печерський районний суд міста києва
Справа № 757/44089/20-ц
"16" лютого 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.
при секретарі судових засідань Ємець Д.О.
за участю:
представника позивача - Тараскіної К.О.
представника відповідача - Ніколаєнка О.В.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві заяву представника відповідача про закриття провадження у цивільній справі 757/44089/20-ц за позовом Приватного підприємства «Фектор-А» до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення,-
09.10.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
11.10.2021 року відповідно до розпорядження № 62, у зв'язку зі смертю судді Писанця В.А., вказану справу 12.10.2021 було упередано на повторний автоматичний розподіл та визначено суддю Ільєву Т.Г.
12.10.2021 року ухвалою суду було прийнято цивільну справу до провадження судді Ільєвої Т.Г.
Разом з цим, до суду надійшла заява від представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки дана справа не може розглядатись у цивільному судочинстві, так як сторонами у справі є дві юридичні особи.
В судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити в задоволенні клопотання, оскільки справа стосується відшкодування шкоди, а тому має слухатись в порядку цивільного судочинства.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане клопотання просив його задовольнити.
Так, суд дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, прийшов до висновку.
Відповідно до частини першої ст. 12, частини першої ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини та основоположних свобод, гарантується кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), п. 36, Series A № 18).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій та статус суддів'с уди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач вказує про неналежне виконання відповідачем обов'язку з обслуговування теплових мереж, що спричинило залиття нежитлового приміщення, яке належить позивач і, як наслідок, пошкодження/зіпсування майна позивача на суму 252 167,40 грн.
Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 24.10.11р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених устатті 3 Господарського кодексу України: господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.
Відповідно до ч. 2ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
Відповідно до ч. 2ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, аналіз змісту позовних вимог та суб'єктивного складу свідчить, що між сторонами виник спір, що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки позивач та відповідач є юридичними особами, які свої правовідносини між собою врегульовують Договором. Таким чином, можна прийти до висновку, що завдання шкоди позивачу було вчинено внаслідок господарської діяльності відповідача, відтак дані правовідносини врегульовуються у господарському судочинстві.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відтак, суд прийшов до висновку, про обґрунтованість заяви представника відповідача.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі, у зв'язку з зі з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 200, 255, 256, 295,300, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву - задовольнити.
Провадження у справі 757/44089/20-ц за позовом Приватного підприємства «Фектор-А» до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про відшкодування шкоди, завданої залиттям приміщення - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний тексту ухвали виготовлений 21.02.2022.
Суддя Т.Г. Ільєва