Справа № 640/8270/21
21 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. суддів Аліменка В.О., Костюк Л.О., перевіривши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2022 року у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відстрочення сплати судового збору - відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2022 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року залишено без руху, через її невідповідність вимогам ст. 295 КАС України, а саме, зокрема, запропоновано усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом документа про сплату судового збору в розмірі 3 405,00 грн., а також, заяви (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати докази на їх підтвердження.
На виконання вимог ухвали суду від 05 січня 2022 відповідачем подано заяву від 24.01.2022 року про усунення недоліків, до якої долучено копію платіжного доручення.
Також, апелянтом подано заяву від 17.01.2022 року, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження.
У вищевказаній заяві апелянт стверджує про те, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено конкретний строк (протягом 10 чи 30 днів) протягом якого може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції, а також, посилається на перебування на лікарняному у період з 16.12.2021 по 24.12.2021 відповідальної особи Сазонова Д.К. за подання апеляційної скарги.
Перевіривши подане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Посилання апелянта на те, що в рішенні суду першої інстанції не зазначено конкретний строк (протягом 10 чи 30 днів) протягом якого може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, суд першої інстанції зазначив, що рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими, зокрема, статтею 287 КАС України.
В свою чергу, Відповідно до частини 6 статті 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Оскільки, оскаржуване рішення відповідач отримав 08 грудня 2021 року, разом з тим, із апеляційною скаргою звернувся до суду засобами поштового зв'язку лише 28 грудня 2021 року, колегія суддів вважає, що апелянтом пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження.
Щодо посилання апелянта на перебування на лікарняному у період з 16.12.2021 по 24.12.2021 відповідальної особи Сазонова Д.К. за подання апеляційної скарги, слід зазначити наступне.
Колегія суддів зазначає, що неспроможність апелянта належним чином організувати роботу не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах установленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №500/1051/20, від 21 грудня 2020 року у справі №580/1020/19.
Також, вищезазначена обставина не може вважатися поважною причиною пропуску строку, оскільки, відповідач є суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, яка в штаті має не одного працівника на вчинення дій від імені установи.
Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладений у постанові від 19 вересня 2018 року у справі №826/3275/14.
Крім того, слід зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що наведені причини пропуску строку оскарження рішення не можуть бути визнані поважними та не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно до ст. 17 Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Колегія суддів, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі “Лелас проти Хорватії”, відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 15 липня 2021 року у справі №640/12477/19, від 24 березня 2021 року у справі №826/4763/17
Разом з тим, відповідач, при поданні апеляційної скарги не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 640/18290/19 зазначив наступне: «...Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними».
Отже, колегія суддів зазначає, що у даному конкретному випадку право доступу до суду не можна вважати порушеним, оскільки, відповідач мав можливість звернутись до суду в порядку та строки визначеному як процесуальним законодавством, так і судом. Адже національне процесуальне законодавство з регулювання цього питання є достатньо чітким для його розуміння та виконання, розумних сумнів у не відповідності вимогам «якості» закону не виникає, ознак свавільного втручання у справа заявника не вбачається.
З огляду на вказане, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 січня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем не виконана.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк, недоліки в апеляційній скарзі не усунув, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст., 299, 325, 328 КАС України, -
У задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Аліменко В.О.
Костюк Л.О.