ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 червня 2018 року № 826/6714/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., при секретарі судового засідання Кириллові М.С.,
за участі представників:
позивача - Козлова Антона Юрійовича (довіреність від 16.01.2018 б/н),
відповідача - Петричук Ірини Михайлівни (довіреність від 03.05.2018 № 99-99-11-17/27),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна"
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 31.02.2017 №672616199-99-15-03-02-15,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 31.02.2017 №672616199-99-15-03-02-15.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надана відповідачем індивідуальна податкова консультація від 31.02.2017 №672616199-99-15-03-02-15 не базується на нормах податкового законодавства України, оскільки у випадку повернення за рішення суду платнику податків сум податку на додану вартість, надмірно сплачених на підставі митної декларації, зміни до неї, так само як і внесення змін до податкового кредиту платника податків, може бути оформлене виключено аркушем коригування до митної декларації. Також позивач посилався на те, що бухгалтерська довідка може бути документальною підставою для збільшення податкового кредиту без отримання податкової накладеної виключно у випадку прямо передбаченому пункту 36 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов в якому зазначив про те, що ним було надано позивачу вмотивовану податкову консультацію з дотриманням всіх вимог податкового законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог.
Під час судового розгляду справи, колегія суддів колегія суддів встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" звернулось до Державної фіскальної служби України з листом від 20.02.2017 Вих. № 31 "Щодо надання податкової консультації" в якому було викладено прохання надати податкову консультацію з наступного питання: "Чи є аркуш коригування до митної декларації єдиним законодавчо передбаченим документом на підставі якого проводиться внесення змін до податкового кредиту платника податків у випадку повернення такому платнику сум податку на додану вартість, надміру сплачених на підставі митної декларації?".
В зазначеному листі позивачем було викладено наступні фактичні обставини: "В 2013 роді Підприємство звернулось до Київської міської митниці ДФС (далі - Митний орган) з заявами про повернення митних та інших платежів, надміру сплачених при проведенні митного оформлення імпортованих товарів. Дані заяви подавались у відповідності до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України № 618 від 20.07.2007р. (далі - Порядок № 618).
За результатами розгляду поданих заяв митний орган неправомірно відмовив у поверненні надміру сплаченого податку на додану вартість. Не погоджуючись з таким рішенням Підприємство звернулось до суду. В 2016 році адміністративними судами було задоволено позов підприємства, визнано протиправною відмову митного органу у задоволенні заяв та зобов'язано митний орган прийняти висновок про повернення надміру сплачених до бюджету сум податку на додану вартість, як це передбачено Порядком № 618.
Пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) прирівнює митні декларації до податкових для цілей нарахування податкових зобов'язань. В силу пункту 201.12 статті 201 ПКУ митна декларація є документом, наявність якого є підставою для внесення змін до податкового кредиту. Пунктом 3 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № Ц45, передбачено, що митний орган повинен скласти такі аркуші на протязі 10 днів з моменту, коли стало відомо про повернення сум надміру сплачених митних платежів.
Станом на сьогодні суми податку на додану вартість були повернуті на рахунок Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість зі сплати ПДВ, як це передбачено пунктом 43.4 статті 43 Податкового кодексу України. Проте, митним органом не було вчинено дій, передбачених пунктом 3 Порядку № 1145, з посиланням на сплив строку внесення змін до митних декларацій, що визначений статтею 269 Митного кодексу України.
Враховуючи, що чинне податкове законодавство України не передбачає чіткого переліку документів, що є підставою для коригування митних декларацій, Підприємство має необхідність отримати письмову податкову консультацію з цього приводу з метою уникнення порушень та правильного обліку відповідно операції.".
Державною фіскальною службою України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" надано податкову консультацію від 31.02.2017 №672616199-99-15-03-02-15 в якій зазначено наступне: "Враховуючи зазначене, у випадку, коли після митного оформлення товарів, поміщених у митний режим імпорту, змінюється величина митної вартості цих товарів (зменшення митної вартості за рішенням суду або контролюючим органом прийнято рішення про коригування (зменшення) заявленої митної вартості товарів), коригування податкового кредиту, що проводиться у зв'язку зі зміною митної вартості товарів, на дату набуття рішення суду законної сили або на дату прийняття відповідного рішення, відображається на підставі аркуша коригування до митної декларації у рядку 11.1 чи 11.2 (в залежності від ставки) декларації зі знаком «мінус».
Слід зазначити, що відповідно до вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, зареєстрованого у Мін'юсті 25.09.2007 за № 1097/14364, здійснюється на підставі оформлених додаткової митної декларації або аркуша коригування.
Оскільки відповідно до рішення суду суми ПДВ, що обліковувались на рахунках митного органу як надмірно сплачені до бюджету. повернуті платнику на рахунок в системі електронного адміністрування, проте для внесення змін до митних декларацій не була оформлена додаткова митна декларація або аркуш коригування, то внесення змін до податкового кредиту слід здійснити на дату повернення коштів шляхам складання бухгалтерської довідки."
Товариство з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" не погоджуючись з податковою консультацією від 31.02.2017 №672616199-99-15-03-02-15 вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивачів звернулись до суду не були порушені з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення. На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Згідно з пунктами 52.2 та 52.3 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Отже, звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити, зокрема, зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації. При цьому надана на звернення платника податків податкова консультація має містити висновок з питань практичного використання норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків.
В листі від 20.02.2017 Вих. № 31 "Щодо надання податкової консультації" позивач зазначив про те, що митним органом на виконання рішення суду були повернуті на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість зі сплати ПДВ товариства суми податку на додану вартість відповідно до пункту 43.4 статті 43 Податкового кодексу України, водночас митним органом не було вчинено дій, передбачених пунктом 3 Порядку оформлення аркуша коригування та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державної митної служби України затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1145 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2012 за N 1995/22307, з посиланням на сплив строку внесення змін до митних декларацій, що визначений статтею 269 Митного кодексу України.
З урахуванням вказаних обставин, з метою з метою уникнення порушень правильного обліку вказаної операції позивач просив надати письмову консультацію з наступного питання: "Чи є аркуш коригування до митної декларації єдиним законодавчо передбаченим документом на підставі якого проводиться внесення змін до податкового кредиту платника податків у випадку повернення такому платнику сум податку на додану вартість, надміру сплачених на підставі митної декларації?"
Відповідно до підпункту "г" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої та сьомої статті 269 Митного кодексу України відповідно до положень цієї статті за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 37 Положення про митні декларації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.
З аналізу оскаржуваної податкової консультації судом встановлено, що відповідач виклав висновок про те, що у випадку, коли після митного оформлення товарів, поміщених у митний режим імпорту, змінюється величина митної вартості цих товарів (зменшення митної вартості за рішенням суду або контролюючим органом прийнято рішення про коригування (зменшення) заявленої митної вартості товарів), коригування податкового кредиту, що проводиться у зв'язку зі зміною митної вартості товарів, на дату набуття рішення суду законної сили або на дату прийняття відповідного рішення, відображається на підставі аркуша коригування до митної декларації у рядку 11.1 чи 11.2 (в залежності від ставки) декларації зі знаком «мінус».
Зазначений висновок відповідача відповідає позиції викладені позивачем у позовній заяві, щодо того у випадку повернення за рішення суду платнику податків сум податку на додану вартість, надмірно сплачених на підставі митної декларації, зміни до неї, так само як і внесення змін до податкового кредиту платника податків, може бути оформлене виключено аркушем коригування до митної декларації, як на обставину яка зумовлює протиправність податкової консультації, якою він обґрунтовує свої позовні вимоги. Також відповідний висновок повністю відповідає нормам податкового законодавства на підставі яких його зроблено.
Також, відповідач виклавши зазначений висновок, врахувавши фактичні обставин, зазначені позивачем у зверненні, а саме, те, що відповідно до рішення суду суми ПДВ, що обліковувались на рахунках митного органу як надмірно сплачені до бюджету, повернуті позивачу на рахунок в системі електронного адміністрування, проте для внесення змін до митних декларацій не була оформлена додаткова митна декларація або аркуш коригування, зазначив про те, що внесення змін до податкового кредиту слід здійснити на дату повернення коштів шляхам складання бухгалтерської довідки.
Відповідно до підпункту "в" пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є бухгалтерська довідка, складена відповідно до пункту 36 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу.
Пунктом 36 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, придбаних до 1 липня 2015 року, що не були включені до складу податкового кредиту до 1 липня 2015 року при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких до 1 липня 2015 року були визначені податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у редакції, що діяла до 31 січня 2015 року, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися після 1 липня 2015 року повністю або частково в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів. З метою застосування цього пункту податковий кредит визначається на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Отже, положеннями пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України бухгалтерську довідку визначено документом який надає платнику податків право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної. При цьому хоча пунктом 36 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України визначено інші обставини для складання бухгалтерської довідки, ніж ті за наявності яких позивач звернувся з метою отримання податкової консультації, водночас за своїм змістом вони є схожими, а саме, бухгалтерська довідка має підтверджувати дату, фактичного виникнення змін бази формування податкового кредиту.
Таким чином, відповідач виклавши у податковій консультації від 31.02.2017 №672616199-99-15-03-02-15 висновок щодо прямо передбачених чинним законодавством документів на підставі яких проводиться внесення змін до податкового кредиту платника податків у випадку повернення такому платнику сум податку на додану вартість, надміру сплачених на підставі митної декларації, водночас надав роз'яснення з урахуванням фактичних обставин зазначених позивачем у зверненні, щодо того, на підставі якого документу позивач може відобразити у податковому обліку повернуті йому митним на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за сплати ПДВ суми податку на додану вартість у випадку ненадання останнім аркушів коригування до митної декларації.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Штраус Україна" (03186, Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5б, код ЄДРПОУ 31513464) до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 31.02.2017 №672616199-99-15-03-02-15 - відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.П. Огурцов
Судді Р.О. Арсірій
В.А. Кузьменко