Провадження 11-кп/824/780/2022 Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України
Справа № 939/1842/20 Головуючий у суді І інстанції - ОСОБА_1
16 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020110120000635, внесеного до ЄРДР 7 серпня 2020 року, про застосування примусових заходів медичного характеру до ОСОБА_6 за вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року,
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
захисника ОСОБА_10
законного представника особи, яка
вчинила суспільно-небезпечне діяння, ОСОБА_11
особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, ОСОБА_6
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року до ОСОБА_6 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Цією ж ухвалою вирішено питання речових доказів.
Не погоджуючись з ухвалою суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, виключивши з мотивувальної частини ухвали посилання суду на спрямованість умислу, мети і мотив його дій при вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. В іншій частині ухвалу залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає про те, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 66 від 26 серпня 2020 року ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих йому дій страждав і страждає в даний час на органічне ураження головного мозку змішаного ґенезу (раннього органічного ураження головного мозку та перенесеної в 2016 році важкої закритої черепно-мозкової травми) з вираженим зниженням інтелектуально-мнестичної діяльності та емоційно-вольовими розладами; під час скоєння інкримінованих йому дій не міг та не може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними; за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом; з урахуванням рівня його інтелектуального розвитку, індивідуально-психологічних особливостей та емоційно-вольової сфери не міг розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки; під час скоєння інкримінованих йому дій не перебував у стані фізіологічного афекту та у будь-якому іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість і поведінку.
Проте, суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали при викладенні фактичних обставин справи не врахував того факту, що здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, є невід'ємною ознакою, що характеризує суб'єкт злочину лише за критерієм осудності. У випадку вчинення суспільно-небезпечного діяння у стані неосудності можливо вести мову лише про те, чи мало воно місце. Проте,умисел, мотив та мета, як вольові ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, виключаються, й мають місце лише тоді, коли особа здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тому, на переконання прокурора, ухвала суду першої інстанції в частині наявності умислу та його спрямованості, мети і мотиву в діях ОСОБА_6 при вчиненні суспільно-небезпечного діяння підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, позицію учасників апеляційного розгляду на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги та розглянувши справу в її межах, колегія суддів доходить такого висновку.
Так, за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що 7 серпня 2020 року, приблизно, о 20.30 год. в с. Блиставиці Бородянського району Київської області ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу продовольчого магазину по вул. Ярослава Мудрого, 1, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок викрадення чужого майна, після спілкування з потерпілим ОСОБА_9 , шляхом ривка відкрито заволодів, а саме вирвав з рук ОСОБА_9 мобільний телефон «VIVO 1280» с/н НОМЕР_1 синього кольору та, продовжуючи свої суспільно небезпечні дії, з метою утримання майна потерпілого ОСОБА_6 , застосував відносно нього насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, а саме наніс один удар рукою потерпілому в голову і, заволодівши чужим майном, з місця вчинення суспільно небезпечного діяння втік, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 2999 гривень.
Допитавши ОСОБА_6 , потерпілого, свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що є доведеним вчинення ОСОБА_6 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 366 від 26 серпня 2020 року ОСОБА_6 :
- під час скоєння інкримінованих йому дій страждав і страждає в даний час на органічне ураження головного мозку змішаного ґенезу (раннього органічного ураження головного мозку та перенесеної в 2016 році важкої закритої черепно-мозкової травми) з вираженим зниженням інтелектуально-мнестичної діяльності та емоційно-вольовими розладами;
- під час скоєння інкримінованих йому дій не міг та не може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними;
- за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
- з урахуванням рівня його інтелектуального розвитку, індивідуально-психологічних особливостей та емоційно-вольової сфери не міг розуміти характер і фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки;
- під час скоєння інкримінованих йому дій не перебував у стані фізіологічного афекту та у будь-якому іншому емоційному стані, який міг би суттєво вплинути на його свідомість і поведінку (ас. 63-66 т.2)
За встановлених обставин висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_13 скоїв суспільно небезпечне діяння у стані неосудності є правильними з огляду на наявність психічного захворювання, яким він страждав у період інкримінованого йому діяння та в даний час страждає, що позбавляло його можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними в період інкримінованих діянь, а також останній не може усвідомлювати свої дії та керувати ними і на сьогоднішній день, тому суд обґрунтовано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 513 КПК України, застосував примусові заходи медичного характеру.
В апеляційній скарзі прокурора дії ОСОБА_6 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, не оспорюються, а, відтак, апеляційним судом не перевіряються.
Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час постановлення вироку судом першої інстанції.
Так, осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.
Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. Особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності, а може бути піддана за рішенням суду примусовим заходам медичного характеру.
Враховуючи положення статей 23, 24 КК України, умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
З огляду на те, що у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_6 під час скоєння інкримінованих йому дій не міг та не може в даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, суд першої інстанції помилково зазначив у своїй ухвалі про спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_6 при вчиненні суспільно небезпечних діянь, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України (з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок викрадення чужого майна, з метою утримання майна потерпілого тощо), оскільки, як обґрунтовано зазначено в апеляційній скарзі прокурора, мотив злочину, вмотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини і прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 3 ч. 1 ст. 413 КПК України підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що полягає в неправильному тлумаченні закону, яке суперечить його точному змісту.
За встановлених під час апеляційного розгляду обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи прокурора підлягають до задоволення, а ухвала суду - зміні, а саме, з мотивувальної частини ухвали суду першої інстанції необхідно виключити посилання на спрямованість умислу, мети і мотиву дій ОСОБА_6 при вчиненні суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України.
Будь-яких даних, які б свідчили про наявність при розгляді кримінального провадження істотних вимог норм кримінального процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування судового рішення у провадженні, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 26 жовтня 2021 року, якою застосовано до ОСОБА_6 за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, - змінити, виключивши з мотивувальної частини ухвали суду посилання суду на спрямованість умислу, мети і мотивів дій ОСОБА_6 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її оголошення.
Судді:
____________________ ________________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4