22 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 320/14424/20
адміністративне провадження № К/990/4892/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач"
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року
у справі №320/14424/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 24.11.2020 №34, №35, №36, №37, якими застосовано до ТОВ "Ірпіньтеплопостач" штраф у розмірі 34 000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року, у задоволенні позову - відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач" подало до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач" повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
04 лютого 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач" повторно надійшла касаційна скарга.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 05.02.2019 у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі №807/242/14, від 10.11.2020 у справі №826/17770/18, від 23.01.2018 у справі №804/12558/14, від 04.09.2020 у справі №821/1274/18 стосовно того, що порушення умов та порядку прийняття контролюючим органом рішень про проведення перевірок є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування актів індивідуальної дії, прийнятих за результатом таких перевірок.
Так, скаржник зазначає, що у постановах від 05.02.2019 у справі № 821/1157/16, від 05.02.2019 у справі № 2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 у справі № 807/242/14 вказано, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд у постановах від 23.01.2018 у справі № 804/12558/14 та від 21.05.2020 у справі № 208/6557/16-а вказав, що у випадку незаконності перевірки прийнятий за результатами її проведення акт індивідуальної дії автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Верховний Суд в постанові від 26.02.2020 у справі № 826/7847/17 зазначив, що лише дотримання балансу публічних і приватних інтересів може бути належною підставою для проведення позапланової перевірки та оформлення її результатів, які створюють юридичні наслідки. Невиконання вимог законодавця щодо порядку здійснення державного контролю призводить до визнання перевірки незаконної та відсутності правових наслідків такої.
За твердженням скаржника, Суди попередніх інстанцій не врахували позиції Верховного суду, що порушення контролюючим органом умов та порядку призначення та проведення перевірки є достатньою підставою для визнання протиправним та скасування актів індивідуальної дії, прийнятих за результатом таких перевірок.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанову Верховного Суду, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частину, статтю), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судами без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
При цьому, зазначена підстава касаційного оскарження викладена без взаємозв'язку з обставинами даної справи, оскільки з оскаржуваних судових рішень вбачається, що планова або позапланова перевірка не проводилась (відповідач не міг розпочати позапланову перевірку внаслідок створення перешкод позивачем).
З огляду на зазначене, Суд визнає необґрунтованим посилання скаржника на наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також як на підставу касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій ТОВ «Ірпіньтеплопостач» посилається на п. З ч. 4 ст. 328 КАС України, та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч. 4 ст. 5 та ст. 6 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема про те, що не може вважатися належним повідомленням суб'єкта господарювання надсилання контролюючим органом письмового повідомлення про здійснення позапланової перевірки відповідно до ст. 6 вказаного Закону, оскільки ч. 4 ст. 5 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено надсилання письмового повідомлення про проведення перевірки лише у разі здійснення планового заходу з державного нагляду (контролю).
У випадку здійснення позапланового заходу контролю відповідно до ст. 6 вказаного Закону не передбачено надсилання контролюючим органом повідомлення про проведення позапланової перевірки.
Слід зазначити, що стаття 6 вказаного Закону має 5 частин та регулює позапланові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю), є загальною нормою. При цьому скаржником не обгрунтовано, щодо якої саме норми права (стаття, частина, пункт, абзац) необхідних висновок Верховного Суду, як застосували цю норму суди попередніх інстанцій та в чому їх помилки.
Разом з тим, при посиланні на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити норму права, яка на думку скаржника була невірно застосована судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень. Однак, як вбачається із оскаржуваних судових рішень, судами частина 4 статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не застосовувалась, а тому, в цій частині касаційна скарга викладена без взаємозв'язку з оскаржуваними судовими рішеннями.
Суд вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України.
У решті зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі №320/14424/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньтеплопостач" до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська