ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 826/10409/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Державного бюро розслідувань (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Державного бюро розслідувань (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати неправомірною дію Конкурсної комісії №1 Державного бюро розслідувань з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань в частині нерозгляду документів та неприйняття рішення щодо участі у конкурсі ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Конкурсну комісію №1 Державного бюро розслідувань з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у Державному бюро розслідувань вчинити дії, а саме розглянути документи ОСОБА_1 , забезпечити можливість ОСОБА_1 скласти пропущені з вини Комісії етапи Конкурсу та забезпечити його подальшу участь у Конкурсі на загальних підставах.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що всупереч регламентованим правилам прийому та розгляду документів, відповідачем документи не були розглянуті, чим позбавлено позивача можливості у взятті участі у відкритому конкурсі на рівні з іншими кандидатами на зайняття вакантних посад у Державному бюро розслідувань.
При цьому, позивач стверджував, що серед документів, які були подані до Комісії були наявні всі необхідні документи, з яких можливо встановити як наявність необхідного загального стажу, так і стажу на керівних посадах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача вказав, що на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України розміщений список недопущених до участі у конкурсі заявників, які подали документи на зайняття посад директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань, затверджений протоколом засідання Зовнішньої конкурсної комісії від 11 червня 2018 року №48. У цьому списку щодо кандидата на посаду керівника Управління оперативних розробок ОСОБА_1 зазначено, що заявник не відповідає кваліфікаційним вимогам.
Також представник відповідача стверджував, що безпідставним та необґрунтованим є посилання позивача у позовній заяві на Порядок проведення конкурсу про призначення на посади у Державному бюро розслідувань від 14 лютого 2018 року №13 та розроблений на основі Типового порядку проведення відкритого конкурсу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2017 року №1069. Вказаний порядок не поширюється на спірні правовідносини, адже не регулює порядок проведення конкурсу на ту посаду, на яку як кандидат претендував позивач.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що Державним бюро розслідувань було оголошено відкритий конкурс для призначення на посади керівного складу Державного бюро розслідувань, про що здійснено оголошення на офіційному веб-сайті.
Відповідно до змісту вказаного оголошення, документи від кандидатів, які бажають взяти участь у конкурсі, приймаються з 02 березня по 02 квітня 2018 року включно лише шляхом направлення поштою поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення та повідомленням про його вручення виключно на адресу Секретаріату Кабінету Міністрів України.
Згідно наявного в матеріалах справи опису вкладення, ОСОБА_1 27 березня 2018 року скеровано до Секретаріату Кабінету Міністрів України пакет документів, а саме: копію паспорта, копію довідки про очищення влади; копії документів про освіту; заповнену особову картку; копію посвідчення атестації; декларації особи за 2017 рік; копію трудової книжки; медичної довідки психіатра; сертифікат нарколога; копію військового квитка; довідку про допуск; довідку про відсутність судимості; оптичний диск із скан-копіями.
Позивач стверджує, що відповідачем його документи не розглядалися, що позбавило його права на участь у відкритому конкурсі та зумовило його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року №794-VIII (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794-VIII, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань.
Частиною 1 статті 9 Закону №794-VIII визначено, що систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні органи, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні та інші підрозділи. Організаційну структуру Державного бюро розслідувань затверджує Директор Державного бюро розслідувань за погодженням із Кабінетом Міністрів України.
Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні органи (частина 3 статті 9 Закону №794-VIII).
Згідно з частиною першою статті 13 Закону №794 Директори територіальних органів, керівники підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань призначаються на посаду та звільняються з посади Директором Державного бюро розслідувань за поданням Конкурсної комісії в порядку, передбаченому частинами другою - одинадцятою статті 11 цього Закону.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої, восьмої - одинадцятої статті 11 Закону №794 організацію та проведення конкурсу здійснює Конкурсна комісія відповідно до цього Закону.
До складу Конкурсної комісії входять: 1) три особи, визначені Президентом України; 2) три особи, визначені Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать організація та діяльність органів досудового розслідування; 3) три особи, визначені Кабінетом Міністрів України.
Членами Конкурсної комісії можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, вищу юридичну освіту, високі професійні і моральні якості, суспільний авторитет. Не може бути членом Конкурсної комісії особа, якщо вона: 1) за рішенням суду визнана недієздатною або обмежена у цивільній дієздатності; 2) має судимість за вчинення злочину, не погашену або не зняту в установленому законом порядку (крім реабілітованої особи), або на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або яка притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину; 3) відповідно до вироку суду, що набрав законної сили, позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати певні посади.
Голова та секретар Конкурсної комісії обираються з числа членів Конкурсної комісії (частина п'ята).
Засідання Конкурсної комісії відкриті для представників засобів масової інформації і журналістів, забезпечуються відео- та аудіофіксація і трансляція в режимі реального часу засідань Конкурсної комісії на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.
Конкурсна комісія: 1) визначає регламент своєї роботи; 2) розміщує оголошення про умови та строки проведення конкурсу; 3) розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі; 4) відбирає із загального числа кандидатів осіб, з якими проводить на своєму засіданні співбесіду, та осіб, щодо яких проводиться спеціальна перевірка, передбачена Законом України «Про запобігання корупції», і перевірка, передбачена Законом України «Про очищення влади»; 5) відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, одного кандидата, що відповідає вимогам до Директора Державного бюро розслідувань та, згідно з обґрунтованим рішенням Конкурсної комісії, має найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків на цій посаді; відбирає шляхом відкритого голосування з числа кандидатів, які пройшли співбесіду, двох кандидатів, що відповідають вимогам до першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань, мають найкращі професійний досвід, знання і якості для виконання службових обов'язків на цих посадах; 6) оприлюднює інформацію про кандидатів, які подали заяву на участь у конкурсі, а також інформацію про трьох кандидатів, відібраних для проходження співбесіди в Конкурсній комісії, про кандидатів, відібраних Конкурсною комісією для призначення на посади Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника і заступника Директора Державного бюро розслідувань; 7) проводить повторний конкурс у разі відхилення всіх кандидатів у зв'язку з їх невідповідністю встановленим вимогам або непроходженням спеціальної перевірки, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», чи перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (частина восьма).
З матеріалів справи вбачається, що протоколом засідання Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань №6 від 25 квітня 2016 року (в редакції, затвердженій згідно із протоколом засідання Зовнішньої конкурсної комісії №45 від 22 лютого 2018 року) затверджено Регламент Зовнішньої конкурсної комісії (надалі по тексту також - Регламент).
Пунктами 3.1.4-3.1.5 Регламенту визначено, що Конкурсна комісія розглядає документи, подані особами для участі в конкурсі; відбирає кандидатів, які відповідають вимогам, встановленим Законом або затвердженим Директором ДБР, для участі в конкурсі; приймає рішення про визначення кандидатів, які запрошуються на співбесіду.
Також, згідно пункту 3.1.7 Регламенту Конкурсна комісія оприлюднює інформацію про кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі, рішення комісії про відбір кандидатів.
При цьому, рішення комісії приймається на засіданні Конкурсної комісії.
Порядок проведення конкурсу визначений розділом 5 Регламенту, згідно якого, конкурс на зайняття кожної окремої групи посад складається з таких етапів, зокрема, оголошення про проведення конкурсу; прийом документів від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, протягом встановленого Конкурсної комісією строку; прийняття рішень Конкурсної комісії про допуск кандидатів до участі у відкритому конкурсі; оприлюднення інформації про кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі (пункти 5.2.1-5.2.4).
Згідно пункту 7.1 Регламенту протягом трьох робочих днів після закінчення строку подання документів відповідно до оголошення про конкурс Голова Конкурсної комісії скликає засідання Конкурсної комісії для оголошення переліку кандидатів та розподілу отриманих пакетів документів (по можливості в рівній кількості) між членами Конкурсної комісії (два члени Конкурсної комісії визначаються на кожний пакет документів) для організації перевірки повноти та відповідності документів встановленим вимогам.
Відповідальний представник Секретаріату Кабінету Міністрів України за рішенням Конкурсної комісії забезпечує розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України інформації про кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі (прізвище, ім'я та по-батькові, посаду, яку займає кандидат, та посада(и), на зайняття якої (яких) він претендує; перевірка документів проводиться відповідальними членами Конкурсної комісії з залученням представників Секретаріату Кабінету Міністрів України протягом встановленого в рішенні про розподіл пакетів документів часу. В процесі перевірки пакета документів заповнюється реєстр за формою, затвердженою Конкурсною комісією. Заповнюється основний реєстр у двох примірниках, один з яких вкладається в пакет разом з документами, другий подається на засідання Конкурсної комісії.
На засіданні Конкурсної комісії щодо допуску до участі в конкурсі відповідальні члени Конкурсної комісії презентують узагальнену інформацію про кандидата разом із рекомендацією щодо допуску (не допуску) його до участі в конкурсі. Кожен член Конкурсної комісії має право ознайомитися з документами будь-якого кандидата та наданим їм свою оцінку. Рішення щодо допуску до участі в конкурсі приймається, якщо за нього на засіданні Комісії проголосували не менш як п'ять членів Конкурсної комісії.
За результатами засідання Конкурсна комісія приймає рішення щодо допуску до участі в конкурсі. У рішенні Конкурсної комісії також зазначаються кандидати, які не допускаються до участі в конкурсі у зв'язку з невідповідністю встановлених вимог із зазначенням, які саме вимоги не дотримано. Секретаріатом Кабінету Міністрів України на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (пункти 7.2-7.5 Регламенту).
З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до протоколу засідання Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад Директора Державного бюро розслідувань, першого заступника та заступника Директора Державного бюро розслідувань, директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань від 11 червня 2018 року №48 затверджено список недопущених до участі у конкурсі заявників, які подали документи на зайняття посад директорів територіальних органів та керівників підрозділів центрального апарату Державного бюро розслідувань, працівників підрозділів внутрішнього контролю Державного бюро розслідувань.
Згідно до пунктів 162-163 вказаного затвердженого протоколу ОСОБА_1 не допущений до участі у конкурсі з підстав того, що заявник не відповідає кваліфікаційним вимогам.
Наведене свідчить, що за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято Конкурсною комісією рішення про недопуск його до участі у конкурсі.
Крім того, у самому адміністративному позові позивач вказав, що йому в телефонному режимі повідомлено про його недопуск до участі у відкритому конкурсі.
Відтак, наявні матеріали справи спростовують наведені позивачем твердження та свідчать про відсутність з боку відповідача оскаржуваної бездіяльності у частині нерозгляду документів та неприйняття рішення щодо участі у конкурсі ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що особливістю вчинення дій суб'єктом владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій є те, що такі дії можуть вчинятись виключно на підставі та у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України, тобто виключають право діяти в інший спосіб.
Протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є така зовнішня форма поведінки (діяння), яка полягає у неприйнятті рішення, невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які в силу Конституції та законів України віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не здійснені.
Отож, обставини цієї справи виключають можливість кваліфікації форми правової поведінки відповідача як дію в частині нерозгляду документів та неприйняття рішення щодо участі у конкурсі ОСОБА_1 , що за своєю суттю є бездіяльністю, через що у задоволенні позову в даній частині вимог слід відмовити.
Додатково суд враховує, що позивачем рішення про недопуск позивача до участі у відкритому конкурсі не оскаржується в межах спірних правовідносин, доказів його скасування та визнання протиправним в судовому порядку позивачем не надано.
Стосовно тверджень позивача про те, що згідно поданих ним документів вбачається наявність його трудового стажу в галузі права, в т.ч. на керівних посадах в необхідному обсязі, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів про його трудову діяльність та наявність трудового стажу, в т.ч. і в обсязі, необхідному для участі у відкритому конкурсі.
Крім того, підстави недопуску позивача до участі в конкурсі не є предметом оскарження в межах даного спору, відтак і відсутні підстави для надання правової оцінки наявному стажу в позивача.
Також суд враховує, що поняття кваліфікаційних вимог та критеріїв професійної придатності для зайняття посади керівника управління оперативних розробок Державного бюро розслідувань, тобто посади, на яку претендував позивач, включає в себе не лише наявність необхідного трудового стажу, що є однією із загальних вимог, а і наявність спеціальних вимог, як-то відповідні знання, вміння та навички.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Конституційним Судом України неодноразово розглядалося питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25.11.1997 року; пункту 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25.12.1997 року; та пункту 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 року від 14.12.2011 року).
У Рішенні №19-рп/2011 від 14.12.2011 року Конституційним Судом України зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України свідчить про те, що частиною другою цієї статті гарантовано «кожному» захист «своїх прав», які порушено органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами.
У постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі №800/541/16 звернуто увагу, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок вчинення його бездіяльності та прийняття оскаржуваного рішення.
Звертаючись до суду з адміністративним позовом, охоронюваний законом інтерес позивачем обґрунтовано у прагненні бути учасником відкритого конкурсу. При цьому, стверджував, що його право порушено внаслідок нерозгляду поданого пакету документів.
Водночас, матеріалами справи підтверджується факт розгляду поданих позивачем документів, результати такого розгляду позивачем не оскаржуються, відтак, позивачем не наведено підстав, яким чином вказані ним обставини та твердження в обґрунтування позовних вимог порушили його право в межах спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
За приписами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук