ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 лютого 2022 року м. Київ № 826/10417/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Київресурспостач» (04073, м. Київ, вул.
Марка Вовчка, буд. 14)
до Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,
33/19)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Київресурспостач» (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №4912615140103 та №4922615140103.
Мотивуючи позовні вимоги представник позивача вказав, що висновок відповідача про нереальний характер господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «БК «Профітван» є необґрунтованим, адже не доведений належними доказами, які в своїй сукупності дозволили б встановити факт порушення ПрАТ «Київресурспостач» вимог податкового законодавства.
Представник позивача стверджував, що відповідачем не було виявлено факту узгодженості дій позивача та його недобросовісного контрагента, спрямованих на отримання податкових вимог, або хоча б обізнаності позивача з такими діями контрагента.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на адміністративний позов представник контролюючого органу зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, адже первинні документи з боку контрагента підписані особою, яка заперечує здійснення фінансово-господарської діяльності такого підприємства.
Первинні документи, які стали підставою для формування витрат ПрАТ «Київресурспостач», виписані ТОВ «БК «Профітван», не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженнями особами, звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт. Відтак, перелічені первинні документи, надані до перевірки позивачем, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.
Представник позивача надіслав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що відповідачем не надано підтвердження винесення судового вироку, яким би була встановлена фіктивність господарської діяльності ТОВ «БК «Профітван» та який би мав преюдиційне значення при вирішенні даної справи. При цьому, самі лише показання ОСОБА_1 про його непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Профітван», зафіксовані виключно у протоколі допиту не можуть бути належним та достатнім доказом того, що господарські операції у реальності не проводилися.
За правилами статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовані деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві в Головне управління ДПС у м. Києві. При цьому, територіальні органи Державної податкової служби визначено правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», зокрема, ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267). При цьому, права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.
Наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві. Згідно з наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2020 року №755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій», здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30 вересня 2020 року №529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 Постанови № 893, розпочато з 01 січня 2021 року.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про заміну у справі первинного відповідача - Головного управління ДФС у місті Києві на належного - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 44116011) (далі по тексту також - відповідач).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у період з 27 березня 2018 року по 02 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у місті Києві на підставі направлень від 27 березня 2018 року №551/26-15-14-01-03, №552/26-15-14-01-03, виданих Головним управлінням ДФС у місті Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 23 березня 2018 року №4546 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства «Київресурспостач» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Профітван» за період червень 2017 року, серпень 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 06 квітня 2018 року №213/26-15-14-01-03/32663874.
Перевіркою встановлено порушення:
- п. 44.1 статті 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.5, п.6, п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 №27/4248, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обілку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 51 202,00 грн., в т.ч. по періодах за 2017 рік на суму 51 202,00 грн.
- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обілку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56 891,00 грн., в т.ч. за червень 2017 року на суму 40 000,00 грн.., за серпень 2017 року на суму 16 891,00 грн.
Зазначені висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що дослідивши надані до перевірки документи у сукупності та інформацію, отриману з інших джерел, встановлено дефектність наданих ПрАТ «Київресурспостач» до перевірки первинних документів щодо проведених господарських операцій із ТОВ «БК «Профітван» та ненадання документів до перевірки в повному обсязі.
При цьому, надані документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, адже не містять обов'язкових реквізитів: дату і місце складання; не дають змогу визначити кількість та перелік будівельних матеріалів, що використовувалися при проведенні будівельних робіт (до перевірки не надано акт передачі матеріалів в монтаж); підписані невстановленою особою; невідповідність змісту операцій, зафіксованих у документах, реальним обставинам стосовно неможливості виконання ТОВ «БК «Профітван» оформлених господарських операцій у зв'язку з відсутністю у ТОВ «БК «Профітван» працюючих осіб, які б могли забезпечити реалізацію робіт, зазначених в первинних документах та задекларованих в звітності, відсутністю виробничого обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, економічно необхідних суб'єкту господарювання для здійснення господарських операцій; наявність інформації щодо опитування засновника, директора, головного бухгалтера ТОВ «БК «Профітван», який дав свідчення про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.
На підставі наведених висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві 19 квітня 2018 року прийнято:
- податкове повідомлення-рішення №4912615140103, на підставі якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 76 803,00 грн., в т.ч. 51 202,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 25 601,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- податкове повідомлення-рішення №4922615140103, яким ПрАТ «Київресурспостач» збільшено суму грошового зобов'язанні з податку на додану вартість у розмірі 85 337,00 грн., в т.ч. 56 891,00 грн. за податковими зобов'язаннями, 28 446,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин, надалі по тексту також - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другої статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум податку на додану вартість до податкового кредиту або ж формування валових витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В акті перевірки відповідач стверджує, що позивач склав первинні документи всупереч ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.1 та п. 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки документи не відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки контролюючим органом встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «БК «Профітван».
Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарської діяльності по взаємовідносинах із ТОВ «БК «Профітван» надано до суду копію договору №01-08/17 від 01 серпня 2017 року, пунктом 1.1 якого визначено, що замовник (ПрАТ «Київресурспостач») передає, а виконавець (ТОВ «БК «Профітван») приймає на себе виконання робіт з навантаження, розвантаження і складування вантажів.
Товар зберігається в складських приміщеннях замовника за адресою: м. Київ, вул. Марка Вовчка, 14. Загальна кількість товару - згідно з обліковими накладними. Товар поставляється у справному стані, без видимих пошкоджень і деформацій, відповідно до сертифіката якості (п.п.1.2-1.4 договору).
У відповідності до пункту 3.1 договору замовник оплачує виконавцю вартість надаваних послуг з навантаження, розвантаження та складування товару відповідно до калькуляції (додаток №1), на підставі акту виконаних робіт.
Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця в національній грошовій одиниці України або у вексельній формі з терміном оплати «за пред'явленням».
Так, на підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано копію акту виконаних робіт на загальну суму з ПДВ 101 347,20 грн., однак даний акт не містить відомостей ні стосовно дати, ні місця його складення.
Також, позивачем не надано копій облікових накладних, наявність яких передбачена пунктом 1.2 договору.
Відповідно до підсумкової виписки за 08 вересня 2017 року здійснено сплату 101 347,20 грн. на користь ТОВ «БК «Профітван».
Жодних інших документів стосовно виконання даного договору позивачем не надано.
В матеріалах справи міститься також копія договору №02-06/17 від 01 червня 2017 року, пунктом 2.1 якого визначено, що предметом договору є ремонт зовнішніх мереж водовідведення та внутрішніх мереж теплопостачання на території ПрАТ «Київресурспостач» за адресою: м. Київ, вул. М. Вовчок, 14.
Роботи виконуються із матеріалів поставки підрядника і замовника (п. 3.1 договору).
У відповідності до пункту 4.1-4.2 договору вартість та витрати по виконанню робіт визначаються за договірною ціною та кошторисом (додаток №1 до даного договору) і на момент підписання склала 240 000,00 грн.
Оплата замовником проводиться за фактично виконаний об'єм робіт.
Оплата проводиться замовником перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок підрядника в гривнях згідно до актів виконаних робіт.
Пунктом 6.3 договору визначено, що після закінчення виконання робіт підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність предмета до здачі за 3 дня.
Передача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 3 днів з моменту повідомлення підрядником про готовність предмету підряду до приймання.
Так, в матеріалах справи міститься копія акту №1 приймання будівельних робіт за червень 2017 року від 26 червня 2017 року на загальну суму 240 000,00 грн., а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2017 року від 26 червня 2017 року та договірної ціни на ремонт мереж водовідведення та внутрішніх мереж теплопостачання на території ПрАТ «Київресурспостач».
Суд зазначає, що зі змісту вказаного договору випливає, що роботи по виконанню робіт з ремонту розпочинаються після виконання замовником зобов'язань щодо передачі фронту робіт та після розробки і погодження із замовником кошторису, а також за умови передачі підряднику матеріалів.
Суд враховує, що матеріали справи не містять копії кошторису, який є додатком та невід'ємною частиною договору, а також відсутні акти виконаних робіт та повідомлення про готовність предмета до здачі.
Відповідно до підсумкової виписки за 19 липня 2017 року позивачем здійснено сплату 240 000,00 грн. на користь ТОВ «БК «Профітван».
Разом з тим, в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано суду доказів складання та передання замовником підряднику фронту робіт та затвердженого замовником кошторису, які б надали підряднику право на початок робіт.
При цьому, роботи за договором підряду виконуються як власними силами підрядника, так і з використанням матеріалів, інструментів, обладнання, техніки, оснащення та інших засобів замовника.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності у підрядника та/або у замовника матеріалів, інструментів, обладнання, техніки, оснащення та інших засобів необхідних для виконання ремонту мереж водовідведення та внутрішніх мереж теплопостачання на території ПрАТ «Київресурспостач».
Не надано також і доказів наявності, як у ПрАТ «Київресурспостач», так і у ТОВ «БК «Профітван» трудових ресурсів для виконання будівельно-монтажних робіт з ремонту мереж водовідведення та внутрішніх мереж теплопостачання на території ПрАТ «Київресурспостач».
Відсутні також і докази початку проведення ремонту мереж водовідведення та внутрішніх мереж теплопостачання на території ПрАТ «Київресурспостач».
Крім того, позивачем не надано до суду ні видаткових, ні податкових накладних, оформлених та зареєстрованих при виконанні вищевказаних договорів.
Також, позивачем не доведено наявності у ПрАТ «Київресурспостач» ділової менти та економічної вигоди щодо ремонту мереж водовідведення та внутрішніх мереж теплопостачання на території ПрАТ «Київресурспостач», наявності розумних причин перекладання виконання робіт на іншу особу за наявності задекларованої у договорі здатності самостійно виконати роботи.
Слід також зауважити, що форма наданого позивачем акту №1 від 26 червня 2017 року приймання виконання будівельних робіт, укладеного між ПрАТ «Київресурспостач» та ТОВ «БК «Профітван» не відповідає формі акту здавання-приймання виконаних будівельних робіт, затверджених ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» Додаток Ц.
Суд додатково враховує, що статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Тобто, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями).
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27.06.2017 у справі № 808/1062/14, від 14.03.2017 у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06.02.2018 № К/9901/5042/17.
Водночас, суд зважає, що відсутність дати складання документа є істотним недоліком документа.
Як зазначалось вище, копія акту виконаних робіт на загальну суму з ПДВ 101 347,20 грн. не містить дати його складання, що є істотним недоліком первинного документа.
Додатково суд враховує, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ «Сбербанк» (МФО 320657), вказаний в договорі від 01 червня 2017 року №02-06/17 ТОВ «БК «Профітван», відкритий лише 26 червня 2017 року.
Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до п. 1.5 р. І «Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», зареєстрованою Постановою НБУ від 12.11.2013 № 492 (далі - Інструкція). Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 1.13 розділу 1 Інструкції банк зобов'язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.
Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов'язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом 2 пункту 69.3 статті 69 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків. Банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта.
При цьому, надаючи оцінку договору від 01 червня 2017 року №02-06/17 як документу, у взаємозв'язку з іншими матеріалами справи зазначає, що наявні підстави вважати, що такий договір містить очевидні неточності в частині реквізитів договору щодо номеру рахунку ТОВ «БК «Профітван», відкритого в ПАТ «Сбербанк», який був відкритий згідно з відомостей банківської установи після того, як було укладено сам договір, що в свою чергу свідчить про його формальне оформлення.
Виходячи з наведеного, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.
Наведене, у свою чергу, вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку та, в сукупності, відповідно, свідчить про законність та обґрунтованість висновків відповідача та оскаржуваних рішень.
Виходячи з наведеного спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з якими сформовано спірні суми податкових вигод.
Відтак, суд приходить до висновку, що за спірними операціями із ТОВ «БК «Профітван» лише оформлювались окремі первинні документи, у зв'язку з чим, взаємовідносини здійснювались без фактичного виконання контрагентом будівельних робіт, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого стало отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Разом з тим, що стосується посилання відповідача на протоколи допиту директора «БК «Профітван» ОСОБА_1 , то суд наголошує, що сам по собі протокол допиту чи наявність кримінального провадження не є безумовним та допустимим доказом відсутності реального здійснення господарської операції, і такі обставини повинні враховуватись у сукупності з іншими доказами у справі.
Суд, в контексті останнього нагадує, що відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відтак, всі фактичні дані суд оцінює у сукупності.
Щодо доводів позивача, що викладені у позовній заяві про те, що під час проведення перевірки не досліджено того факту, що надані ТОВ «БК «Профітван» послуги та обладнання прийнятті позивачем, то такі доводи є безпідставними, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів наданих ТОВ «БК «Профітван» послуг та обладнання.
При цьому, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що правочини (договори) не було визнано недійсними в установленому законом порядку, разом з тим, суд звертає увагу на те, що суд надає оцінку реальності здійсненню господарській операції на підставі первинних документів у їх сукупності, складених на підставі, укладеного договору підряду.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київресурспостач» відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук