Справа № 755/10505/21
Провадження № 2/755/2807/22
"22" лютого 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Кошель К.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 лютого 2018 року в розмірі 64 207,31 грн та судові витрати в розмірі 2 270,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24 лютого 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідач підписав Анкету-заяву, чим підтвердив, що ознайомився з умовами договору та отримав у мобільному додатку примірники Умов, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 70 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, на визначених у договорі умовах: строк дії пільгового періоду 62 дні, пільгова відсоткова ставка 0,00001 % річних, розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 5 % від заборгованості, базова відсоткова ставка 3,2 % на місяць, збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,4 % на місяць. Банк взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, однак, станом на 31 серпня 2020 року у відповідача, в порушення умов укладеного договору, прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за Договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим відбулося істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Станом на 03 березня 2021 року залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає
64 207,31 грн, заборгованість за пенею та комісією - 0 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 липня 2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Разом з позовом від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника та про згоду на ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому з приводу задоволення позову заперечував в повному обсязі, мотивуючи тим, що він немає боргових зобов'язань перед позивачем, оскільки позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів існування такої заборгованості. Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій.
Копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов'язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепту), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами.
Крім того, як стверджує відповідач, в анкеті відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов'язання, а саме в анкеті відрізняється сума грошових коштів від тієї, яку зазначає позивач в позові, відсутня умова про надання Позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов'язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів Позивачем та строк повернення цих коштів відповідачем, відсутні будь-які посилання на картку, з якої відповідач міг отримувати грошові кошти, відсутня умова про отримання цієї картки відповідачем.
Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони не підписані ОСОБА_1 , що свідчить про те, що вони на відповідача не розповсюджуються. Також доданий розрахунок не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки в ньому не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому саме рахунку, де і коли надавалися грошові кошти.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 24 лютого 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання останнім анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Мonobank», відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок та надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 70 000,00 грн.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця заява, разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомлений та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані для ознайомлення.
До кредитного договору банком долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів.
Відповідно до підпунктів 4.3, 4.8.1 пункту 5 розділу І Умов обслуговування рахунків фізичної особи (далі - Умови) клієнт погоджується, що операції, здійснені з використанням коду доступу до додатка, визнаються вчиненими клієнтом і оскарженню не підлягають, за винятком випадків, прямо передбачених законодавством України. Клієнт може скористатися послугами банку через мобільний додаток та інші канали обслуговування в Інтернет для отримання інформації та здійснення операцій.
Відповідно до положень пункту 5.9 розділу ІІ Умов на суму наданого кредиту банк нараховує відсотки. Відсотки нараховуються за кожен календарний день використання кредитного ліміту, з розрахунку 365/366 календарних днів у році, за процентними ставками, зазначеними у тарифах.
Клієнт зобов'язаний щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, що зазначені в мобільному додатку. При несплаті щомісячного мінімального платежу клієнт повинен сплатити штраф за несплату щомісячного мінімального платежу згідно з Тарифами, Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання клієнтом даного штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного Тарифами (пункт 5.11 Умов розділ ІІ).
Згідно із Тарифами банку, пільговий період за карткою Monobank встановлюється до
62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі); пільгова відсоткова ставка 0,00001 %; розмір обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитними коштами 5 % від заборгованості (не менше 100 грн, але не більше залишку заборгованості); базова відсоткова ставка 3,2 % на місяць на залишок заборгованості; збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості 6,4 % на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).
Пунктом 5.15 розділу ІІ Умов визначено, що у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених у тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки, зазначеної в Тарифах.
Відповідно до пункту 5.16 розділу ІІ Умов у разі порушення терміну сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно з Тарифами, але не більше 50 % від суми одержаного клієнтом кредиту. При цьому, діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних.
У випадку настання істотного порушення клієнтом зобов'язань банк не пізніше наступного робочого дня у Мобільному додатку направляє клієнту повідомлення про відповідне порушення із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені (пункт 5.17 Умов розділу ІІ Договору).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року
№ 127/33824/19.
Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована низці постанов Верховного Суду. Так у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов'язання.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із наданим банком розрахунком станом на 24 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 лютого 2018 року № б/н, становить
64 207,31 грн, з яких: 64 207,31 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту), 0 грн - заборгованість за пенею та комісією.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що позивачем виконані умови договору, а саме надано відповідачу кредитні кошти, в свою чергу позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у визначені договорами терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно з договором.
У поданому до суду відзиві відповідач ОСОБА_1 заперечує щодо існування між ним та АТ «Універсал Банк» боргових зобов'язань, однак в обґрунтування наведених у відзиві доводів не долучає жодних доказів.
Щодо застосування строків позовної давності, про що просить відповідач, суд зазначає таке.
Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов'язання норми глави
50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
Згідно зі статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З аналізу вищенаведених норм та матеріалів справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування в даному конкретному випадку положень статті 256 ЦК України.
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку вбачається, що саме з 19 серпня 2018 року відповідач активно користується кредитними коштами, при цьому не здійснюючи жодного поповнення карткового рахунку. Тобто, саме
з 19 серпня 2018 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, внаслідок чого станом на 03 березня 2021 року утворилася вказана сума боргу.
Враховуючи, що позов подано до суду 23 червня 2021 року, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності за кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 згідно із договором № б/н від 24 лютого 2018 року, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості протягом встановлено законом трирічного строку.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов'язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов'язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.
Відповідач (позичальник) свої зобов'язання за договором кредиту не виконав належним чином, допустив прострочення в платежах і заборгованість по поверненню кредитних коштів, про що свідчить наданий позивачем розрахунок.
Крім того, відповідач не оспорив дані розрахунку, не подав доказів на його повне або часткове спростування. Посилання відповідача щодо неналежного оформлення договірних правовідносин між сторонами та відсутність доказів, які б підтверджували існування вказаної суми боргу, не знайшли свого підтвердження, оскільки укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», наданий позивачем пакет документів (зокрема, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості) підтверджує факт існування суми боргу, що стягується. Натомість, відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували існування вказаного боргу, його повне або часткове погашення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що розрахунок в частині наявності використаних і не повернутих кредитних коштів, є правильним і відповідає дійсності, а тому відповідно до цього розрахунку відповідач має заборгованість за наданим кредитом (тіло кредиту) в розмірі
64 207,31 грн.
Враховуючи, що відповідачем не спростовано розміру боргу і не доведено його відсутність або його погашення чи часткове погашення, не встановлено підстав для звільнення відповідача від обов'язку по поверненню використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, або для зменшення вказаної суми боргу, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 141 ЦПК України, оскільки позов задовольняється в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 549, 550, 611, 613, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352,) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 24 лютого 2018 року в розмірі 64 207,31 грн (шістдесят чотири тисячі двісті сім гривень 31 коп.), а також судові витрати в розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне рішення суду виготовлено 22 лютого 2022 року.
Суддя О.О. Хромова