Справа № 761/1341/21
Провадження № 2/761/4017/2022
31 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2021 року представник ТОВ «Вердикт Капітал» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, згідно якого просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 94313685000 від 01.02.2018 року у розмірі: 64 937,79 грн. та судові витрати: судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 лютого 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 94313685000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 30 000,00 грн. Однак, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, заборгованість не погашає, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитним договором, що станом на 26.11.2020 року складає - 64 937,79 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2021 року матеріали позову передані на розгляд судді Фроловій І.В.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
19 серпня 2021 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів.
31 серпня 2021 року від позивача на адресу суду надійшло клопотання про долучення доказів та уточнена позовна заява.
23 грудня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з викладенням заперечень проти неї, в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зменшити витрати на правничу допомогу.
30 грудня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
До судового засідання сторона позивача подала на адресу суду клопотання, в якому заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи і просить розглядати справу у відсутність свого представника.
Відповідач, про час та місце розгляду справи була повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 01 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку (надалі - Кредитний договір).
П. 3.1. Кредитного Договору встановлено, що сума кредиту складає 30 129,13 грн.
П. 3.8. Кредитного Договору визначено, що процентна ставка за користування кредитом становить 28 % річних.
Відповідно до п. 3.5. Кредитного Договору, датою остаточного повернення кредиту є 01.02.2022 року.
За умовами Кредитного договору, Банк зобов'язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Додатком до Публічної пропозиції на оформлення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а Позичальник в свою чергу зобов'язувався здійснювати сплату грошових коштів.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 30 000,00 грн.
07 жовтня 2019 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК» «Інвестохіллс Веста» було укладено Договір факторингу №147, відповідно до якого ПАТ «Укрсиббанк» відступило ТОВ «Укрсиббанк» а ТОВ «ФК» «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 94313685000 від 01.02.2018 року, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та Боржником.
08 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК» «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-09/19/02, відповідно до якого ТОВ «ФК» «Інвестохіллс Веста» відступило ТОВ «ФК» «Інвестохіллс Веста» а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 94313685000 від 01.02.2018 року, укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та Боржником.
За період користування кредитними коштами, Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість Позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно наданих розрахунків, загальний розмір заборгованості станом на 26.11.2020 року становить 64 937,79 грн., з яких:
- Нараховані 3% річних - 2 365,31 грн.;
- Втрати від інфляції - 4 368,83 грн.;
- Подвійна облікова ставка НБУ - 4 602,12 грн.;
- Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 26 255,49 грн.
- Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 6 373,20 грн.
- Заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8 515,14 грн.
- Заборгованість з комісії - 12 457,70 грн.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 94313685000 від 01.02.2018 року у розмірі 26 255,49 грн. (заборгованість за тілом кредиту) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками, 3% річних, інфляційними втратами, комісією і пенею суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитом, 3% річних, інфляційні втрати, комісію та пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, надав розрахунок кредитної заборгованості за договором № 94313685000 від 01.02.2018 року:
Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 26.11.2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 64 937,79 грн., з яких:
- Нараховані 3% річних - 2 365,31 грн.;
- Втрати від інфляції-4 368,83 грн.;
- Подвійна облікова ставка НБУ - 4 602,12 грн.;
- Заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 26 255,49 грн.
- Заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 6 373,20 грн.
- Заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8515,14 грн.
- Заборгованість з комісії - 12 457,70 грн.
Дослідивши надані позивачем розрахунки заборгованості, суд встановив, що позивачем нараховано втрати від інфляції та 3% річних за період з 26.11.2017 року по 26.11.2020 року.
Але судом встановлено, що 01 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку. Тому надані розрахунки заборгованості з 26.11.2017 року не можуть бути враховані судом, як належні, достовірні докази. Позивачем не доведено суми заборгованості за відсотками, 3% річних, інфляційними втратами.
Пеню нараховано за період з 26.11.2019 року по 26.11.2020 року.
Стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду (позов поданий 14.01.2021 р.), а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. Тобто позивачем не доведено також і суми заборгованості за пенею.
Варто відзначити, що після отримання відзиву на позов та ознайомленням позивачем із запереченнями сторони відповідача, позивачем в ході розгляду справи не було заявлено про зменшення та/або збільшення розміру позовних вимог, як і не було надано суду уточненого розрахунку, який би беззаперечно підтверджував факт наявності у відповідача саме такої заборгованості, про яку зазначає позивач.
Крім того, інших належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем, стороною позивача суду надано не було.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у справі №1-12/2013, за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 року, зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За таких обставин позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, 3% річних, інфляційними втратами, комісією і пенею - є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Таким чином, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеної у Постанові від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.
Як вбачається з матеріалів справи, у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
До позовної заяви долучено копію договору про надання правової допомоги № 21-12/2019 від 21.12.2019 р., п. 1.1 якого визначено, що адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки, на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання юридичної допомоги.
Крім того, до позову долучено копію заявки на надання юридичної допомоги № 84 від 04.10.2020 р., у відповідності з якою вбачається що сторони договору погодили надання послуг по клієнту ОСОБА_1 .
При цьому, з вказаної заявки не вбачається, що послуги надаються з питання стягнення заборгованості за договором № 94313685000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 01.02.2018 р.
Також відповідач вважає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим на виконання робіт, обсягом виконаних робіт та ціною позову.
Витяг з Акту №8 про надання юридично допомоги від 16.10.2020 року не містить даних, що послуги надаються з питання стягнення заборгованості за кредитним договором № 94313685000 від 01.02.2018 р.
Також до матеріалів справи долучено платіжне доручення №154600002 від 19.10.2020 року на суму 200 000,00 грн., з якого також не вбачається що мала місце оплата послуг саме по клієнту ОСОБА_1 .
Позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів на обгрунтування розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому вимога щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 850,05 грн. пропорційно до суми задоволених позовних вимог 40,44%.
На підставі викладеного та керуючись ст. 525, 526, 530, 611, 624, 625, 629, 634, 1054 ЦК України, ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором про № 94313685000 від 01.02.2018 року у розмірі 26 255,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» судові витрати у розмірі 850,05 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса місцезнаходження - 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5 Б, код ЄДРПОУ 3699749.
Суддя: