Справа № 146/131/22
"18" лютого 2022 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Пилипчука О.В.
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
представника скаржника: адвоката Самара В.О.
державного виконавця Ющишена В.В.
заінтересованої особи: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Томашпіль скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишена Віталія Вікторовича, заінтересовані особи: державний виконавець Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишен Віталій Вікторович, ОСОБА_1 ,-
28 січня 2022 року до Томашпільського районного суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , на дії державного виконавця Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишена Віталія Вікторовича, місцезнаходження якого вул. І.Гаврилюка, 13 смт.Томашпіль Вінницької області, заінтересована особа ОСОБА_1 , яка проживає за адресою АДРЕСА_2 , заінтересована особа: державний виконавець Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишен Віталій Вікторович, а саме просить скасувати постанову державного виконавця Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишена Віталія Вікторовича від 10 січня 2022 року у виконавчому провадженні ВП № 28533200 про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України.
Заява обґрунтована наступним.
14 січня 2022 року матір'ю скаржника отримано від Томашпільського ВДВС лист в якому містився розрахунок заборгованості по виплаті аліментів ОСОБА_2 від 10.01.2022 року та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Скаржник отримав даний лист лише 25.01.2022 року.
Відповідно до рішення Томашпільського районного суду від 18.06.2008 року з ОСОБА_2 вирішено стягувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі ј частині всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Скаржник періодично сплачував аліменти.
22 вересня 2021 року він виїхав до Польщі на роботу та повернувся звідти лише 28.12.2021 року.
Скаржник зауважує, що постанову Державного виконавця від 10.01.2022 року було винесено передчасно, оскільки станом на 10 січня 2022 року не могла утворитися заборгованість зі сплати за 4 місяці, так як 21 вересня 2021 року заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 не було взагалі.
18 лютого 2022 року державним виконавцем Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишеним В.В. подано пояснення на скаргу, згідно якого вказано, що постанова від 21 вересня 2021 року містить помилкові відомості про відсутність у ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 , адвокат Самар В.О. вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в скарзі. Вказав, що згідно постанови державного виконавця від 21.09.2021 року у ОСОБА_2 відсутня заборгованість по сплаті аліментів.
Державний виконавець Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишен В.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги, вказав, що при винесенні постанови від 21.09.2021 року була зазначена невірна інформація. Також зазначив, що доказів про те, що боржника повідомлено про наявність в нього заборгованості в сумі 41507,92 грн. немає, підтверджуючих документів, що боржник ухиляється від сплати заборгованості немає.
Заінтересована особа, ОСОБА_1 в судовому засіданні проти скарги заперечила, з тих підстав, що заборгованість по сплаті аліментів в ОСОБА_2 є.
Суд заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом частини п'ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Таким чином, скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця в порядку ст. 447 ЦПК України може бути подана стороною виконавчого провадження лише, якщо оскаржувані рішення, дія або бездіяльність вчинені виконавцем під час виконання судового рішення, ухваленого судом за нормами ЦПК України.
На виконанні Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) перебуває виконавчий лист № 2-733 від 08.07.2008 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі ј частині всіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст.195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
За змістом розрахунку заборгованості по виплаті аліментів ОСОБА_2 від 10.01.2022 року вбачається, що загальний розмір заборгованості становить 41507,92 грн. Разом з тим, в деяких місяцях відбувалося часткове погашення заборгованості боржником.
Відповідно до постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України від 21.09.2021 року у ВП №28533200, вказано, що станом на 21.09.2021 року заборгованість у ОСОБА_2 відсутня.
Вказана постанова на момент розгляду справи не змінена та не скасована.
Згідно ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. У разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу)боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку(доходу)на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа-підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері. Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, -до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів пункт 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України".
У випадку виконання боржником своїх зобов'язань, в тому числі у разі погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів у повному обсязі, ця особа знімається з контролю Державною прикордонною службою України на підставі постанови державного виконавця про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України.
Рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб з питань виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 5 статті 441 Цивільного процесуального кодексу України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
В судовому засіданні встановлено, та сторонами не заперечується, що 21.09.2021 року державним виконавцем у ВП №28533200 винесено постанову про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, з підстав відсутності заборгованості у ОСОБА_2 , яка станом на момент розгляду справи не змінена та не скасована. З моменту винесення вказаної постанови до моменту винесення державним виконавцем постанови від 10 січня 2022 року про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України чотири місяці ще не минуло, а тому підстави для винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у виїзді за кордон, відсутні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови державного виконавця.
На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 441, 447-453 ЦПК України, суд,-
Скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишена Віталія Вікторовича, заінтересовані особи: державний виконавець Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишен Віталій Вікторович, ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову державного виконавця Томашпільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Ющишена Віталія Вікторовича від 10 січня 2022 року у виконавчому провадженні ВП № 28533200 про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у праві виїзду за межі України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2022 року
Суддя: О. В. Пилипчук