ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.11.2021Справа № 910/9886/21
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з додатковою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"
про стягнення збитків у розмірі 311 005 829,07 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 01.11.2021,
У червні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості в розмірі 311 005 829,07 грн за період з грудня 2019 року по вересень 2020 року включно, з яких: 264 937 184,41 грн основного боргу, пеня у розмірі 2 693 492,44 грн, три проценти річних у розмірі 10 722 755,45 грн та 32 652 396,77 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов'язків за договором № 1097/1920-ЕЕ-41 постачання природного газу від 27.09.2019.
Ухвалою від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/9886/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.07.2021 та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
У підготовчих засіданнях 12.07.2021 та 28.07.2021 було оголошено перерви до 28.07.2021 та 26.08.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці судове засідання, призначене на 26.08.2021 перенесено на 02.09.2021.
12.08.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
17.08.2021 на офіційну електронну поштову адресу суду надійшли заперечення відповідача проти доводів позивача.
25.08.2021 до суду надійшли заперечення позивача.
У судове засідання 02.09.2021 прибули представники сторін та надали пояснення.
Судом було поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.
За наслідками судового засідання 02.09.2021 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.09.2021.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці судове засідання 27.09.2021 не відбулось та ухвалою суду від 30.09.2021 розгляд справи по суті був призначений на 25.10.2021.
25.10.2021 суд оголосив перерву до 01.11.2021 з метою надання позивачем письмових пояснень щодо методики розрахунку суми боргу.
26.10.2021 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення щодо методики розрахунку суми боргу.
29.10.2021 від відповідача через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення.
01.11.2021 до початку судового засідання від Товариства надійшла заява про відстрочення виконання рішення на один рік.
Під час судового засідання 01.11.2021 представник позивача виступила з заключним словом, позов просила задовольнити в повному обсязі.
У свою чергу представники відповідача просили в задоволенні позову відмовити, а в разі задоволення позову відстрочити його виконання.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-Реконструкція» 27.09.2019 був укладений договір № 1097/1920-ЕЕ-41 постачання природного газу (далі - договір).
До договору було укладено додаткові угоди №1 від 28.10.2019, №2 від 30.10.2019, №3 від 28.11.2019, №4 від 28.11.2019, №5 від 09.12.2019, №6 від 20.12.2020, №7 від 27.12.2020, №8 від 28.01.2020, №9 від 30.01.2020, №10 від 24.02.2020, №11 від 28.02.2020, №12 від 23.03.2020, №13 від 31.03.2020, №14 від 30.04.2020, №15 від 30.04.2020, №16 від 22.05.2020, №17 від 29.05.2020, №18 від 22.06.2020, №19 від 30.06.2020, №20 від 22.07.2020, №21 від 31.07.2020, №22 від 31.07.2020, №23 від 25.08.2020, №24 від 31.08.2020, якими змінювалися періоди постачання природного газу, обсяги газу, порядок та умови передачі природного газу, ціна газу, розмір пені, пролонгувався строк дії договору відповідно до періодів передачі газу, тощо.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача у період грудень 2019 року, січня-вересня 2020 року природний газ на загальну суму 447 683 664,80 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, що додані до цього позову.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Станом на 31.04.2021 відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати вартості використаного природного газу внаслідок чого за ним рахується заборгованість, що становить 264 937 184,41 грн. Вказані обставини стали підставою звернення із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу Компанія також просить суд стягнути з Товариства 2 693 492,44 грн пені, 10 722 755,45 грн три проценти річних та 32 652 396,77 грн інфляційних втрат.
Товариство в своєму відзиві заперечує проти задоволення позову та зазначає, що оскільки відповідач не є кінцевим споживачем природного газу, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання електричної і теплової енергії споживачам, здійснення оплати поставленого позивачем газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», а в умовах утвореної ДП «Енергоринок» заборгованості ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» фактично позбавлене можливості своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки перед Компанією. Також відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені та відстрочити виконання рішення на один рік.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно із абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (статті 626 ЦК України).
Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вказано судом вище, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання обов'язку з оплати поставленого природного газу в повному обсязі у грудні 2019 року, січні-вересні 2020 року, за відповідачем обліковується заборгованість за спірними договорами в сумі 264 937 184,41 грн, яка не спростована Товариством, доказів сплати якої не надано до суду, а тому підлягає стягненню на користь позивача.
Крім суми основного боргу Компанія просила стягнути з відповідача на свою користь 2 693 492,44 грн пені за актами грудня 2019 року з 28.01.2020 по 17.04.2020, за актом січня 2020 року з 26.02.2020 по 17.04.2020, за актом лютого 2020 року з 26.03.2020 по 17.04.2020.
Відповідно до частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно частини 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 ЦК України).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
У той же час суд звертає увагу на положення частини 6 статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пункту 6.1 договору, Відповідач зобов'язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 17,8% річних (14,2% з 01.01.2020 ДУ №8), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т. ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат, збитків встановлюється тривалістю у 5 років (пунктом 9.3 договору).
Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в заявленому розмірі - 2 693 492,44 грн, а тому позовна вимога про стягнення з Товариства пені підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 10 722 755,45 грн три проценти річних та 32 652 396,77 грн інфляційних втрат.
Згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягають вказані компенсаційні платежі в заявленому розмірі - 10 722 755,45 грн три проценти річних та 32 652 396,77 грн інфляційних втрат.
У той же час, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені на 75 % та відстрочення виконання рішення
За приписами статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі 916/4692/15.
Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з приписами статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23.06.1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідно до статті 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Проте, наразі відповідачем належним чином доказово не обґрунтовано суду обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру пені. Отже, враховуючи баланс інтересів обох учасників судового процесу, з огляду на те, що фактично заява відповідача позбавлена належного доказового обґрунтування, остання підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Водночас, Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі статті 1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Товариство, звертаючись із заявою про відстрочення зазначає, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення (далі - Закон № 163 9-VIII). Вказаним Законом визначено організаційні та економічні заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу і поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, послуги його розподілу та транспортування.
Наведеним Законом визначається порядок урегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, зокрема заборгованості виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК ''Нафтогаз України'', у тому числі, проведення взаєморозрахунків із залученням коштів державного бюджету, реструктуризації залишку непогашеної заборгованості, списання пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість, що підлягає урегулюванню згідно із законом.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень доповнено положення Закону України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» шляхом визначення кредиторської заборгованості теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг (у тому числі заборгованість перед НАК "Нафтогаз України", право вимоги якої набуто шляхом заміни кредитора у зобов'язанні) такою, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1639-ІХ дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
У відповідності до положень частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України №1730-УШ:
кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість) підлягає реструктуризації; на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються; нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за договорами купівлі-продажу газу та договорами на транспортування, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури погашення заборгованості та не сплачені станом на розрахункову дату, підлягають списанню.
Відповідно до статті 3 Закону №1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства
Тобто, наведеними вище Законами визначається порядок урегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, зокрема заборгованості виробників теплової енергії та електричної енергії за природний газ, поставлений НАК «Нафтогаз України», у тому числі, проведення взаєморозрахунків із залученням коштів державного бюджету, реструктуризації залишку непогашеної заборгованості, списання пені, штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість, що підлягає урегулюванню згідно із законом.
Приписами частини другої статті 5 Закону України №1730-VIII передбачено, що реструктуризація заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення: на 72 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору - у разі відсутності забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості будь-яким видом забезпечення, передбаченим законодавством України, якщо загальний обсяг заборгованості такої теплопостачальної або теплогенеруючої організації за спожитий природний газ, яка підлягає реструктуризації відповідно до цього Закону, не перевищує 10 мільйонів гривень; на 84 календарні місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору, за умови забезпечення виконання зобов'язань теплопостачальної або теплогенеруючої організації за договором про реструктуризацію заборгованості на сум;/ реструктуризації згідно з частиною четвертою цієї статті.
Згідно з Ліцензійним реєстром Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг ТОВ «ЄВРО- РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виробником та постачальником теплової і електричної енергії, відповідно, підпадає під дію положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Відповідно до листа Міністерства розвитку громад та територій України від 23.10.2021 № 7/10.1/15927-21-21 для забезпечення виконання вимог Законів № 1639 та № 1730 у частині реструктуризації кредиторської заборгованості підприємств ТКЕ та ВКГ перед постачальниками природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи, теплогенеруючими організаціями (за покупну теплову енергію), постачальниками електричної енергії, електропостачальниками, операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов'язків за договорами на постачання: електричної енергії та про користування електричною енергією) відповідно, на засіданні Уряду 20.10.2021 прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - постанова) (набрання чинності відбулось 26.10.2021), розроблену Мінрегіоном, що дозволяє забезпечити:
- включення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, за заборгованістю, яка утворилась станом на 1 червня 2021 року за кожним кредитором окремо, що в свою чергу дозволить зупинити виконавчі провадження згідно із Законом № 1404;
- уніфікації правового оформлення договірних відносин між суб'єктами господарювання в частині реструктуризації кредиторської заборгованості підприємств теплоенергетики та водопровідно-каналізаційного господарства, відповідно до положень Закону № 1730, та своєчасного укладання відповідних договорів.
Для врегулювання боргів за механізмом реструктуризації основного боргу або виключно списання пені/штрафів (у разі його погашення до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів реструктуризації), підприємства мають включитися за кожним кредитором окремо до Реєстру, який веде Мінрегіон.
У 2017 році Відповідача включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за номером 190 (розміщено на сайті Міністерства розвитку громад та територій України за посиланням: https://www.minregion.gov.ua/wp-content/uploads/2020/09/reyestr_stanom-na-22.12.2020.pdf).
Вираховуючи вищенаведене, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» для подання до Міністерства розвитку громад та територій України готує необхідні документи та заяву про внесення змін до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Відповідно до приписів Закону №1730-УІП відповідні суми, що є предметом цього спору, мають бути врегульовані та реструктуризовані як це було визначено законодавцем.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, за змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Приписами частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Враховуючи вищевикладене, оскільки обставини, на які посилається Товариство у своїй заяві про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва ускладнюють його виконання, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення, а саме про відстрочення на шість місяців.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з додатковою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" про стягнення збитків у розмірі 311 005 829,07 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГНАТА ХОТКЕВИЧА, будинок 20; ідентифікаційний код 37739041 на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) 264 937 184,41 грн (двісті шістдесят чотири мільйони дев'ятсот тридцять сім тисяч сто вісімдесят чотири гривні 41 копійку) основного боргу, 2 693 492,44 грн (два мільйони шістсот дев'яносто три тисячі чотириста дев'яносто дві гривні 44 копійки) пені, 10 722 755,45 грн (десять мільйонів сімсот двадцять дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять гривень 45 копійок) три проценти річних, 32 652 396,77 грн (тридцять два мільйони шістсот п'ятдесят дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 77 копійок) інфляційних втрат та 794 500,00 грн (сімсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
4. Відстрочити виконання рішення на 6 (шість) місяців до 01.05.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10.02.2022.