відповідно спірних правовідносин здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.
Що ж до вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 822,96 грн 10% штрафу, нарахованого у порядку п. 3.8. договору оренди на 28 229,55 грн сукупної заборгованості за квітень-вересень 2021 року, слід зазначити таке.
З огляду на вказані вище судом приписи ст. ст. 546, 549, 551, 611 ЦК України неустойка, зокрема, штраф може стягуватись виключно у випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено відповідною неустойкою у чинному договорі, тобто таке забезпечення встановлено за згодою сторін чи законом, а також якщо договором чи законом встановлено розмір відповідної штрафної санкції.
Так, положеннями пункту 3.8. договору оренди, на який як на правову підставу стягнення штрафу посилається позивач, передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Втім вказаний вище пункт договору оренди не встановлює відповідальності орендаря, тобто відповідача, у вигляді сплати штрафу за порушення останнім обов'язку по сплаті 30% орендної плати на користь позивача, як балансоутримувача, а тому, оскільки балансоутримувач не є стороною договору оренди, суд дійшов висновку, що відповідним договором не забезпечено таким видом неустойки як штраф виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем.
Водночас суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що:
- господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань поділяється на встановлену законом і договірну, а необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 (провадження № 12-117гс19);
- умовами договору оренди позивача не визначено, як відповідну управнену сторону такого правочину в частині забезпечення зобов'язання відповідача зі сплати 30% орендної плати на рахунок балансоутримувача, тоді як саме лише визначення пунктом 3.7. договору права балансоутримувача на отримання 30% орендної плати з урахуванням пені не свідчить про поширення відповідних умов і на пункт 3.8. договору та визначення отримувачем штрафу балансоутримувача.
Також, не встановлює відповідальності орендаря у вигляді сплати штрафу за порушення останнім обов'язку по сплаті 30% орендної плати на користь позивача і пункт 3.11. договору оренди, оскільки такий пункт містить загальне посилання на обов'язок орендаря сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу заборгованість за орендною платою з урахування санкцій, що не свідчить про погодження сторонами договору оренди - ФДМ України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та відповідачем забезпечення штрафом зобов'язання по сплаті саме балансоутримувачу 30% орендної плати.
Доказів же укладення між позивачем та відповідачем у письмовій формі іншого правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання перед балансоутримувачем за договором оренди не надано, як і не доведено забезпечення виконання такого зобов'язання законом.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як сплата штрафу, у тому числі у розмірі 10% згідно п. 3.8. договору оренди, за прострочення сплати балансоутримувачу 30% орендної плати, як наслідок - про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 822,96 грн 10% штрафу.
Витрати позивача по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін, позивача та відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг” (“Бориспіль” Міжнародний державний аеропорт, Бориспіль-7, Бориспільський р-н, Київська обл., 08301, ідентифікаційний код 32614518) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, ідентифікаційний код 20572069) 0 (нуль) грн 04 коп. основного боргу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 22.02.2022.
Суддя П.В.Горбасенко