СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/17497/21
пр. № 2/759/499/22
10 лютого 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді - Журибеди О.М.,
при секретарі - Мурга Т.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про позбавлення права користування житловим приміщенням ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 та з урахуванням уточнених позовних вимог просили судвизнати втратившими право користування ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_1 , являється власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08 листопада 2011 року та витягу про державну реєстрацію прав №32089599 від 17 листопада 2011 року. Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №62297189 від 27 травня 2021 року у даній житловій квартирі на момент звернення до суду зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Третя особа, ОСОБА_3 , є рідною донькою позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 березня 2013 року.
Так, між третьою особою та відповідачем були оформлені шлюбні відносини, які було офіційно припинено 18 серпня 2020 року, що підтверджується рішенням №759/5865/20. Під час шлюбних відносин третя особа та відповідач з січня по квітень 2019 року проживали у квартирі АДРЕСА_1 та за проханням відповідача з метою його працевлаштування в м. Києві позивачем було надано дозвіл на реєстрацію його у квартирі. У свою чергу відповідач обіцяв добровільно виписатись за проханням позивача.
Фактично з квітня 2019 року відповідач припинив своє проживання в належній позивачу на праві приватної власності квартирі, вивіз усі свої особисті речі, жодним чином не турбується про оплату комунальних послуг по квартирі, у якій він зареєстрований.
Наскільки відомо позивачу, відповідач проживає у квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 .
Ще на початку 2020 року позивачем і третьою особою було повідомлено відповідача про необхідність зняття його з реєстрації у добровільному порядку через відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Однак, станом на день звернення до суду, відповідач самостійно і добровільно відмовляється проводити процедуру зняття з реєстрації, будь-які звернення ігноруються, а спілкування взагалі припинене.
Факт того, що відповідач більше року не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується і актом №72 від 27 травня 2021 року та підписаний трьома свідками. Крім того, та обставина, що відповідач продовжує бути зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 впливає на обсяг оплати позивачем комунальних послуг та перешкоджає вільно розпоряджатись належним на праві приватної власності майном.
Таким чином, вважає за необхідне позбавити відповідача права користуватись житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 на підставі рішення суду.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні з викликом сторін.
Відповідач у встановлений судом строк не подав відзиву на позов, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , являється власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири від 08 листопада 2011 року та витягу про державну реєстрацію прав №32089599 від 17 листопада 2011 року (а.с. 10-12).
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва №62297189 від 27 травня 2021 року у даній житловій квартирі на момент звернення до суду зареєстровані наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с. 13-15).
Третя особа, ОСОБА_3 , є рідною донькою позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 01 березня 2013 року (а.с. 16).
Між третьою особою та відповідачем були оформлені шлюбні відносини, які було офіційно припинено 18 серпня 2020 року, що підтверджується рішенням №759/5865/20 (а.с. 18-19).
Під час шлюбних відносин третя особа та відповідач з січня по квітень 2019 року проживали у квартирі АДРЕСА_1 та за проханням відповідача з метою його працевлаштування в м. Києві позивачем було надано дозвіл на реєстрацію його у квартирі. У свою чергу відповідач обіцяв добровільно виписатись за проханням позивача.
Фактично з квітня 2019 року відповідач припинив своє проживання в належній позивачу на праві приватної власності квартирі, вивіз усі свої особисті речі, жодним чином не турбується про оплату комунальних послуг по квартирі, у якій він зареєстрований.
Ще на початку 2020 року позивачем і третьою особою було повідомлено відповідача про необхідність зняття його з реєстрації у добровільному порядку через відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Однак, станом на день звернення до суду, відповідач самостійно і добровільно відмовляється проводити процедуру зняття з реєстрації, будь-які звернення ігноруються, а спілкування взагалі припинене.
Факт того, що відповідач більше року не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , підтверджується і актом №72 від 27 травня 2021 року та підписаний трьома свідками. (а.с. 20).
Крім того, та обставина, що відповідач продовжує бути зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 впливає на обсяг оплати позивачем комунальних послуг та перешкоджає вільно розпоряджатись належним на праві приватної власності майном.
Згідно ст. 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому із змісту частини першої ст. 402 ЦК України вбачається, що право користування чужим майном може бути встановлене договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача немає встановлених законом підстав користуватися житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Приймаючи до уваги те, що реєстрація відповідача у спірній квартирі перешкоджає позивачу, як власнику, в повній мірі розпоряджатися своїм майном, користуватися квартирою, суд вважає за можливе захистити її права, усунувши перешкоди у здійсненні ними права користування та розпорядження власністю.
З викладеного, керуючись ст. 150 ЖК України, ст.ст.383, 391, 402 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-89, 258, 259, 265, 268, 280-284 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про позбавлення права користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М. Журибеда