Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/3508/2022
м. Київ Справа № 755/15456/21
17 лютого 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Ратушному А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Марфіної Н. В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом зняття з реєстраційного обліку,-
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом зняття з реєстраційного обліку.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Крім неї в даній квартирі зареєстровані треті особи у справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_2 .
Вказує на те, що відповідачка ОСОБА_2 вквартиріАДРЕСА_1 не проживає, за комунальні послуги не сплачує, а тому всі обов'язки по утриманню вкащаного житла несе вона, як власник житла. Зазначає, що вона не може належним чином користуватись та розпоряджатись своєю власністю у зв'язку з чим змушена була звернутись за захистом своїх інтересів до суду.
З огляду на вище викладене, просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні права власності та користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідачки ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у вказаній квартирі.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом зняття з реєстраційного обліку відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 29 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно встановлені дійсні обставини справи, висновки суду не грунтуються на вимогах закону, так як приймаючи рішення за її позовною заявою суд першої інстанції посилався на вимоги ч. 1 ст. 383 ЦК України.
Зазначає, що вона зверталась до суду з вимогою визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням з посиланням на ст. 391 ЦК України.
Не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що її позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки предметом позову є усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом зняття з реєстраційного обліку відповідачки, яка чинить їй перешкоди у користуванні і розпорядженні майном. Крім того, відповідачка не проживає в зазначеній квартирі. Звертає увагу, що будь яких угод, з приводу користування відповідачкою спірною квартирою вона з нею не укладала, окрім того відповідачка взагалі не є членом її сім'ї.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Циган Іван Михайлович повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала посилаючись на те, що вона вселилась у вказану квартиру в 2001 році в установленому законом порядку та постійно проживає у вказаній квартирі, а тому підстав для зняття її з реєстраційного обліку у даній квартирі немає.
Третя особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка також є законним представником неповнолітнього ОСОБА_5 , також підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарована) було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В., зареєстровано в реєстрі за № 3174 .
Відповідно до п. 1 зазначеного договору дарувальник подарував, а обдарована прийняла в дар належну дарувальнику на праві власності квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п.2 договору дарування, квартира належить дарувальнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого на Київській універсальній біржі 26 травня 1995 року за реєстраційним № 0390/3439, право власності на квартиру зареєстровано Бюро технічної інвентаризації м. Києва 21.07.1995 року та записано в реєстровій книзі за № 1762.
Пункт 3 договору дарування визначає, що за даними правовстановлюючих документів, вказаних в п.2 цього договору, відчужувана квартира загальною площею 32,08 кв.м., складається з однієї житлової кімнати, житловою площею -17,3 кв.м.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1 02.09.2021 року зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 .
Згідно копій довідок про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 11,14)
З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що вона з 27 лютого 2001 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
З копії паспорта ОСОБА_4 вбачається, що вона з 27 лютого 2001 року також зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на житлове приміщення шляхом зняття з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції посилався на те, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 72, 116, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи із того, що Закон України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про те, що вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 72, 116, 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України).
Аналізуючи наявні у справі докази у їх сукупності, виходячи з предмету позовних вимог, суд першої інстанції правильно послався в рішенні на те, що відповідачка ОСОБА_2 в установленому законом порядку не визнана такою, що втратила право користування жилим приміщення у спірній квартирі, а тому позовні вимоги власника квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 про усунення їй перешкод у користуванні вказаною квартирою шляхом зняття відповідачки ОСОБА_2 з реєстраційного обліку у вказаній квартирі задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 про те, що у даному позові вона зверталась до суду з вимогою визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням з посиланням на ст. 391 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що вона звернулась до суду першої інстанції з позовом в якому просила суд усунути їй перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідачки з реєстраційного обліку у зазначеній квартирі. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталась до суду з уточненою позовною заявою чи змінювала предмет, чи підстави позову.
Доводи апеляційної скарги позивачки про те, що вона, як власник спірної квартири, будь яких угод з приводу користування відповідачкою даною квартирою не укладала, відповідачка взагалі не є членом її сім'ї, а тому її позовні вимоги є обгрунтовані та підлягають задоволенню, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як з наявних у справі доказів та пояснень учасників справи достовірно встановлено, що відповідачка вселилась у спірну квартиру та була у ній зареєстрована 27 лютого 2001 року, як член сім'ї на той час власника квартири ОСОБА_3 , а тому набула права користування жилою площею у даній квартирі. В установленому законом порядку такою, що втратила право користування вказаною жилою площею не визнавалась, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність визначених законом підстав для зняття її з реєстраційного обліку у спірній квартирі.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року.
Головуючий: Судді: