Справа № 758/12047/16-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3741/2022
16 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Кузьмич Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Дениса Михайловича, третя особа: Орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації права власності,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Головчака М.М.,-
встановив:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Просив: визнати протиправними дії та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Щелкова Д.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на користь ТОВ «Кей-Колект» індексний номер 29769491 від 26 травня 2016 року; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис № 14677629 про реєстрацію за ТОВ « Кей-Колект» права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , що здійснений 23 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М.; внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та реєстр прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державна реєстрація права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект» проведена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та без дозволу Органу опіки та піклування.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялися належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його безпідставності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду.
Встановлено, що 27 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11224158000.
Сума кредиту: 195 000,00 дол. США, що еквівалентно 984 750,00 грн.
Цільове призначення: придбання трьохкімнатної квартири.
27 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 65226, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно п. 1.2. договору іпотеки, ринкова вартість предмета іпотеки становить 1 127 160,00 грн.
Пунктом 4.2. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України підстав.
Розділ 5 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу, за умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11224158000 та договором іпотеки № 65226.
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23 травня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно якого проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Кей-Колект» на квартиру АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначив, що нотаріус не мав правових підстав для прийняття рішення про держану реєстрацію права власності. Окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, позивачу не було направлено повідомлення про перехід права власності, письмових вимог від іпотекодержателя позивач не отримував, погодження розміру заборгованості не відбувалося, не отримано дозвіл органу опіки та піклування. Крім того, спірна квартира підпадає під дію мораторію.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Законодавцем визначений як спосіб позасудового врегулювання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору.
Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 200/18401/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18091/18 від 02 вересня 2020 року у справі № 755/18777/18.
Іпотечний договір від 27 вересня 2007 року, а саме розділ 5 договору, містить іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».
Зазначене застереження надавало ТОВ «Кей-Колект» право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки у спосіб, встановлений ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до п. 61 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Матеріали справи містять повідомлення ТОВ «Кей-Колект» від 01 квітня 2014 року про намір звернути стягнення на предмет іпотеки.
Зазначене повідомлення отримано ОСОБА_1 28 квітня 2014 року, що підтверджується наявним у справі зворотнім повідомленням.
Встановлено, що неповнолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані у спірній квартирі 21 жовтня 2008 року, тобто після підписання іпотечного договору. Тому є безпідставними доводи позивача про порушення права неповнолітніх осіб на користування спірною квартирою.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» була проведена з дотриманням вимог договору про іпотеку та чинного законодавства.
13 квітня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, відповідно до якого Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п'ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX, тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року.
Отже, на момент ухвалення рішення судом першої інстанції Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не діяв.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження отримання повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів не приймає, оскільки матеріали справи містять зворотнє повідомлення про отримання ОСОБА_1 28 квітня 2014 року повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доказів на підтвердження того, що 28 квітня 2014 року ОСОБА_1 отримав не повідомлення про намір звернення стягнення на предмет іпотеки, а інший документ, матеріали справи не містять.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що нотаріусом не було перевірено наявність та розмір заборгованості позивача перед кредитором, колегія суддів відхиляє, оскільки для здійснення державної реєстрації права власності ТОВ «Кей-Колект» надало нотаріусу необхідний перелік документів. При цьому протягом тридцятиденного строку з моменту отримання попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавецем не вчинено жодних дій щодо усунення порушень чи надання доказів на підтвердження того, що заборгованість не є безспірною.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 10 листопада 2021 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування або зміни за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко