вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2022 р. Справа № 911/2945/21
За позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс", 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 25-Б
до Фізичної особи-підприємця Волобуєва Романа Геннадійовича, АДРЕСА_1
про стягнення 37 089,04 грн заборгованості за договором № 067 від 01.11.2019
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання М.Г. Байдрелова
за участю представників сторін:
від позивача: Грегуль А.О. (дов. № 110/306-3 від 05.01.2022);
від відповідача: Волобуєв Р.Г. (паспорт серія НОМЕР_1 від 31.05.1997).
суть спору:
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Волобуєва Романа Геннадійовича про стягнення заборгованості за договором № 067 від 01.11.2019 в розмірі 37 089,04грн, з яких 33 750,00грн основний борг, 2 460,00грн інфляційні та 879,04грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної компенсації позивачу за утримання в належному стані холів будинків, в місцях розміщення ФОП Волобуєвим Р.Г. інформаційних засобів. Так, заявником зазначено, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" є комунальним підприємством, предметом діяльності якого, зокрема, є надання житлово-комунальних послуг населенню по утриманню будинків та прибудинкової території в належному стані, у зв'язку із цим у нього на обслуговуванні перебувають житлові будинки за адресами: вул. Верховної Ради, 21-Б; вул. Крушельницької, 15, 15-Б; вул. Краківська, 13-А; вул. Мініна, 9; вул. Інженера Бородіна, 6, 6-А (колишня назва - Сергія Лазо); вул. Макаренка, 1-А; вул. Г.Хоткевича, 8 (колишня назва - Червоногвардійська); вул. Митрополита А.Шетицького, 10 (колишня назва - Луначарського); вул. Нестайка Всеволода, 8 (колишня назва - Мильчакова); вул. Дніпровська Набережна, 19, 25; вул. Урлівська, 11/44, 21-А, 23-Г; вул. Коперника, 3; вул. Гарматна, 20; пров. Моторний, 9; вул. Червоноткацька, 16-Б. А оскільки згідно умов договору № 067 від 01.11.2019 ФОП Волобуєв Р.Г. має виключне право на розміщення рекламоносіїв у всіх вищеперелічених будинках, у останнього виникла заборгованість у зв'язку неоплатою наданих позивачем послуг.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву та, при необхідності, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.
27 жовтня 2021 року до відділу діловодства Господарського суду Київської області від ФОП Волобуєва Р.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач позовні вимоги не визнає та просить розгляд справи проводити за участю відповідача.
Ухвалою суду від 29.11.2021 клопотання відповідача було задоволено та призначено розгляд справи в судовому засіданні.
01 листопада 2021 року до господарського суду від ФОП Волобуєва Р.Г. надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 25 151,00грн.
Свої зустрічні позовні вимоги ФОП Волобуєв Р.Г. обґрунтовував тим, що КП "Житло-Сервіс" не мав підстав укладати договір на встановлення рекламних носіїв в житлових будинках (за переліком вище), оскільки згідно Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники будинку приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком, у зв'язку з чим до їх повноважень належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, в тому числі укладання договорів. Відповідно, КП "Житло-Сервіс" безпідставно отримало від ФОП Волобуєва Р.Г. за період з 01.11.2019 по 05.10.2020 кошти в розмірі 25 151,00 грн за договором № 067 від 01.11.2019.
Матеріали зустрічної позовної заяви на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України були повернуті ФОП Волобуєву Р.Г. ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2021 у зв'язку з недотриманням процесуальних вимог законодавства.
10 листопада 2021 року від позивача надійшла заява з додатковим письмовим обґрунтуванням позовних вимог та доказами, які подані на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2021.
До канцелярії господарського суду 03.12.2021 та 17.01.2022 відповідачем були подані клопотання про долучення доказів до відзиву на позовну заяву.
18 січня 2021 року канцелярією господарського суду було зареєстровано заяву Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" про збільшення позовних вимог.
В судовому засіданні 20.01.2022 суд протокольною ухвалою залишив заяву позивача про збільшення позовних вимог без розгляду, оскільки заява не містила ані власноручного підпису представника позивача, ані відмітки про накладення електронного цифрового підпису, зазначивши, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника); якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).
02 лютого 2022 року до відділу діловодства господарського суду від Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" надійшла заява, відповідно до якої заявник просив суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 400,00 грн.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За результатами судового засідання 03.02.2022, після дослідження матеріалів справи та заслухавши пояснення сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд
встановив:
Відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Як передбачає стаття 5 зазначеного Закону, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" створено відповідно до рішення Київської міської ради від 08.06.2000 № 183/904, метою діяльності якого є задоволення потреб фізичних і юридичних осіб щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту житлових і нежитлових приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, отримання прибутку від своєї діяльності, замовлення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту (пункт 2.1 Статуту).
Положеннями пунктів 1, 3, 5-8 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено:
- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири; у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна;
- співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;
- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
- управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб;
- управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" є експлуатуючою організацією по наданню житлово-комунальних послуг населенню по утриманню будинків, що знаходяться за адресами: б-р Верховної Ради, 21-Б; вул. Крушельницької, 15, 15-Б; вул. Краківська, 13-А; вул. Мініна, 9; вул. Інженера Бородіна, 6, 6-А (колишня назва - Сергія Лазо); вул. Макаренка, 1-А; вул. Г.Хоткевича, 8 (колишня назва - Червоногвардійська); вул. Митрополита А.Шетицького, 10 (колишня назва - Луначарського); вул. Нестайка Всеволода, 8 (колишня назва - Мильчакова); вул. Дніпровська Набережна, 19, 25; вул. Урлівська, 11/44, 21-А, 23-Г; вул. Коперника, 3; вул. Гарматна, 20; пров. Моторний, 9; вул. Червоноткацька, 16-Б. Копії наказів Головного управління житлового забезпечення (виконавчого органу) Київської міської державної адміністрації (№ 296 від 06.08.2001, № 212 від 03.12.2009, № 38 від 17.04.2012, № 60 від 16.10.2012, № 163 від 02.08.2004, № 2 від 10.01.2008, № 277 від 05.11.2008, № 124 від 28.05.2008, № 1 від 10.01.2008, № 14 від 31.05.2017), актів приймання-передачі об'єктів в експлуатацію (від 13.10.2017, від 23.05.2018, від 17.05.2017), розпоряджень Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (№ 447 від 12.08.2013, № 213 від 22.05.2014, № 1599 від 28.12.2006), розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (№ 682 від 25.11.2016), відповідно до яких вказані житлові будинки були передані на обслуговування Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс", містяться в матеріалах справи.
01 листопада 2019 року між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (Сторона 1, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Волобуєвим Романом Геннадійовичем (Сторона 2, відповідач) було укладено договір № 067, предметом якого є співробітництво в сфері послуг з метою покращення обслуговування населення, шляхом встановлення інформаційних стендів у відповідних будинках (далі - інформаційна вивіска/обладнання/рекламоносій). Під інформаційним стендом сторони розуміють табличку зовнішнім розміром 594*841 мм (пункт 1.1 Договору).
Згідно з пунктом 1.2 Договору Сторона 2 здійснює оплату за цим Договором шляхом компенсації Стороні 1 вартості експлуатаційних послуг для утримання в належному стані холів будинків, в місці розміщення інформаційних засобів в порядку та на умовах, визначених даним Договором.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що щомісячний розмір плати, яку сплачує Сторона 2, як компенсація Стороні 1 вартості експлуатаційних послуг для утримання в належному стані холів будинків за розміщення на ній 1 (одного) рекламоносія, визначається сторонами у Додатку № 2 до Договору.
Відповідно до пункту 3.2 Договору щомісячна оплата компенсації вартості експлуатаційних послуг для утримання в належному стані холів будинків за розміщення на них рекламоносіїв проводиться в повному обсязі Стороною 2 самостійно на розрахунковий рахунок Сторони 1 не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, за умови підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.
Договір укладений на строк з 01.11.2019 по 01.11.2020. У випадку відсутності письмової заяви, надісланої поштовим зв'язком сторонами про припинення цього Договору за один місяці до закінчення його терміну дії, Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, на тих же умовах, які передбачені цим Договором (пункти 5.1, 5.2 Договору).
Судом встановлено, що договір підписаний зі Сторони 1 директором С.Бовсуновським та зі Сторони 2 Р.Волобуєвим, засвідчений печаткою Комунального підприємства.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору сторони погодили, що на період дії договору № 067 від 01.11.2019 КП "Житло-Сервіс" надає ФОП Волобуєву Р.Г. виключне право на розміщення рекламоносіїв у будинках, а саме: б-р Верховної Ради, 21-Б; вул. Крушельницької, 15, 15-Б; вул. Краківська, 13-А; вул. Мініна, 9; вул. Інженера Бородіна, 6, 6-А (колишня назва - Сергія Лазо); вул. Макаренка, 1-А; вул. Г.Хоткевича, 8 (колишня назва - Червоногвардійська); вул. Митрополита А.Шетицького, 10 (колишня назва - Луначарського); вул. Нестайка Всеволода, 8 (колишня назва - Мильчакова); вул. Дніпровська Набережна, 19, 25; вул. Урлівська, 11/44, 21-А, 23-Г; вул. Коперника, 3; вул. Гарматна, 20; пров. Моторний, 9; вул. Червоноткацька, 16-Б.
Відповідно до Додатку № 2 до Договору - Акт встановлення рекламо носіїв - сторонами підтверджено, що ФОП Волобуєвим Р.Г. були встановлені рекламоносії у кількості 25 шт. та в будинках за переліком на загальну суму платежу за один місяць - 3 750,00 грн, тобто, як вбачається з акта, за розміщення 1 рекламоносія сума становить 150,00 грн з ПДВ за місяць.
Позивач зазначає, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, з урахуванням часткової оплати, у останнього за період з січня по грудень 2020 року виникла заборгованість по оплаті послуг в сумі 33 750,00 грн, що послугувало зверненню до суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує про існування договору № 067 від 01.11.2019, зокрема, підтверджує, що ним було розміщено рекламоносії у будинках за згаданими вище адресами.
Тобто, відповідач отримував послуги від позивача на підставі умов договору № 067 від 01.11.2019.
Однак, відповідач стверджує, що КП "Житло-Сервіс" не мало правових підстав укладати договір про розміщення рекламних конструкцій, оскільки відповідно до положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
За твердженнями відповідача, рішення щодо управління багатоквартирним будинком приймаються шляхом зборів співвласників або ОСББ, а не КП "Житло-Сервіс", яке порушуючи законодавчі норми безпідставно отримало від відповідача за період з 01.11.2019 по 05.10.2020 кошти в розмірі 25 151,00 грн за договором № 067 від 01.11.2019.
Суд зазначає, що вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів були підставою звернення відповідача із зустрічними позовними вимогами в межах даної справи, однак встановивши процесуальні порушення при подачі зустрічного позову судом було повернуто матеріали зустрічної позовної заяви.
Так, відповідачем долучено до матеріалів справи ряд договорів, укладених між ним та ОСББ "Набережна-25" (договір № 008 від 15.09.2021), ОСББ "Хоткевича 8" (договір № 003 від 01.11.2020), ОСББ "Краківська-13-А" (договір № 009 від 01.11.2021), ОСББ "Крушельницької-15А" (договір № 005 від 01.02.2021), ОСББ "Моторний 9 та 9а" (договір № 013 від 01.11.2021), ОСББ "Урлівська 11/44" (договір № 037 від 01.02.2021), ОСББ "БВР-21Б" (договір № 007 від 01.09.2021), ОСББ "Мініна 9" (договір № 010 від 01.11.2021).
Предметом вказаних договорів є співробітництво в сфері послуг з метою покращення обслуговування населення, шляхом встановлення інформаційних стендів у відповідних будинках.
Із долучених відповідачем договорів про розміщення рекламоносіїв, які були укладені ФОП Волобуєвим Р.Г. із Об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ), вбачається, що у більшості спірних житлових будинків утворено Об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків.
Цивільний кодекс України передбачає, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку (частина друга статті 382).
Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків); таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту (стаття 385 Цивільного кодексу України).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно зі статтею 4 наведеного Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об'єднання. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Як визначено статтею 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема, укладати договори (стаття 16 Закону).
З огляду на законодавчі норми співвласники багатоквартирних будинків не позбавлені права створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до закону, та як наслідок господарської діяльності укладати від свого імені договори.
Однак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 067 від 01.11.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який недійсним у судовому порядку не визнавався.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, в силу статті 629 Цивільного кодексу України договір № 067 від 01.11.2019 є обов'язковим для виконання сторонами, а тому зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Варто також зазначити, що матеріали справи не містять доказів щодо дострокового розірвання договору, як то передбачено умовами договору: пункт 5.2.1 - за згодою сторін після письмового попередження другої сторони не менше як за 1 місяць; пункт 5.7 - за волевиявленням Сторони 2 у випадку відсутності подальшої зацікавленості в розміщенні інформаційних стендів.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (стаття 901 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням пунктів 1.1, 3.1, 3.2 договору, пункту 1 Додатку 2 до договору (акт встановлення рекламоносіїв) за встановлення інформаційних стендів Сторона 2 компенсує Стороні 1 щомісячний платіж у розмірі 3 750,00 грн не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Однак, відповідач в спірний період дії договору не виконав належним чином зобов'язання щодо компенсації Стороні 1 вартості експлуатаційних послуг для утримання в належному стані холів будинків в місцях розміщення Стороною 2 інформаційних засобів відповідно умов договору.
Матеріали справи підтверджують лише часткову компенсацію відповідачем вказаних витрат в загальній сумі 18 750,00 грн (платіжне доручення № 69 від 05.03.2020 та № 139 від 05.10.2020).
Докази здійснення відповідачем повної компенсації за період з січня по грудень 2020 року в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.
Посилання відповідача на те, що в ряді будинків рекламо носії були зняті невдовзі після їх встановлення, суд не приймає до уваги по причині відсутності належних доказів.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Судом встановлено, що договори, які укладені між ФОП Волобуєвим Р.Г. та ОСББ, окрім договору № 003 з ОСББ "Хоткевича 8", укладені протягом 2021-2022 років, тобто, не в період спірних взаємовідносин позивача та відповідача за договором № 067 від 01.11.2019, відповідно жодним чином не впливають на правовідносини сторін за заявлений позивачем період заборгованості перед ним за надані послуги.
Період заборгованості за договором № 067 від 01.11.2019 визначений позивачем з січня 2020 року по грудень 2020 року.
Щодо договору № 003 від 01.11.2020, укладеного між ФОП Волобуєвим Р.Г. та ОСББ "Хоткевича 8", судом встановлено, що правочин укладено та діє з 01.06.2020 до 01.06.2021, згідно пункту 5.1 вказаного договору.
Строк договору є однією із складових його змісту. Строком є термін дії певного договору. Протягом строку дії договору сторони мають права і повинні виконувати свої обов'язки, які обумовлені предметом того чи іншого договору. Строк дії договору визначається сторонами на їх власний розсуд, за винятком випадків, коли законом передбачено конкретний строк дії того чи іншого виду договорів.
Частина друга статті 631 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило щодо моменту набрання чинності договором, в той же час закон дозволяє сторонам домовитись про те, що умови договору застосовуються й до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Відповідно до абзацу 3 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Отже, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що ОСББ "Хоткевича 8" зареєстровано 27.02.2020, та відповідно до вищезгаданих положень законодавства останнім взято на себе функції з управління багатоквартирного будинку за адресою вул. Г.Хоткевича, 8.
Суд, враховуючи проблематику концепції управління житлового фонду, що полягає у невизначеності чіткої форми діяльності управителів (системи комунальних структур та розвиток системи ОСББ), доходить висновку, що компенсація Комунальному підприємству вартості експлуатаційних послуг для утримання в належному стані холів будинку, в місці розміщення інформаційних засобів відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Г.Хоткевича, 8, де відповідно до вимог чинного законодавства створено Об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків "Хоткевича 8", за період з червня по грудень 2020 року (період дії договору № 003 від 01.11.2020) призведе до подвійної компенсації відповідачем одного і того виду зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині компенсації вартості експлуатаційних послуг для утримання в належному стані холів будинку в місці розміщення інформаційних засобів відповідачем за адресою: м. Київ, вул. Г.Хоткевича, буд. 8 починаючи з червня 2020 року, оскільки в цей період діяв договір № 003 від 01.11.2020, укладений між ФОП Волобуєвим Р.Г. та ОСББ "Хоткевича 8".
З огляду на вищенаведене та встановлення факту неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 067 від 01.11.2019 за період з січня 2020 року по грудень 2020 року, за виключенням періоду дії договору № 003 від 01.11.2020, судом встановлено, що сума заборгованості з компенсації позивачу становить 32 700,00 грн (-1 050,00 грн (150,00 грн*7 міс. Будинку за адресою: вул. Хоткевича, 8).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 460,00 грн інфляційних втрат та 879,04 грн 3% річних.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Враховуючи часткове задоволення суми основного боргу, заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають перерахунку.
Однак, за перерахунком суду, суми інфляційних втрат та 3% річних за прострочення відповідачем компенсації вартості послуг за загальний період прострочення з січня 2020 року по грудень 2020 року становлять 2 686,39 грн та 897,64 грн, а оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України), тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 460,00 грн інфляційних втрат та 879,04 грн 3% річних підлягають задоволенню повністю в заявлених розмірах.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню у розмірі 32 700,00 грн.
Твердження відповідача, що договір № 067 від 01.11.2019 достроково розірвано 01.06.2021 згідно пункту 5.2.3 Договору, який передбачає дострокове розірвання договору у разі відсутності оплати за цим договором протягом трьох місяців підряд, суд не приймає до уваги, оскільки спірний період, за який позивач просить стягнути заборгованість, передує визначеній відповідачем даті ймовірного розірвання правочину. Закон не передбачає випадків "автоматичного" розірвання договору. Докази розірвання сторонами Договору у встановленому законом порядку відсутні.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" у позовній заяві, яка є першою заявою по суті спору, визначено складову судових витрат: 2 270,00грн судового збору та 1 500,00 грн витрат на правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів позовної заяви було долучено: копію договору № 17-21 про надання правничої допомоги від 02.02.2021, укладений між позивачем та АО "Шенлі" разом із додатком № 1 (вартість послуг); детальний опис робіт (наданих послуг) за позовом КП "Житло-Сервіс" до ФОП Волобуєва Р.Г. про стягнення заборгованості (вартість робіт визначено 1500,00 грн); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000381 від 17.12.2018; копію довіреності № 110/306-25 від 12.01.2021; копію акта виконаних робіт за червень 2021 року по договору про надання правничої допомоги № 17-21 від 02.02.2021 разом із додатком № 01 до цього акта; банківську виписку про сплату.
Окрім того, 02.02.2022 позивачем до суду подано заяву, відповідно до якої позивач збільшив суму судових витрат до 5 400,00 грн та просив покласти їх на відповідача. До заяви долучено детальний опис робіт (наданих послуг) у справі № 911/2945/21 (вартість робіт визначено 5400,00грн), копію додаткової угоди № 1 від 31.12.2021 до договору, копію договору від 13.07.2021 № 02 про залучення адвоката для надання послуг за договором № 17-21 від 02.02.2021, копію наказу про прийняття на роботу та копію довіреності № 110/306-3 від 05.01.2022.
Із долученого детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатом було виконано наступні послуги:
- підготовка і подання позовної заяви, що включає аналіз документів, вибір правової позиції, підготовка позовної заяви разом з додатками, розрахунок збитків від інфляції та трьох відсотків річних - 1 500,00 грн;
- винагорода за представництво у суді першої інстанції 20.12.2021 (участь у судовому засіданні по справі № 753/3379/21 у Дарницькому районному суді м. Києва) - 1 300,00 грн;
- винагорода за представництво у суді першої інстанції 20.01.2022 (участь у судовому засіданні по справі № 753/3379/21 у Дарницькому районному суді м. Києва) - 1 300,00 грн;
- винагорода за представництво у суді першої інстанції 03.02.2022 (участь у судовому засіданні по справі № 753/3379/21 у Дарницькому районному суді м. Києва) - 1 300,00 грн.
Разом з тим, судом встановлено, що сума правової допомоги у розмірі 3 900,00 грн, заявлена позивачем в якості компенсації винагороди за представництво адвокатом інтересів останнього в суді першої інстанції, а саме 20.12.2021, 20.01.2022 та 03.02.2022, не стосуються цієї справи, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення заявленої вимоги.
Відтак вартість дійсно наданої правової допомоги, що підтверджується належними та допустимими доказами, складає 1 500,00 грн.
Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог судові витрати підлягають перерахунку пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням викладеного відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в частині наданих послуг правничої допомоги підлягають відшкодуванню в розмірі 1 457,54 грн.
Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Волобуєва Романа Геннадійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (02081, місто Київ, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 25-Б, код 31025659) 36 039 (тридцять шість тисяч тридцять дев'ять) грн. 04 коп (з яких 32 700,00 грн борг, 2 460,00 інфляційні, 879,04 грн 3% річних) та 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору і 1 457 (одна тисяча чотириста п'ятдесят сім) грн. 54 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 21.02.2022